Йо́жеф Чо́рба (; , Севлюш, Королівство Угорщина, Габсбурзька монархія — , Пешт, Королівство Угорщина, Австрійська імперія) — угорський медик, фізик.

Життєпис Народився 11 січня 1789 року в місті Севлюш комітату Угоча (нині Виноградів, Закарпатська область) у родині Андраша і Борбали Чорби — селян родини Перені.

Початкову освіту здобув у школі при реформатській церкві Севлюша. Далі навчався в закладах освіти Мараморош-Сигота, Дебрецена, у Шарошпатака . Значну фінансову допомогу у здобутті освіти надавала родина Перені. Також він підробляв тим, що навчав сина наджупана, на прізвище Майтені (), отримував за це платню в 1000 форинтів на рік (немала сума на той час).

З 1811 року навчався на медичному факультеті Пештського університету. 1817 року захистив дисертацію «Про розширення вен, зокрема про геморой» і здобув науковий ступінь доктора медицини .

Одразу після закінчення університету Чорбу призначили головним лікарем комітату , що на південному заході Угорщини. На цій посаді Чорба перебував до 1848 року. Займався боротьбою з епідеміями, що охопили комітат у цей час. 1828 року у Шомоді відбулася епідемія кору. У 1831—1832 роках комітат охопила епідемія холери. За успіхи у подоланні епідемій 30 травня 1834 року імператор Франц I Габсбург надав Чорбі шляхетство з приставкою szakácsi (від села , тоді — комітату Земплин). 1846 року Чорба організував відкриття комітатської лікарні в місті Капошвар . Також займався вивченням віспи, сибірки. Сприяв вакцинації населення від віспи. За десятиліття керування Чорби рівень медицини в комітаті значно зріс. Чорба залишив низку медичних звітів, що є важливим джерелом до історії комітату Шомодь першої половини XIX століття .

1832 року за працю «Hygiastika…» (1829) Чорбу обрали академіком Угорської академії наук як медика і фізика. 1837 року нагороджений премією академії наук за працю про сибірку в Угорщині.

У роки «весни народів» 1848—1849 років Чорба керував лікуванням солдатів Угорської національної гвардії. Після зайняття угорськими революціонерами Шомоді навесні 1849 року Чорбу на короткий час заарештували як «зрадника» і поплічника імперії, оскільки у час перебування в Шомоді імперських військ Чорба лікував і їхніх солдатів.

Після відставки з посади головного лікаря комітату Шомодь Чорба переїхав до Пешта, де займався науковою діяльністю . Опублікував медичну працю «Опис комітату Шомодь» (). Як член Угорської академії наук прочитав понад сотню публічних лекцій на різні теми.

Помер у Пешті 23 листопада 1858 року. Похований у крипті на .

Праці Написав низку наукових праць на різні медичні теми, про різні хвороби. Друкував статті у різних угорських наукових медичних журналах.

Dissertatio inaug. medica de phlebeurysmate in specie de haemorrhoidibus. Pestini, 1817. Hygiastika vagy is orvosi oktatás, mit kell tenni az egészség fentartására és a betegség gyógyítására addig is, míg orvos érkezik. 1829. Észrevételek az éghajlatnak befolyásáról az emberre. Falconner Vilmos után ford. 1833. A magyarországi pokolvar, annak természete, okai és gyógymódjai. Buda, 1837. Észrevételek az álladalmi egészség rendezéséről hazánkban. Pécs, 1848. Somogy vármegye ismertetése. Pest, 1857.

Родина Дружиною Чорби була Йозефа Пацко (). Станом на час надання родині шляхетства (1834) у шлюбі було дев'ять дітей: сини Шандор, Едвард, Рудольф, Густав, Йожеф, Альберт, Лайош, Віктор і дочка Герміна. Загалом у шлюбі було 13 дітей, з яких 5 пережили Йожефа Чорбу.

Примітки

Література