Облога Кизикермена — військова операція, проведена московською армією під проводом Бориса Шереметєва спільно з українськими козаками Івана Мазепи проти османської фортеці Кизикермен (нині Берислав, Україна) в рамках Великої турецької війни. Московсько-козацьке військо обложило фортецю в липні й після кількох тижнів боїв захопило її 17 серпня 1695 року.

Фортеця та три менші прилеглі форти були ключовим османським форпостом у регіоні, що контролював шляхи по Дніпру. Хоча офіційно головною метою кампанії 1695 року був Азов, дніпровський театр військових дій фактично став основним. Саме на цей напрямок було розгорнуто найбільшу кількість військ і досягнуто головних успіхів.

Передумови У 1686 році Московське царство приєдналося до Великої турецької війни і оголосило війну Османській імперії. Перші московські спроби завоювати Крим у 1687 та 1689 роках завершилися невдачею, після чого Московія зосередилася на іншій важливій меті — фортеці Азов. На початку 1695 року московська армія розпочала підготовку до майбутньої експедиції на Азов. Паралельно планувався додатковий похід на Дніпро, щоб відтягнути значні османсько-татарські сили від Азова. За даними Гуськова, Кочегарова та Шаміна, загальна чисельність московсько-козацького війська становила від 68 000 до 73 000 осіб, за даними Оглоблина та Костомарова — 100 000 осіб, тоді як окремі джерела оцінюють чисельність армії у 120 000 осіб, хоча останні цифри вважаються перебільшенням. Очолювали військо боярин Борис Шереметєв та козацький гетьман Іван Мазепа, який у той час вів боротьбу проти прокримського гетьмана Петра Іваненка (Петрика). Головною метою цієї кампанії була фортеця Кизикермен (сучасний Берислав), на яку раніше, у 1693 та 1694 роках, здійснювали успішні рейди козаки під проводом Семена Палія; багато істориків вважають, що основною метою козаків під час тих походів було спустошення османських і татарських міст. 10 травня Шереметєв вирушив із Бєлгорода до Коломака, а Мазепа вийшов із Батурина через тиждень і об'єднався з військами Шереметєва біля Переволочної. До середини липня союзники підійшли до Кизикермена. Перед початком основної кампанії запорозькі козаки здійснили серію дрібних рейдів на Дніпрі.

Сили сторін Московсько-козацьке військо налічувало близько 70 000 осіб, включаючи регулярні московські полки Шереметєва та козацькі загони Мазепи. Корпус Шереметєва складався з трьох воєводських полків (його власного та двох його товаришів — думного дворянина Семена Неплюєва та стольника Іллі Дмитрієва-Мамонова). Кавалерією «нового строю» командував генерал-поручик Генріх Цей, а солдатськими полками — генерал-поручик Іван (Яган) Гулиць. Ядром корпусу був Бєлгородський розряд, посилений підрозділами Смоленського та Московського розрядних полків. Пізніше до діючої армії приєдналося близько 2 000 запорозьких козаків.

Османський гарнізон налічував близько 4 000 осіб, які добре укріпилися у фортеці з міцними мурами та артилерією. Кримський хан Селім I Ґерай відправив кілька тисяч воїнів, однак вони згодом не змогли приєднатися до облоги.

Перебіг облоги Першим під Кизикерменом, неочікувано для захисників, з'явилося «плавуче військо». Воно ізолювало фортеці одна від одної, перешкодило відправці гонців та захопило місцевий флот, унеможлививши організацію переправи татарськими військами. Після цього підійшла основна армія. Згідно із «доношенням» Шереметєва, облога Кизикермена розпочалася увечері 24 липня 1695 року; за документами Мазепи — 25 липня; а в Літописі Самійла Величка вказана остання середа липня, що за старим стилем відповідає 23 липня.

Московсько-козацьке військо оточило фортецю й розпочало облогові роботи: копання траншей (під керівництвом німецького інженера Отто Фрідріха Фоншвенгеля), встановлення артилерії та підготовку до штурму. Під стіни фортеці розпочалося закладання мін. Московська артилерія розпочала обстріл, намагаючись зруйнувати укріплення. Османські вилазки були успішно відбиті. Підкопи під мури дозволили підірвати частину укріплень, ослабивши оборону. 30 липня, після підриву стіни та пожеж у фортеці, що спричинили серію вибухів, московсько-козацькі сили розпочали штурм, у результаті якого після п'ятигодинного бою захопили «велике місто». Захисники з великими втратами відступили до «меншого міста», але їхнє становище було безнадійним, і через день вони капітулювали. Командування гарнізону та 14 гармат потрапили в полон.

Окрім Кизикермена, було захоплено й сусідні менші фортеці — Каховку, Мубараккермен та Мустриткермен (Таванський городок), що стало значним успіхом. Їхні гарнізони, приголомшені падінням Кизикермена, капітулювали або втекли. Втрати османів становили від 2 000 до 2 500 осіб, тоді як точні втрати московитів і козаків невідомі.

Наслідки Дніпровська кампанія, на відміну від першого Азовського походу, завершилася рішучою перемогою союзників, що призвело до захоплення понад 14 фортець у Нижньому Подніпров'ї. За підсумками дніпровського походу турецька оборона на Дніпрі була суттєво ослаблена, і було створено плацдарм для подальших операцій. На тлі невдалого першого Азовського походу 1695 року успіх під Казикерменом підняв бойовий дух російських військ. У Казікермені розпочалися відновлювальні роботи, однак через значні руйнування головним оборонним вузлом у наступні роки став Мустриткермен. Тут було розміщено російсько-козацький гарнізон чисельністю майже 1000 осіб. Восени того ж року запорізькі козаки здійснили рейд під Очаків і розграбували його околиці.

Спроби турків повернути фортецю У 1697 році османи за допомогою кримців спробували відвоювати Кизикермен і Тавань. Юсуф-паша підійшов до фортець, де до нього приєдналася кримська армія. Зав'язалися локальні сутички, і незабаром османи розпочали облогу. Вона виявилася невдалою, і після кількох безрезультатних штурмів османи відступили. Причиною цього стала залученість татар до кампанії: хоча вони вміло прикривали османів від раптових атак, вони залишалися слабкими під час штурму укріплень. Втрати московської сторони становили 602 убитих та 1 185 поранених, тоді як точні втрати османів невідомі. Наступного року до московитів постійно надходили повідомлення про те, що османи готують новий напад і зібрали велику армію; за чутками, у похід мав вирушити сам султан Мустафа II. Однак виявилося, що османи зібрали ще менше сил, ніж попереднього року, і московсько-козацькі війська мали явну перевагу. Османи так і не наважилися розпочати масштабну кампанію. У 1698 році відбувалися лише дрібні напади кримців та локальні сутички. Згідно з Константинопольським мирним договором 1700 року, Кизикермен повернули Османській імперії.

В літературі Облога детально описана в літописі Самійла Величка, який, ймовірно, спирався на усні свідчення учасників та документи. Порівняння його текстів зі звітами Шереметьєва та Мазепи виявляє розбіжності в деталях, але підтверджує загальний хід подій.

Пилип Орлик, майбутній гетьман у вигнанні, написав у зв'язку з успішним дніпровським походом панегірик Івану Мазепі під назвою «Алкід Російський» (1695).

Виноски

Примітки

Література