Культура Кораку, або Ранньоелладський II період — рання фаза бронзової доби Греції, що належить до ранньоелладського періоду й тривала приблизно 2650–2200 років до н. е. У елладській хронології їй передувала , приблизно 3200–2650 до н. е., яку також називають Ранньоелладським I періодом. Після занепаду культури Кораку, приблизно 2200–2000 до н. е., постала , або Ранньоелладський III період. У деяких районах Греції між Кораку та Тиринфською культурою виділяють проміжну культуру, яку називають Ранньоелладським IIB перідом. В інших регіонах Кораку безпосередньо переходить у Тиринфську культуру.Rutter

Залишки культури Кораку виявлено під час археологічних розкопок на значній території південної та центральної материкової Греції — у Пелопоннесі, Аттиці, Евбеї, Беотії, Фокіді та Локриді. Зразки кераміки культури Кораку поширені ще ширше. Їх знаходили навіть у Кноссі на Криті, на Лефкасі на заході Греції, у Фессалії, а також на Кікладських островах Іос і Кеос.Rutter; Small, 32–33

Багато поселень, розташованих на узбережжі, були укріпленими. У кількох регіонах цей період завершується руйнівними пожежами. Частина поселень після цього була повторно заселена носіями Тиринфської культури, тоді як багато інших залишалися покинутими аж до Мікенського періоду.

Назви археологічних культур — Евтрезійська, Кораку, Лефкандійська та Тиринфська — запропонував британський археолог Колін Ренфрю в 1972 році як альтернативу традиційній періодизації Ранньоелладського періоду. Проте обидві системи термінології продовжують використовуватися.

Залишки та матеріальна культура Найвідомішою архітектурною пам'яткою культури Кораку — у на Пелопоннесі. Це нетипово велика для свого часу двоповерхова укріплена споруда, приблизно 25 × 12 м. Її стіни були споруджені з сирцевої цегли на кам'яному цоколі. При будівництві широко використовували дерево, а глину — для підлоги та як штукатурку стін. На першому поверсі розташовувалися два великі зали, дві менші кімнати, коридори вздовж обох боків будівлі, лави зовні. Дах був покритий теракотовою черепицею, а вздовж карнизів використовувалася сланцева. Як і багато інших споруд цього періоду, черепичний будинок, ймовірно, згорів наприкінці періоду, можливо ще до повного завершення будівництва. Після пожежі його накрив курган, завдяки чому споруда надзвичайно добре збереглася.

Черепичний будинок належить до групи великих укріплених споруд, призначення яких досі дискутується. Через схожість планування їх об'єднують під терміном «коридорний будинок». Великі приміщення-зали в них з'єднувалися системою коридорів. Зазвичай це були двоповерхові будівлі, між поверхами яких проходили внутрішні сходи. Невідомо, чи були вони резиденціями місцевих правителів або вождів, громадськими спорудами, адміністративними центрами або, можливо, використовувалися для зберігання сільськогосподарської продукції.Small, 35, 38; Rutter

У період Кораку значно збільшилося використання металу. Більшість металевих предметів збереглася у похованнях. Використовували мідь і бронзу. Поширеними були кинджали, пінцети, прикраси. Також знайдено окремі вироби із золота та срібла, зокрема кілька металевих посудин.Rutter

Від культури Кораку збереглася велика кількість уламків кераміки. Її умовно поділяють на два основні типи тонкої кераміки — переважно покриту керамічним ангобом, часто лощену, кераміку з розписним декором. Існувала також грубіша, «кухонна» або груба кераміка, частина якої мала простий втиснений орнамент. Відомі й теракотові фігурки тварин, деякі з яких мають розщеплений або відкритий живіт.

Цікавим явищем є велика кількість глиняних відбитків печаток. Їх знайдено особливо багато в Черепичному будинку. Самі печатки виготовлялися з каменю, свинцю, теракоти. Деякі глиняні піфоси та вогнища були прикрашені прокочуванням циліндричних печаток по поверхні. Особливо цікаво, що одні й ті самі печатки, очевидно, використовувалися на різних поселеннях. Це може бути важливим свідченням контактів та організації обміну між громадами.Rutter

Єдиного стандартного способу поховання в культурі Кораку не існувало. Археологи виявили різні типи — поховання у ямах, поховання в кам'яних скринях (цистах), поховання в піфосах — великих керамічних посудинах, кремації, колективні поховання, вторинні поховання, коли останки переносили до остаточного місця поховання через певний час після смерті. Це різноманіття поховальних практик свідчить про те, що суспільство ранньоелладського періоду не мало єдиного універсального поховального обряду.Rutter

Примітки

Джерела Rutter, Jeremy, "The Eutresis and Korakou Cultures of Early Helladic I-II", brewinate, January 2017 Small, David B., Ancient Greece: Social Structure and Evolution, 2019, Cambridge University Press, ISBN 9780521895057, 0521895057, google books Колін Ренфрю, 1972, The Emergence of Civilisation: The Cyclades and the Aegean in The Third Millennium BC, London.