Томас Волтон Пейті (; 20 лютого 1932 — 25 травня 1970) — шотландський скелелаз, альпініст, лікар і письменник. Був одним із провідних шотландських альпіністів свого часу, особливо вирізняючись на зимових маршрутах. Загинув під час сходження у віці 38 років. Найбільше відомий, імовірно, своїми гумористичними піснями та прозовими творами про альпінізм, багато з яких посмертно ввійшли до збірки One Man's Mountains.
Ранні роки Пейті народився 20 лютого 1932 року в Еллоні, Абердиншир, Шотландія. Навчався в Еллонській академії та коледжі Роберта Гордона в Абердині. Вивчав медицину в Абердинському університеті, який закінчив 1955 року зі ступенями MB ChB.
Лікарська діяльність Після повної реєстрації як лікаря чотири роки служив лейтенантом-хірургом у Королівській морській піхоті при школі 42-го загону командос в Казармах Біклі. Згодом Пейті вісім років працював лікарем загальної практики в Аллапулі на крайньому північному заході Шотландії.
Альпінізм Пейті вперше зацікавився сходженнями, коли був членом скаутського руху, однак повною мірою його здібності першопрохідця виявилися під час навчання в університеті в Абердині, де він очолював Lairig Club. Більшість його ранніх першопроходжень припадала на Лохнагар і сусідні Кернгормські гори. Захоплений альпініст, він нерідко відкладав усі інші справи заради нагоди здійснити добре сходження. Прагнення Пейті мандрувати без зайвого спорядження доходило до того, що на деякі льодові маршрути він вирушав без рукавиць; до мотузок він також ставився зневажливо, якщо ті не були конче потрібні. Під час служби в Біклі він регулярно прокладав нові маршрути на девонських торах. Докладно записувати відомості про свої сходження він не любив: так маршрути залишалися без слідів проходження й здавалися незайманими, а наступні альпіністи могли відчути подібне хвилювання від відкриття. Ця щедрість, разом із його життєрадісністю та невичерпною енергією, залишила тривалу пам'ять серед товаришів. Свої нешанобливо-жартівливі альпіністські пісні він нерідко виконував під фортепіано, невпинно гудучи крізь гребінець, обгорнутий папером.
Пейті багато ходив у гори Шотландії; 1965 року разом із Гемішем Макіннесом, Девідом Краббом і Браяном Робертсоном він здійснив перший зимовий траверс хребта Куїллін. Також здійснив низку визначних сходжень в Альпах і Каракорумі, зокрема перше сходження на Музтаг-Тауер (7273 м) разом із Джоном Гартогом, Джо Брауном та Ієном Макнот-Девісом 1956 року, а 1958 року — на Ракапоші (7788 м) разом із Майком Бенксом. У 1968 році Пейті та Ієн Клаф першими піднялися на Ам-Буахайле, морський останець біля узбережжя Сатерленду.Sandwood Bay на walkhighlands.co.uk
У липні 1966 року Пейті, Расті Бейлі та Кріс Бонінгтон піднялися на вершину Олд-Мен-оф-Хою. Троє альпіністів проклали новий маршрут, який 8—9 липня 1967 року вони разом з іншими сходжувачами повторили під час прямої виїзної телевізійної трансляції BBC.
25 травня 1970 року Пейті впав і загинув під час спуску по мотузці з The Maiden — морського останця поблизу Whiten Head на узбережжі Сатерленду.
Особисте життя Пейті одружився з Елізабет Девідсон; у подружжя було троє дітей.
Нагороди та відзнаки 1966 року Пейті отримав Королівську похвалу за хоробру поведінку () за допомогу під час випадку, у якому двоє альпіністів загинули внаслідок падіння.
Спадщина 1971 року було видано збірку One Man's Mountains.
2022 року в Чапелтоні відкрили дитячий майданчик Patey Park, названий на честь Пейті.
Того ж року було видано книжку Майка Діксона One Man's Lecacy.
Бібліографія
One Man's Mountains, Tom Patey, 1971, . Збірку впорядкував його близький друг Кріс Бонінгтон, який також написав вступ. ISBN 0-86241-664-7; уперше видано у Victor Gollanz Ltd. 1971 року. Peter Donnelly, «Patey, Thomas Walton [Tom] (1932—1970)», Oxford Dictionary of National Biography, Oxford University Press, 2004.
Примітки