Жільбер Пікар, відомий як Жільбер Шарль-Пікар (Gilbert Charles-Picard; нар. 15 жовтня 1913, Нерсіяк — пом. 21 грудня 1998, Версаль) — французький історик та археолог, що спеціалізувався на пунічній та римській Північній Африці.

Біографія Жільбер Пікар був сином археолога-еллініста Шарля Пікара (1883–1965), чоловіком історикині античності Колетт Пікар, яка була кураторкою Карфагена, та батьком археолога-еллініста Олів'є Пікара, який був директором Французької школи в Афінах та членом Інституту Франції. Сестра Жільбера Пікара Івонн Пікар була філософинею і загинула в концентраційному таборі Аушвіц.

Будучи членом Французької школи в Римі з 1938 року, його директор Жером Каркопіно направив його на розкопки на місці замку Дімміді в Алжирі. Потім у 1942 році його було призначено виконуючим обов'язки директора Управління старожитностей Тунісу, і з 1946 року він обійняв цю посадою на постійній основі. Він ініціював археологічні дослідження багатьох пунічних та римських пам'яток у Тунісі, а особливо присвятив себе дослідженню Махтара. Водночас він викладав історію давнього світу в Інституті вищих досліджень у Тунісі.

У 1954 році він захистив державну дисертацію в Сорбонні про римські трофеї, а також додаткову дисертацію про свої розкопки в Мактарі. Він покинув Туніс у 1956 році, щоб обійняти посаду професора римської історії на філологічному факультеті у Страсбурзі, а потім у 1959 році обійняв кафедру римської археології в Інституті мистецтва та археології Сорбонни, кафедру, яку він очолював майже двадцять років.

З 1967 року він керував розкопками у Франції в Аржантон-сюр-Крез, стародавньому Аргентомагусі, продовжуючи археологічні місії в Тунісі, Карфагені та Мактарі.

Публікації 1950 року Жілбер Пікар створив журнал «Karthago», де публікував результати розкопок французької археологічної місії в Тунісі, брав участь у розвитку журналу «Archéologia» та деякий час був заступником директора «Revue archéologique».

Він є автором, у співпраці зі своєю дружиною Колетт, кількох праць про римську Африку, зокрема :

Les Trophées romains, Paris, E. de Boccard, 1957 — Премія Торлета 1958 року від Академії написів та красного письменства. La vie quotidienne à Carthage au temps d'Hannibal, IIIe siècle av. J.-C., Hachette 1958, réédité en 1982, La civilisation de l'Afrique romaine, Plon, 1959, mise à jour en 1990 Hannibal, Hachette, 1967 The Life and Death of Carthage: A survey of Punic history and culture from its birth to the final tragedy, 1968 Vie et mort de Carthage, Paris, Hachette, 1970 — Prix Halphen de l’Académie française L'ascension d'une dynastie gauloise: la gloire des Sedatii, Perrin, 1990

Примітки

Література

.