Теодор Карл Вільгельм Вундт, з 25 лютого 1906 року фон Вундт (; 21 квітня 1858, Людвігсбург — 16 серпня 1929, Штутгарт) — німецький штабний офіцер, воєначальник, альпініст, фотограф і письменник, генерал-лейтенант Вюртемберзької армії.

Біографія Він був сином вюртемберзького генерал-лейтенанта та військового міністра Теодора фон Вундта. Вундт навчався в ліцеї в Людвігсбурзі та в реальному училищі в Штутгарті до передостаннього року навчання в середній школі.

Військова кар'єра 30 вересня 1875 року вступив в 7-й піхотний полк № 125 в Штутгарті. З 1 жовтня 1881 по 31 липня 1884 року навчався в Прусській військовій академії в Берліні, після чого повернувся у свій полк. З 17 листопада 1888 року — ад'ютант 52-ї піхотної бригади (2-ї Королівської Вюртемберзької) в Людвігсбурзі. З 22 березня 1891 року служив в 4-му піхотному полку № 122 в Гайльбронні. 1 квітня 1891 року відряджений в прусський Великий Генштаб в Берліні. 31 березня 1891 року повернувся у свій полк, який тепер став фузілерним полком «Імператор Франц Йосиф Австрійський» (4-м Вюртемберзьким) № 122. З 2 квітня 1892 року — командир роти піхотного полку «Імператор Фрідріх, король Прусський» (7-го Вюртемберзького) № 125 в Штутгарті. 18 червня 1895 року призначений у вюртемберзький Генштаб в Штутгарті й того ж дня відряджений у Великий Генштаб. З 8 жовтня 1898 року — 1-й офіцер Генштабу (начальник оперативного відділу) прусської 36-ї піхотної дивізії в Данцигу. З 27 січня 1900 року — командир баттальйону фузілерного полку «Імператор Франц Йосиф Австрійський» (4-го Вюртемберзького) № 122, з 27 січня 1903 року — батальйону піхотного полку «Імператор Вільгельм, король Прусський» (2-го Вюртемберзького) № 120 в Ульмі. З 24 квітня 1904 року служив в штабі гренадерського полку «Король Карл» (5-го Вюртемберзького) № 123 в Ульмі. З 16 жовтня 1906 року — тимчасовий командир піхотного полку «Король Вільгельм I» (6-го Вюртемберзького) № 124 у Вайнгартені, 27 січня 1907 року затверджений на посаді. З 20 березня 1911 року — командир прусської 59-ї піхотної бригади в Саарбурзі. 22 березня 1913 року звільнений у відставку.

Після початку Першої світової війни 2 серпня 1914 року призваний на службу і призначений командиром 51-ї резервної піхотної бригади (Королівської Вюртемберзької). З 1 червня 1916 року — командир прусської 18-ї резервної піхотної дивізії. 26 серпня 1917 року звільнений у відставку.

Альпінізм Перша подорож, профінансована його батьком, привела дев'ятнадцятирічного лейтенанта до Швейцарії, де він відкрив для себе любов до гір. Пізніше Вундт часто подорожував і, починаючи з 1880-х років, розвинув особливу пристрасть до альпінізму, яка неодноразово приводила його до Швейцарських Альп, Високих Татр, а з 1887 року — до Доломітових Альп, де він спочатку здійснював походи з гірським гідом Міхаелем Іннеркофлером (Маленька Сіма), але потім сам (Монте-Крісталло, Піц-Попена, Кадінспітцен та інші гори, які тоді вважалися складними або непідйомними, через що мешканці долини часто сумнівалися в його сходженні або вважали його божевільним). Під час медового місяця в 1894 році він разом зі своєю дружиною, англійкою Мод Волтерс, піднявся на Маттергорн, через 29 років після першого сходження Вімпера. Його супутниками були Жанна Іммінк, з якою він раніше здійснював походи в Доломітові Альпи, та гірський гід Йоганн Нідервізер на прізвисько Штабелер.

Як і Жанна Іммінк, Теодор Вундт був одним із піонерів зимового альпінізму та взимку піднімався на такі гори, як Медельгабель, Цугшпітце, Чіма-Гранде та Чіма-Піккола — що є визначним досягненням навіть сьогодні. Вундт публікував звіти про свої гірські походи, принаймні один з яких він написав у співавторстві зі своєю дружиною, і був серед піонерів високогірної фотографії. З 1913 року Вундт публікував романи та п'єси, більшість з яких стосувалися гірського світу, але вони не мали великого успіху.

Звання

Фенріх портупеї запасу (30 вересня 1875) Фенріх портупеї (8 травня 1876) Другий лейтенант (5 лютого 1877) Перший лейтенант без патенту (23 травня 1887; 16 грудня 1889 року отримав патент від 15 червня 1886) Гауптман (26 грудня 1891) Майор (14 грудня 1897) Оберстлейтенант (24 квітня 1904) Оберст (27 січня 1907) Генерал-майор (20 березня 1911) Генерал-лейтенант запасу (22 березня 1913)

Нагороди

Столітня медаль (1 червня 1898) Орден Червоного орла 4-го класу (3 лютого 1899) 3-го класу (17 вересня 1909) 2-го класу (17 січня 1913) мечі до ордена 2-го класу (9 жовтня 1916) зірка до ордена 2-го класу (9 листопада 1917) Орден Фрідріха (Вюртемберг) лицарський хрест 1-го класу (24 лютого 1899) командорський хрест 2-го класу (25 лютого 1909) Хрест «За вислугу років» (Вюртемберг) 1-го класу (25 років; 30 вересня 1900) Орден Вюртемберзької корони лицарський хрест (13 травня 1902) почесний хрест (25 лютого 1906) командорський хрест (25 лютого 1913) мечі до командорського хреста (22 червня 1916) Орден Франца Йосифа, командорський хрест (Австро-Угорщина; 16 серпня 1902) Орден Церінгенського лева, командорський хрест 2-го класу (16 липня 1908) Залізний хрест 2-го класу (11 травня 1915) Ганзейський хрест Бремен (7 серпня 1916) Гамбург (1 червня 1917)

Бібліографія

Hochgebirgstouren im Winter. Zeitschrift des Deutschen und Oesterreichischen Alpenvereins 1892. Die Besteigung des Cimone della Pala. Stuttgart 1892. Wanderungen in den Ampezzaner Dolomiten. Berlin 1893. Wanderbilder aus den Dolomiten. Stuttgart [u. a.] 1894. Das Matterhorn und seine Geschichte. Berlin 1896. Die Jungfrau und das Berner Oberland. Berlin 1897. Engadin, Ortler, Dolomiten. von Theodor und Maud Wundt. Herausgegeben von der Sektion Berlin des Deutschen und österreichischen Alpenvereins, Greiner & Pfeiffer, Stuttgart 1900. Hinauf! Stuttgart 1913. Disziplin. Stuttgart 1915. Matterhorn. Berlin 1916. Ich und die Berge. Berlin 1917. (Wundts Bekenntnisbuch) Höhenflug. Berlin 1918. Das Diadem. Berlin 1926. Zermatt und seine Berge. Zürich 1930.

Примітки

Література

Herman Niethammer: Das Offizierkorps des Infanterie-Regiments Kaiser Friedrich, König von Preußen (7. Württ.) Nr. 125. 1809–1909. Stuttgart 1909, S. 319.

Посилання

Вундт на сайті The Prussian Machine.

Werke von Theodor Wundt im Projekt Gutenberg-DE Maud Wundt-Walters vor dem Matterhorn 1894 Theodor Karl von Wundt