Фемосфера (, також звана воменосферою) ― розмаїта екосистема онлайн-спільнот, творчинь контенту та просторів, зосереджених на жіночому досвіді гендеру, побачень та стосунків. Термін був введений феміністичною дослідницею медіа Джиллі Бойс Кей, яка визначила його як вільну мережу жіночо-орієнтованих онлайн-просторів, що виникли переважно з 2018 року, частково у відповідь на маносферу. Хоча деякі вчені характеризують фемосферу як загалом мізандричне дзеркало маносфери, інші наголосили на його внутрішній різноманітності, зазначаючи, що спільноти всередині нього значно відрізняються за розміром, ідеологією та намірами.
Історія та ідеологія Термін «фемосфера» був введений Джиллі Бойс Кей, дослідницею феміністичних медіа з Університету Лафборо, у статті 2024 року, опублікованій у журналі Feminist Media Studies. Кей простежила появу цих спільнот до 2018 року, розглядаючи їхнє зростання в контексті глобальної видимості #MeToo та одночасного зростання того, що науковиця Сара Банет-Вайзер описала як спільний розвиток «популярного фемінізму» та «популярної мізогінії» в цифрових мережах.
Кей характеризує фемосферу як таку, що поділяє ключові логіки з маносферою, включаючи біоесенціалізм, політичний фаталізм та відмову від колективної феміністичної політики на користь індивідуалізованої стратегії. Бріттані Мелтон, дослідниця медіазнавства у Західному університеті, розглядає фемосферу як онлайн-спільноти, переважно зайняті жінками, які слугують платформами для гендерного дискурсу та викликів традиційним нормам побачень, зазначаючи, що спільноти всередині неї суттєво відрізняються за ідеологією.
Спільноти, виявлені у фемосфері, включають стратегинь знайомств, фемцелів (жінок, які ідентифікують себе у вимушеному целібаті), спільноту «Жінки, що йдуть власним шляхом» (WGTOW) та гендерно-критичні феміністичні спільноти. Дослідники зазначили, що ці групи значно різняться у своїй орієнтації на чоловіків, причому одні виступають за стратегічну взаємодію, інші — за фінансову вибірковість, а інші — за різний ступінь уникнення гетеросексуальних стосунків.
У наративах фемосфери часто йдеться про відкидання ліберального фемінізму, котрий не зміг забезпечити значущих змін у життєвому досвіді жінок щодо стосунків та побачень. Деякі вчені описали це як частину ширшого реакційного повороту в популярному фемінізмі, в якому афективна енергія таких рухів, як #MeToo, була перенаправлена на індивідуалізовані, а не колективні реакції на гендерну нерівність. Інші стверджують, що привабливість руху краще розуміти як реакцію на специфічні структурні умови в сучасній культурі знайомств, включаючи нормалізацію реляційної неоднозначності, психологічні витрати культури додатків для знайомств та зростання рівня жіночого вигорання, а не як прямолінійне ідеологічне явище.
Прийняття Академічне сприйняття фемосфери було неоднозначним. Кей та її колеги послідовно наголошували на ідеологічній схожості руху з маносферою, стверджуючи, що, попри свою нібито прожіночу спрямованість, фемосфера відтворює біоесенціалістську та фаталістичну логіку маносфери. З цього погляду фемосферні спільноти являють собою радше реакційну, ніж прогресивну відповідь на гендерну нерівність.
Інші коментатори виступали за більш нюансовану оцінку. У пресі зазначалося, що багато жінок, які взаємодіють з контентом фемосфери, не ідентифікують себе з її найекстремальнішими проявами, і що рух охоплює широкий спектр позицій щодо стосунків, стратегії та гендеру.
Питання про те, чи є фемосфера переважно токсичним дзеркалом маносфери, чи законною, хоч і недосконалою, реакцією на реальні структурні умови в сучасному дейтингу, залишається предметом активних дискусій серед дослідників та культурних коментаторів.
Примітки
Додаткова інформація