Кенігсберзька обсерваторія () — колишня астрономічна дослідницька установа, пов'язана з Кенігсберзьким університетом. У ній працювали такі відомі астрономи, як Фрідріх Вільгельм Бессель, Фрідріх-Вільгельм Аргеландер та Артур Ауверс. 1838 року в ній вперше вдалося визначити точне значення зоряного паралакса. Обсерваторія існувала з 1813 по 1945 рік.

Історія У 1809/1810 роках прусський уряд у відносно спокійний період під час наполеонівських воєн під керівництвом реформатора освіти Вільгельма фон Гумбольдта ухвалив програму розбудови Кенігсберзького університету. Вона передбачала, зокрема, заснування обсерваторії.

1809 року астроном Фрідріх Вільгельм Бессель отримав запрошення з обсерваторії Лілієнталь до Кенігсберга, щоб викладати в університеті та очолити майбутню обсерваторію. Коли Бессель прибув до Кенігсберга 1810 року, обсерваторія перебувала лише на стадії проєктування. Спершу він мав знайти придатну ділянку з відкритим горизонтом і зрештою обрав місце на північному заході міста, на пагорбі Буттерберг поблизу фортифікаційних валів. Будівництво, розпочате 1811 року, повністю відповідало його вимогамKöniglich Preußische Akademie der Wissenschaften (Hg.): Briefwechsel zwischen Gauss und Bessel. Leipzig 1880, S. 144 (Brief Bessel an Gauß vom 10. März 1811).

Через відсутність можливості встановлення спостережних інструментів з наявним обладнанням спершу були обмежені. У перші роки Бессель продовжив обробку спостережень британського астронома Джеймса Бредлі й уклав зоряний каталог із 3000 зір. Основну працю під назвою «Основи астрономії» () він опублікував 1818 року.

Отримавши 1819 року меридіанний круг роботи Райхенбаха, Бессель сам виконував визначення положень зір із максимальною на той час інструментальною точністю. У наступні роки він визначив координати 30 000 зір, залучаючи до практичних вимірювань і своїх учнів. У 1820—1823 роках асистентом Бесселя був Фрідріх-Вільгельм Аргеландер.

1829 року в Райхенбаха придбали геліометр із лінзами Йозефа фон Фраунгофера. Цей прилад давав змогу точно вимірювати діаметри протяжних небесних тіл, як-от Сонця і планет, а також кутові відстані між зорями, розташованими на небі близько одна до одної. За допомогою геліометра Бессель узявся за проблему, відому вже 300 років, — вимірювання паралаксу зір. Через обертання Землі навколо Сонця і зміну положення спостерігача зорі мають демонструвати видиме щорічне періодичне зміщення, тим більше, чим ближча зоря до Землі. Для досліджень Бессель обрав зорю 61 Лебедя у сузір'ї Лебедя, відстань до якої, з огляду на її великий власний рух, є відносно малою. Протягом року він вимірював відстань від 61 Лебедя до кількох оптично близьких, але значно віддаленіших зір. Після обчислень Бессель виявив зміщення на 1/3 кутової секунди. Визначення зоряного паралаксу мало велике значення, адже вперше дало змогу кількісно оцінити відстані до зір відносно Сонячної системи. Таким чином, геліоцентричну модель світу підтвердили безпосередні вимірювання. Завдяки працям Бесселя Кенігсберг став одним із провідних центрів астрономічних досліджень у Європі.

Смерть першого директора 1846 року стала переломним моментом для обсерваторії. Її керівництво спершу тимчасово, а з 1849 року офіційно перебрав спостерігач Бесселя (1804—1855), причому цю посаду відокремили від позиції професора астрономії; 1850 року спостерігачем став (1821—1859). Після смерті Буша керівництво поділили Едуард Лютер і Моріц Людвіг Георг Віхман. Після смерті Віхмана директорство знову поєднали з позицією професора астрономії, яку обіймав Лютер (до 1887 року)Kasimir Lawrynowicz: Friedrich Wilhelm Bessel, 1784—1846. Basel / Boston / Berlin 1995, S. 265—266.. 1851 року в Кенігсберзькій обсерваторії виконали першу фотографічну зйомку повного сонячного затемнення методом дагеротипіїErste Photographie einer Sonnenfinsternis. У 1859—1862 роках асистентом в обсерваторії працював Артур Ауверс, який визначив власний рух зорі Проціон.

Наступником Лютера в 1888—1894 роках (до своєї смерті) став . За його керівництва розпочали будівництво великої вежі для нового 10-дюймового рефрактора, яке завершили вже за наступника (з 1895 року) Германа Струве. Із приходом Струве розпочалася модернізація обсерваторії: придбали новий рефрактор, перебудували меридіанну залу, застарілий меридіанний круг Райхенбаха 1819 року демонтували, а меридіанний круг Репсольда вдосконалили. Після переходу Струве 1904 року до Берлінської обсерваторії керівництво до 1919 року здійснював . У 1921 році й до кінця Другої світової війни обсерваторію очолював , який оснастив 13-дюймовий рефрактор фотографічним об'єктивом і наказав демонтувати геліометр; його трубу замінили 25-сантиметровим дзеркалом. Попри суттєву модернізацію, спостережні умови погіршилися через значне розширення міста.

Бомбардування Кенігсберга у серпні 1944 року завдали обсерваторії, як і багатьом університетським будівлям, значних руйнувань. За словами Альбінуса, це було «повне знищення»Robert Albinus: Lexikon der Stadt Königsberg Pr. und Umgebung. 2. Auflage, Verlag Gerhard Rautenberg, Leer 1988, S. 251 (Stichwort: Przybyllok).. Коморовський зазначає, що обсерваторія слугувала місцем евакуації фондів частково зруйнованої 1944 року Університетської бібліотеки і що ще в березні 1945 року там зберігалися цінні книгиManfred Komorowski: Das Schicksal der Staats- und Universitätsbibliothek Königsberg. In: Bibliothek Forschung und Praxis. Band 4 (1980), S. 139–154, hier S. 146 (Anm. 115), S. 153 (Anm. 207).. Під час битви за Кенігсберг у розташованому поруч укріпленні містився командний пункт вермахту, який утримували до капітуляції 9 квітня 1945 року. Отже, територія обсерваторії до самого кінця війни залишалася в зоні бойових дій. Будівлю зруйнували до фундаменту, і, ймовірно, астрономічні інструменти та більша частина бібліотеки були втрачені внаслідок бойових дій.

Обладнання Перші інструменти походили переважно з астронома-аматора в Мекленбургу й потрапили до Кенігсберга за посередництва Йоганна Елерта Боде. Серед них були виробництва (нині інструмент зберігається в Німецькому музеї в Мюнхені) з апертурою 5 см і фокусною відстанню 1 м, пасажний інструмент роботи Доллонда з фокусною відстанню 1,3 м і апертурою 7 см, екваторіальний телескоп із фокусною відстанню 42 см і апертурою 5,2 см, короткофокусний телескоп (кометошукач), два дзеркальні секстанти та маятниковий годинник від Lawrynowicz, S. 52 ff..

Основним інструментом обсерваторії згодом став придбаний 1819 року меридіанний круг роботи Райхенбаха. Геліометр, придбаний 1829 року, виготовили в майстерні в Мюнхені. Роботи над цим інструментом, розпочаті ще під керівництвом Йозефа Фраунгофера, успішно завершили його наступники і Jürgen Kost: Wissenschaftlicher Instrumentenbau der Firma Merz in München (1838—1932). Dissertation Hamburg, 2014, S. 223.. 1841 року прусський король Фрідріх-Вільгельм IV подарував обсерваторії меридіанний круг роботи .

За директорства Германа Струве 1895 року обсерваторія отримала рефрактор виробництва Repsold з апертурою 35 см і фокусною відстанню 5 м, який встановили у вежі, зведеній ще за Петерса. У 1920-х роках цей інструмент доповнили фотографічною трубою з об'єктивом діаметром 30 смLawrynowicz, S. 265 f..

Галерея

Примітки

Література

Friedrich Wilhelm Bessel: Astronomische Beobachtungen auf der Königlichen Universitäts-Sternwarte in Königsberg, Band 1 (1815), S. ii — xxi. Karl Gottfried Hagen, Carl Heinrich Hagen (Hrsg.): Beiträge zur Kunde Preußens. Sechster Band. XV. Die Königliche Universitäts-Sternwarte, 1824, S. 367 ff. Dietmar Fürst: Die Gründung der Königsberger Sternwarte im Lichte der Akten des preußischen Staates. Beiträge zur Astronomiegeschichte, Band 1 (1998), S. 79–106, ISBN 3-8171-1568-7; Band 2 (1999), S. 145–188, ISBN 3-8171-1590-3; Band 3 (2000), S. 22–67, ISBN 3-8171-1635-7 Dietmar Fürst: Die Geschichte des Heliometers der Sternwarte Königsberg. Beiträge zur Astronomiegeschichte, Band 6 (2003), S. 90–136, ISBN 3-8171-1717-5 Dieter B. Herrmann: Bessels Bibliothek an der Königsberger Sternwarte. In: Die Sterne. Band 61 (1985), S. 96–103 (mit einem Foto der Sternwartenruine aus der Nachkriegszeit).

Посилання

Кенігсберзька обсерваторія, Східнопрусська Вікі