Одини́ця вимі́рювання си́ли електри́чного стру́му () — міра, через яку кількісно виражається величина електричного струму як спрямованого руху електрично заряджених частинок. Існує декілька різних одиниць вимірювання сили електричного струму, поява яких пов'язана з різними етапами історії розвитку природничих наук.
Міжнародна система одиниць (SI)
Одиницею сили електричного струму в SI є ампер (А)ДСТУ EN ISO 80000-1:2022 Величини та одиниці. Частина 1. Загальні положення (EN ISO 80000-1:2013, IDT; ISO 80000-1:2009, IDT). Ампер належить до основних одиниць SI. Визначення ампера базується на фундаментальній фізичній сталі — елементарному електричному заряді.
З 2019 року ампер визначається як струм, за якого через провідник проходить за 1 секунду, виражену через — частоту випромінювання, що відповідає переходу між двома надтонкими рівнями основного стану атома цезію-133 1 кулон електричного заряду, що виражений через 6,241509126×1018 елементарних електричних зарядів.
Похідні одиниці SI кілоампер (кА) — 10³ А міліампер (мА) — 10-3 А мікроампер (мкА) — 10-6 А наноампер (нА) — 10-9 А.
Окрім ампера та його кратних одиниць у системі SI, у фізиці, електротехніці та метрології використовуються також історичні, альтернативні та природні одиниці вимірювання електричного струму. Частина з них застосовувалася до впровадження системи SI, інші — використовуються у спеціалізованих галузях, зокрема в теоретичній фізиці.
Система СГС У системі СГС (CGS) існують дві підсистеми СГС — електростатична СГСЕ (CGS ESU) та електромагнітна СГСМ (CGS EMU). Вони визначають струм по різному, що призводить до появи двох окремих одиниць.
Статампер Статампер (statA, статА) — одиниця сили електричного струму в електростатичній підсистемі CGS ESU та гаусовій системі одиниць. Визначається через електростатичні рівняння та кулонівську сталу. 1 статампер — це така сила електричного струму, за якої за 1 секунду через поперечний переріз провідника проходить електричний заряд в 1 статкулон:278.
Співвідношення з одиницею SI: 1 statA = 3,335641×10-10 A Статампер використовується переважно в теоретичних розрахунках та історичній літературі.
Абампер Абампер (abA, абА) або біо (Bi, Бі) — одиниця сили струму в електромагнітній підсистемі CGS EMU. Визначається через магнітні рівняння та силу Ампера. За 1 абампер прийнята сила постійного струму, яка у вакуумі в двох прямолінійних паралельних провідниках нескінченної довжини і нехтовно малого кругового перерізу, розташованих один від одного на відстані 1 см, викликає силу взаємодії між цими провідниками у 2 дини на 1 см довжини.
Співвідношення з одиницею SI: 1 abA = 10 A Абампер був широко застосовуваний у ранній електротехніці до переходу на SI.
Природні одиниці У природних системах одиниць електричний струм визначається через фундаментальні фізичні сталі. Планківський струм Планківський струм (, ) — одиниця сили струму в системі Планківських одиниць. Визначається через швидкість світла c, гравітаційну сталу G, постійну Планка h та елементарний заряд e. ≈ 3,4789×1025 А Планківський струм використовується в теоретичній фізиці високих енергій, космології та квантовій гравітації.
Атомна одиниця струму Атомна одиниця струму (а. о. струму) — струм в атомній системі одиниць, що відповідає заряду, який проходить за атомну одиницю часу: 1 а.о. струму ≈ 6,623 618 237 5082(72) ×10−3 А Застосовується у квантових технологіях та нанофізиці.
Історичні одиниці Міжнародний ампер (до 1948 року) визначався через швидкість електролізу срібла. Міжнародний ампер був офіційною одиницею до перегляду метричної системи. У 1893 році було прийнято визначення одиниці вимірювання сили струму як струму, який буде необхідний електрохімічного осадження 1,118 міліграмів срібла за секунду з розчину нітрату срібла . Передбачалося, що величина одиниці при цьому не зміниться, проте виявилося, що вона змінилася на 0,015 %. Ця одиниця стала відома як «міжнародний ампер».
Примітки
Джерела ДСТУ EN 80000-6:2022 (EN 80000-6:2008, IDT; IEC 80000-6:2008, IDT) Величини та одиниці. Частина 6. Електромагнітні явища
Katsuragi, H. (2016). Scaling and Dimensional Analysis. In: Physics of Soft Impact and Cratering. Lecture Notes in Physics, vol 910. Springer, Tokyo. https://doi.org/10.1007/978-4-431-55648-0_2
Посилання