Іва́н Іва́нович Мо́лнар (, Імшадь, Мараморош, Королівство Угорщина — , Москва, Російська імперія) — український медик у Російській імперії, родом із Закарпаття. Двоюрідний брат Юрія Гуци-Венеліна.

Життєпис Янош Молнар народився 1801 року в селі Імшадь (нині частина села Негровець Хустського району Закарпатської області) у комітаті Мараморош у родині педагога, пізніше — шкільного інспектора у місті Надьварад. Його двоюрідним братом був Юрій Гуца, згодом відомий під прізвищем Венелін — видатний історик, слов'янознавець, основоположник болгаристики у Російській імперії.

Навчався в Ужгородській гімназії. Разом із двоюрідним братом навчалися в Сатмарському ліцеї (нині у місті Сату-Маре, Румунія), університетах у (нині Орадя, Румунія), Сегеді (нині Угорщина) та Львові.

З початком Грецької революції 1820-х років Молнар і Гуца виявили бажання підтримати грецький народ у боротьбі проти Османської імперії. Заради цього 1823 року вони удвох здійснили важкий перехід через Карпати і дісталися Бессарабії, що тоді була у складі Російської імперії. До Росії брати потрапили нелегально, не маючи дозволу ні від австрійського уряду, ні від російського. Перебуваючи в Кишиневі, брати привернули увагу генерал-губернатора Івана Інзова, за сприяння якого протягом 1823—1824 років викладали у Кишинівській духовній семінарії. Молнар викладав там латину .

За сприяння видатних емігрантів із Закарпаття, Івана Орлая і Петра Лодія, брати Гуца і Молнар переїхали до Москви, де навчалися на медичному факультеті тамтешнього університету. Навчання Молнар поєднував із викладанням латини у Лазаревському інституті. Московський університет закінчив відмінно з дипломом зі срібною медаллю. 1828 року захистив дисертацію і здобув ступінь доктора медицини.

Подальші роки присвятив лікарській практиці. Спершу працював на селі. 1830 року Молнара направили до Калузької губернії, де він взяв участь у боротьбі з епідемією холери. У 1832—1872 роках був ординатором у Петропавлівській лікарні в Москві. Організував у Москві безкоштовну медичну допомогу для найбідніших. За роки лікарської практики зібрав велику медичну бібліотеку і багато матеріалу, лікарських спостережень тощо, проте ніколи їх не публікував.

Був почесним членом і літературного Товариства Святого Василія Великого в Ужгороді (з 1869 року).

Після смерті двоюрідного брата Юрія Гуци-Венеліна (1839) успадкував весь його архів і видавав його праці посмертно, отримуючи за це гонорари .. 1841 року написав і видав першу біографію Венеліна «Черты частной и ученой жизни Ю. И. Венелина», вміщену на початку посмертного видання його праці «Древние и нынешние словене в политическом, народописном, историческом и религиозном их отношении к россиянам. Историко-критические изыскания. Т. II».

Помер у Москві 12 липня 1872 року.

Родина Мав сина Юрія (1846—1893), що також став медиком, а 1875 року захистив докторську дисертацію.

Примітки

Література