Акт про Унію герцогства Бретань з французькою короною (фр. Union du duché de Bretagne à la couronne de France, також Édit d’Union (Едикт або Акт про унію)) - документ про об'єднання герцогства Бретань з Французькою короною. Підписаний 13 серпня 1532 року, закріпивши анексію герцогства Бретань Королівством Франція.

Історія Після смерті Анни І, герцогині Бретані, у 1514 році було не зовсім зрозуміло, хто стане її наступником і яким буде політичний статус Герцогства Бретань. Анна та її чоловік, король Франції Людовик XII, домовилися, що спадкоємність перейде до другого сина Генріха їхньої дочки Клод І (її старший син Франциск мав стати королем Франції). Клод, однак, змінила положення, зроблені Анною, так, що герцогство було передано її власному чоловікові, королю Франції Франциску I, за життя Клод. Коли у них з'явилися діти, умови знову змінили, так що дофін Франції також мав стати герцогом БретаніKoch, J. T. (Ed.). (2006). Celtic Culture: A Historical Encyclopedia (Vols. 1–5). ABC-CLIO. p. 10.

Коли Клод померла в 1524 році, через десять років після Анни, герцогство теоретично успадкував шестирічний старший син Франциск. Однак тогочасний французький король, чоловік Клод Франциск I, продовжував чинити сильний вплив на справи Бретані. Франциск, дофін, був офіційно затверджений як герцог Франциск III Бретонський у 1532 році. У рамках цієї події його батько, король Франції Франциск I, видав Акт про Унію 13 серпня 1532 року в Нанті. Наступний акт, Едикт Плессі-Масе (Édit du Plessis-Macé) вересня 1532 року, уточнив деякі привілеї Бретані у питаннях права та фінансів, у яких вона зберігала значну частину автономії аж до Французької революції.

Герцог Франциск ІІІ Бретонський помер через чотири роки, і його брат, майбутній Генріх II Французький, прийняв титул герцога Бретані (тоді відомий як герцог Генріх I Бретонський). За правління Генріха уряди Бретані та Франції були назавжди пов'язані. Деякі важливі риси незалежної Бретані зберігалися до Французької революції: бретонський парламент, наприклад, був реорганізований у 1495 році і знову Генріхом II у 1553 році, але залишався значною мірою незмінним з часів середньовічної бретонської держави до 1790 року.

Герцогство Бретань продовжувало перебувати під владою французького короля до 1589 року, коли був убитий останній король із династії Валуа, Генріх III. Бретонська спадкоємність перейшла до Ізабелли Бретонської, дочки сестри Генріха III, Єлизавети Валуа, тоді як французьку корону посів Генріх IV із династії Бурбонів, який одружився з іншою сестрою Генріха III, Маргаритою Валуа.

Примітки

Література

Gabory, É. (1941). L’Union de la Bretagne à la France: Anne de Bretagne, duchesse et reine. Plon. Jones, M. (1988). The creation of Brittany: A late medieval state. Hambledon Press. Saulnier de La Pinelais, G. (1902). Le barreau du Parlement de Bretagne, 1553-1790. J. Plihon et L. Hommay. Skol Vreizh. (1987). Histoire de la Bretagne et des pays celtiques: Tome 2, L'état breton de 1341 à 1532 (2e éd.). Skol Vreizh.