Палац Тарновських — колишній палац роду графів Тарновських у селі Снятинка, споруджений у стилі класицизму в 1870-х роках за проєктом невідомого львівського архітектора. Сьогодні у будівлі палацу розташовується Снятинська гімназія.

Історія

Передумови Історично Снятинка була невеликим хутором у володінні роду графів Тарновських. Попри це, у Снятинці розташовувався старий дворик-маєток Тарновських, який у 1871 році був знесений за наказом графа Станіслава Тарновського задля будівництва на його місці нового палацу.

Мурований палац Тарновських У 1871 році граф Станіслав Тарновський після одруження з Ядвігою Пєґловською гербу Наленч пройнявся ідеєю збудувати новий палац. Зводити його вирішили на місці колишнього маєтку, який того ж року розібрали, а на його місці встановили пам'ятний камінь із написом про те, що саме тут створювалася серія малюнків Артура Ґроттґера з циклу «Литва».

Сам палац був збудований у 1870-х роках за проєктом невідомого львівського архітектора. Будівництво виявилося надзвичайно дорогим, адже під час оздоблення будівлі використовували венеціанські дзеркала, коштовний мармур та рідкісні породи деревини.

Новозбудований палац використовувався графом Станіславом Тарновським як художня галерея, де зберігалися роботи Олександра Котсіса, дрогобицького художника Вільгельма Леопольського, Анджея Грабовського, скульптора Юзефа Бжостовського, художника Юзефа Францішека Пітчманна, братів-художників Францішека Ксаверія та Максиміліана Семяновських, Фелікса Гануша, Олександра Константіна Ґриґлевського, Тадеуша Рибковського та Юліуша Коссака.

Палац належав роду Тарновських аж до 1939–1940 років, поки останнього власника — сина графа Станіслава, Яна Канті Тарновського, — не депортувала радянська влада. Після виселення всієї родини Тарновських до Омська палац був розграбований і зазнав занепаду.

У 1945 році будівля палацу згоріла, залишивши по собі лише муровані стіни. Згодом споруду відбудували й відкрили вній школу.

Архітектура Новий палац являв собою двоповерхову дев'ятиосьову будівлю під гладким двосхилим дахом. Перед центральною частиною фасаду, завершеною трикутним фронтоном, розміщувався неглибокий чотириколонний портик, який підтримував балкон. З боку саду також облаштували кам'яний балкон із відкритим оглядовим майданчиком. Окрім пілястр, пластику фасадів підкреслювали міжповерховий та широкий профільований вінчальний карнизи, а також горизонтальні сандрики над вікнами. Інтер'єри будівлі вирізнялися стриманим, але сучасним для свого часу архітектурним оформленням.

Примітки