Микола Ігорович Рибаков ( 24 грудня 1978, Ленінград, РРФСР, СРСР) — російський політичний і громадський діяч. Голова об'єднаної демократичної партії «Яблуко» з 14 грудня 2019 року, член її Федерального політичного комітету та Бюро.
Біографія Народився 24 грудня 1978 року в Ленінграді, в сім'ї завідувача лабораторії лісових машин Лісотехнічної академії ім. С. М. Кірова та наукової співробітниці тієї ж академії. Почав працювати рано, у 13 років, у фермерському господарстві у Приозерському районі, потім у будівельному кооперативі «Співдружність». Закінчив школу № 534, вечірній бізнес-коледж Санкт-Петербурзького державного університету та економічний факультет Санкт-Петербурзького державного університету шляхів сполучення.
У 1995 році вступив до громадського об'єднання «Яблуко» і її молодіжну організацію, що формувалася. Практично відразу влився в політичну діяльність, був агітатором та розповсюджувачем партійних матеріалів у виборчих компаніях партії. У період з 1997 по 2000 рік, був помічником депутата Законодавчих зборів Санкт-Петербурга Михайла Амосова, керував його виборчим штабом у 1998 році і був членом Центральної ради Санкт-Петербурзького молодіжного союзу «Яблуко». У 1999—2000 роках був головою регіонального відділення молодіжного «Яблука» в Санкт-Петербурзі.
2000-ті У 2000 році запрошений на роботу в ЕПІЦентр, де до 2001 року був головним спеціалістом петербурзького відділення центру, займаючись питаннями молодіжної політики та освіти. У тому ж році обраний муніципальним депутатом округу Світлановське та очолював комісію з бюджету, фінансів та майна округу, був обраний до членів Політради Петербурзького РВ Яблука, де той повторно обирався до 2017 року. Крім цього, був педагогом у школі-інтернаті № 33 для слабочуючих дітей Виборзького району в період з 2001 по 2003 рік.
У період з 2002 до 2003 року був помічником Сергія Митрохіна, депутата Державної думи з фракції «Яблуко». Висувався в тому ж році на вибори до Законодавчих зборів Санкт-Петербурга, але не був обраний.
19 грудня 2004 року брав участь у виборах депутатів муніципальної ради округу «Світлановське», але обраний не був. За підсумками звернень зі скаргами на порушення, прокуратурою Санкт-Петербурга було порушено кримінальну справу за статтею «Фальсифікація результатів голосування».
Був обраний 2004 року муніципальним депутатом округу Гражданка, був головою комісії з бюджетних, правових та інформаційних питань. Таким чином, до грудня 2004 року поєднував роботу депутата у двох муніципальних радах. 2006 року став Головою адміністрації МО Гражданка за підсумками наявності більшості у партії в Раді. Однак, 19 травня 2008 року, за підтримки меншості від Єдиної Росії, було скликано позачергову Раду МО, де, всупереч кворуму та протестам Глави Ради, Рибаков був знятий з посади, а на був призначений Андрій Фаєр. Попри незаконність цих дій, той захопив будинок адміністрації. За підсумком, Рибаков відновлений на посаді за рішенням федеральної інспекції з праці.
Починаючи з 2005 року, був незмінним заступником голови партії «Яблуко» до свого обрання на посаду голови. З 2005 до 2009 року був редактором партійного видання — бюлетеня «Демократ».
У 2007 році брав участь як кандидат на виборах у Законодавчі збори Санкт-Петербурга і ДержДуму. На вибори до Законодавчих зборів, зареєстрований не був, а партія, від якої той висувався, не пройшла граничний бар'єр.
З 2008 року — член федерального бюро партії «Яблуко».
З 2008 до 2015 року працював виконавчим директором екологічного правозахисного центру «Беллона». З 2010 по 2015 роки був головним редактором електронного видання «Беллона.ру», з 2014 по 2016 роки — головним редактором журналу «Екологія і право».
У 2009—2017 роках — заступник голови Санкт-Петербурзького відділення партії.
У тому ж 2009 році брав участь як кандидат у виборах депутатів МО Гражданка у п'ятимандатному окрузі. За підсумком, посів 7 місце, отримавши 27,65 % голосів виборців. Партія і він сам поразки не визнали, повідомивши про широкомасштабне використання адміністративного ресурсу та прямі фальсифікації.
У 2009 році був одним із заявників у Смольнінському суді Санкт-Петербурга у справі про відміну постанови Уряду Санкт-Петербурга, якою було дозволено звести офіс «Газпрому» висотою понад 400 метрів на межі історичного центру міста. Суд відмовив у задоволенні вимог позивачів, але в результаті громадської кампанії Уряд Санкт-Петербурга був змушений скасувати ухвалу.
З 2009 року — один із організаторів акцій пам'яті Наталії Естемірової. У 2011—2013 роках входив до складу Правозахисної ради Санкт-Петербурга, громадської наглядової комісії з контролю за забезпеченням людини в місцях примусового тримання та сприяння особам, які перебувають у місцях примусового тримання , правління Центру антикорупційних досліджень та ініціатив, консультативної ради при уповноваженому з прав людини в Санкт-Петербурзі.
2010-ті У 2012 році взяв участь у засіданні Ради з розвитку громадянського суспільства та прав людини при президенті Росії. На засіданні головував президент Дмитро Медведєв. Рибаков говорив про переслідування екологічних активістів із боку влади. Зокрема, були описані ситуації з Михайлом Бекетовим, Олександром Сенотрусовим, Суреном Газаряном, Євгеном Вітішко, Максимом Петліним.
У 2012 році був керівником штабу Григорія Явлінського на виборах президента Росії у Санкт-Петербурзі.
У 2012—2014 роках представляв партію в коаліції «Демократичний Петербург».
У лютому 2013 року у відповідь на підтримку дитячим омбудсменом Павлом Астаховим «Закону Діми Яковлєва» створив петицію за відставку уповноваженого «Звільнити Павла Астахова з посади Уповноваженої з прав дитини при Президенті РФ». За два дні звернення підтримали понад 10 000 осіб.
У 2014 році був одним із заступників керівника проєкту «Великий Петербург. ХХІ століття. Концептуальна стратегія розвитку мегаполісу».
2015—2019 роки — заступник голови партії «Яблуко». У 2015 році також балотувався на посаду голови партії, але обраний не був.
У 2019 році був обраний головою партії «Яблуко».
В 2021 році висунутий З'їздом партії лідером списку кандидатів у депутати Державної думи, ставши єдиним кандидатом загальнофедеральної частини списку (вперше в історії «Яблука»).
З 20 грудня 2015 року до 15 грудня 2019 року — заступник голови партії «Яблуко».
У 2017 році призначений керівником Єдиного виборчого штабу партії «Яблуко».
Член внутрішньопартійної фракції «Зелена Росія».
2016 року керував виборчим штабом партії «Яблуко» на виборах депутатів Державної думи VII скликання. За результатами виборів партія посіла 6 місце, отримавши 1051335 голосів (1,99 %).
У 2016 році на виборах депутатів Державної думи VII скликання висунутий партією «Яблуко» у складі загальнофедеральної частини партійного списку під сьомим номером, а також Центральним одномандатним виборчим округом у Санкт-Петербурзі. По одномандатному округу Рибаков набрав 13,98 % (18974 голосів виборців, 4 місце), а список партії «Яблуко» набрав 1,99 % (1051335 голосів виборців), не отримавши жодного мандата.
У 2016 році також балотувався першим номером списку на виборах депутатів Законодавчих зборів Ленінградської області. До складу Законодавчих зборів не увійшов, оскільки партія «Яблуко» набрала менше 5 % (3,71 %).
У жовтні 2017 року став керівником штабу Григорія Явлінського на виборах президента Росії. За результатами виборів Григорій Явлінський посів 5 місце, отримавши 1,05 %.
2020-ті З 2020 року входить до складу Громадської конституційної ради, створеної для розробки альтернативних поправок до Конституції Росії.
30 грудня 2021 року оголосив бойкот радіостанції «Ехо Москви».
Критика В ефірі програми «Ранок» радіостанції Ехо Москви 8 грудня 2021 року позицію Рибакова щодо ситуації зі звинуваченнями члена партії Олександра Кобринського в сексуальних домаганнях було піддано критиці ведучими. Зокрема, заявлялося, що керівництво партії в особі Рибакова поводиться непорядно. Ведучими критикувалася підтримка Рибаковим Кобринського в судовому переслідуванні журналістки, яка опублікувала статтю. При цьому кількома днями раніше Петроградський районний суд Санкт-Петербурга задовольнив позов Кобринського про захист честі та достинства, зажадавши від журналістки спростування та виплати компенсації.
30 грудня 2021 року у тій самій програмі ведуча заявила, що «партія „Яблуко“ з нами не розмовляє», що партія оголосила радіостанції Ехо Москви бойкот.
Згідно з заявою ведучих, йшлося про публічний донос зі списком прізвищ і цитат ймовірних прихильників Розумного голосування, підписаного Миколою Рибаковим разом з Григорієм Явлінським, Борисом Вишневським, Левом Шлосбергом та іншими членами бюро партії.
Ведучий дорікнув Рибакова в тому, що він «прикрився» Ганнушкіною та Муратовим, який сам, за словами ведучого, зізнавався в ефірі, що в партії формально складається, і про «донос» не знав. Приносити вибачення ведучий відмовився: «якщо ви порядні, ви не складатимете доносів».
Праці Громче голос свободных людей. Выступления и публикации 2017—2019. — М.: Партия «Яблоко», 2019. — 104 с. ISBN 978-5-4399-0071-8 Надежда на будущее. Выступления и публикации 2017—2021. — М.: РОДП «ЯБЛОКО», 2021. — 230 с., цв. обл. ISBN 978-5-4399-0078-7 Остаться человеком. Выступления и публикации 2021—2023. — М.: РОДП «ЯБЛОКО», 2023. — 352 с., цв. обл. ISBN 978-5-4399-0087-9
Примітки