Псевдопанспермія (іноді її називають м'якою панспермією, молекулярною панспермією або квазіпанспермією) — це добре підтверджена гіпотеза щодо стадії зародження життя. Теорія спочатку стверджує, що багато малих органічних молекул, що використовуються для життя, виникли в космосі (наприклад, будучи включеними в сонячну туманність, з якої конденсувалися планети). Далі йдеться про те, що ці органічні молекули були поширені на поверхні планет, де потім виникло життя на Землі та, можливо, на інших планетах. Псевдопанспермія відрізняється від крайньої теорії панспермії, яка стверджує, що життя прибуло на Землю з далеких планет.May, Andrew (2019). Astrobiology: The Search for Life Elsewhere in the Universe. London: Icon Books. ISBN 978-1-78578-342-5. OCLC 999440041. Although they were part of the scientific establishment – Hoyle at Cambridge and Wickramasinghe at the University of Wales – their views on the topic were far from mainstream, and panspermia remains a fringe theory
Передумови Теорії походження життя були зафіксовані з 5 століття до нашої ери, коли грецький філософ Анаксагор запропонував початкову версію панспермії: життя прибуло на землю з небес. У сучасний час повна панспермія має мало підтримки серед основних вчених. Однак псевдопанспермія, в якій молекули утворюються та транспортуються через космос, добре підтверджена.
Позаземне створення органічних молекул Див. також: Походження ДНК
Міжзоряні молекули утворюються в результаті хімічних реакцій у дуже розріджених міжзоряних або навколозоряних хмарах пилу та газу. Зазвичай це відбувається, коли молекула іонізується, часто в результаті взаємодії з космічними променями. Ця позитивно заряджена молекула потім притягує сусідній реагент шляхом електростатичного притягання електронів нейтральної молекули. Молекули також можуть утворюватися в результаті реакцій між нейтральними атомами та молекулами, хоча цей процес зазвичай повільніший. Пил відіграє вирішальну роль у захисті молекул від йонізуючого ефекту ультрафіолетового випромінювання, що випромінюється зірками. Мерчисонський метеорит містить органічні молекули урацил та ксантин, які, таким чином, вже мали бути присутніми в ранній Сонячній системі, де вони могли відіграти роль у виникненні життя.
Нітрили, ключові молекулярні попередники сценарію РНК-світу, є одними з найпоширеніших хімічних сімейств у Всесвіті та були знайдені в молекулярних хмарах у центрі Чумацького Шляху, протозірках різних мас, метеоритах і кометах, а також в атмосфері Титану, найбільшого супутника Сатурна. Див. також Панспермія
Примітки