Маєр (Меїр) Ебнер (; 19 вересня 1872, Чернівці — 12 грудня 1955, Тель-Авів) — сіоністський діяч, журналіст і адвокат із Чернівців (Буковина). Протягом міжвоєнного періоду очолював Сіоністську організацію Буковини та був одним із провідних діячів сіоністського руху в міжвоєнній «Великій Румунії». Ебнер обирався депутатом Палати депутатів та Сенату Румунії, загалом відслуживши чотири терміни в парламенті Румунії.https://www.tidhar.tourolib.org/tidhar/view/4/1648 Він також очолював єврейську громаду Чернівців, був головою Єврейської національної ради та Єврейської національної партії. У 1940 році через переслідування в Румунії емігрував до Підмандатної Палестини.
Ранні роки Ебнер народився в Чернівцях у Герцогстві Буковина, яке на той час входило до складу Австро-Угорської імперії. Він був сином Якоба та Малки Ебнер (до шлюбу Франкель). Маєр здобув традиційну єврейську освіту, а пізніше навчався в класичній гімназії в Чернівцях.
Вивчав право в Чернівецькому університеті, де здобув ступінь доктора права, після чого паралельно з політичною діяльністю займався адвокатською практикою.
Сіоністська діяльність У 1891 році Ебнер разом із Ісааком Шмірером, Йозефом Бірером, Шломо Касснером та Філіпом Менцелем брав участь у створенні сіоністської студентської асоціації Hasmonea в Чернівцях. Створена за зразком віденської корпорації Kadimah, Hasmonea стала однією з перших єврейсько-національних студентських організацій в Австро-Угорщині, яка мала на меті розвиток виразної єврейської національної самосвідомості на противагу асиміляції в німецьку культуру.https://www.jewishgen.org/yizkor/bukowinabook/buk1_113.html
На Першому сіоністському конгресі у Базельі (1897 рік) Буковину представляли Маєр Ебнер, Ісаак Шмірер та Леон Пікер. На конгресі Ебнер виступив із промовою про становище євреїв Буковини. У пізнішому інтерв'ю він згадував про зустріч із Теодором Герцлем у Відні після завершення конгресу, під час якої висловив розчарування його негайними результатами. На це Герцль відповів: «Ви, євреї, чекали дві тисячі років і не можете почекати ще два роки».https://www.nli.org.il/he/newspapers/dav/1950/02/03/01/article/113
Згодом Ебнер розробив концепцію, яку описував як «реалістичну національну політику» або Jüdische Realpolitik («Єврейська реальна політика»).https://sammlungen.ub.uni-frankfurt.de/cm/periodical/titleinfo/3315914 Цей підхід передбачав вимагання єврейського політичного представництва та захист прав єврейських меншин у європейських державах одночасно з підтримкою створення єврейського національного осередку в Палестині. Надалі він деталізував цей подвійний підхід у концепції Landespolitik, наголошуючи, що організована єврейська політична діяльність у діаспорі та захист прав меншин у Європі є настільки ж невід'ємною частиною сіонізму, як і розбудова Палестини.https://www.difmoe.eu/view/uuid:18d789f8-3f25-483a-b8c5-ccefbb97d172?page=uuid:40823af7-d067-45a7-b738-12a2a3985753
Політична діяльність у Румунії Після Першої світової війни Буковина була окупована Румунією. Разом із Бенно Штраухером Ебнер початково підтримував входження Буковини до складу Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), однак до кінця 1919 року визнав румунську окупацію й висловив готовність співпрацювати з окупаційною владою. Ебнер продовжив свою сіоністську та громадську діяльність, очоливши Сіоністську організацію Буковини.
Він заснував і редагував німецькомовну сіоністську газету Ostjüdische Zeitung, яка виходила з 1919 року до її закриття антисемітським румунським урядом у 1937 році.https://www.difmoe.eu/periodical/uuid:ae243113-b51f-42d2-93b3-8e8d6e704803 Видання слугувало однією з головних сіоністських політичних трибун на Буковині в міжвоєнний період. 12 грудня 1927 року Ебнер узяв участь у зустрічі з доктором Хаїмом Вейцманом у Чернівцях під час візиту останнього на Буковину.https://www.jewishgen.org/yizkor/bukowinabook/buk1_127.html Пізніше Ебнер опублікував свої враження від цієї події у розлогому портретному нарисі «Chaim Weizmann. Ein Porträt».
У 1926 році Ебнера було обрано до Палати депутатів парламенту Румунії. Того ж року, після антисемітського вбивства єврейського студента Давида Фаліка в Чернівцях, він виступив у парламенті із засудженням інциденту, заявивши, що антисемітська агітація відбувається за мовчазної згоди владних структур. У 1928 році його обрали до Сенату Румунії. Ебнер був діячем Єврейської партії () — політичної сили, що діяла в Румунії міжвоєнного періоду. Він очолював єврейську фракцію в румунському парламенті, координуючи діяльність єврейських депутатів та відстоюючи їхні політичні інтереси. У 1933 році, після смерті Лео Моцкіна, Ебнера обрали віцепрезидентом Конгресу європейських національностей у Женеві.
Еміграція до Палестини У 1940 році, рятуючись від переслідувань у Румунії, Ебнер емігрував до Підмандатної Палестини й оселився в Тель-Авіві. Він продовжував брати активну участь у сіоністському громадському житті та залишався членом Виконавчого комітету Сіоністської організації.https://web.archive.org/web/20140427092740/http://czernowitz.ehpes.com/czernowitz8/ebner/ebner-bio.html
У 1948 році він був присутній на церемонії проголошення Декларації незалежності Ізраїлю. Згадуючи цю подію в інтерв'ю, Ебнер казав: «Я не вірив, що доживу до того дня, коли побачу Єврейську державу на власні очі, хоча завжди був упевнений, що така велика подія неодмінно станеться».
Він дописував до івритомовних газет, зокрема «Га-Арец» та «Давар», публікуючи статті про єврейську політичну стратегію, сіонізм та суспільно-політичні процеси в Європі.
Маєр Ебнер помер 12 грудня 1955 року й був похований на цвинтарі Нахалат-Іцхак у Тель-Авіві.https://gravez.me/deceased/0612F2C5-340A-4D1D-81BE-36643B365220
Вибрані праці "Jüdische Realpolitik". Die Welt (Відень), 22 лютого 1901, № 8, с. 6–7. "Zionismus und Landespolitik", Ostjüdische Zeitung (Чернівці), 9 грудня 1921. "Chaim Weizmann. Ein Porträt", Ostjüdische Zeitung (Чернівці), 18 грудня 1927. «Після засідання Сіоністського виконкому (враження)», Давар, 29 квітня 1948. (іврит) «З перших вуст: розмова з доктором Маєром Ебнером», Давар, 3 лютого 1950. (іврит)
Примітки