Луїза Жезус ду Праду (; нар. 1988), відома також як Луїза Жезус (Luiza Jesus), Луїза Праду (Luiza Prado) та Гіфа Сайб (Hifa Cybe), — бразильська трансдисциплінарна художниця й дослідниця з міста Гуаратінгета, штат Сан-Паулу. Працює з постановочною фотографією, перформансом, відеомистецтвом, боді-артом, інсталяцією, цифровими медіа, звуковим мистецтвом та експериментальною музикою. Тіло в її творчості постає водночас художнім засобом, об'єктом спостереження і політичною територією. Серед постійних тем — пам'ять, травма, психічне здоров'я, нейрорізноманіття, гендер, сексуальність, насильство, деколоніальність, походження та владні відносини.About. Luiza Jesus do Prado. Процитовано 8 серпня 2026.Érica Cristiane Saraiva. Visualidades de Luiza Prado: poética da ex-centricidade. Федеральний університет Гоясу, магістерська робота з мистецтва та візуальної культури, 2017.Political Bodies. Музей сучасного мистецтва Боготи; Google Arts & Culture, 2017.
Кар'єра Праду розпочала професійну діяльність як ілюстраторка, згодом працювала в дизайні та фотографії. На початку 2010-х років вона створювала дії спеціально для камери: кінцеве зображення ставало частиною перформансу, а не лише його документацією. У публікації бразильського журналу FFW 2014 року фотографію названо одним із її головних інструментів; там само відзначено використання перформансу, відео, нових медіа та міських інтервенцій.Conheça as artistas (gringas e brasileiras) que usam a web para tratar do feminismo. FFW, 25 березня 2014.
У березні 2014 року Праду та Наталія Коутінью представили живу дію A Altura dos Olhos на першій виставці Mostra Performatus — O Corpo como Sujeito e Objeto na Arte — у Central Galeria de Arte в Сан-Паулу. Програма, кураторована Гілдою ді Паулу і Талесом Фреєм, поєднувала живі перформанси, розмови, резиденції та пов'язану виставку Corpo (I)materializado. У ній були твори або документація художників, серед яких Марина Абрамович, Едуарду Кац, Берна Реалі, Ленора ді Баррос і Франко Б.Mostra Performatus #1: O Corpo como Sujeito e Objeto na Arte. Studio Cia. Excessos; eRevista Performatus.
У першій половині десятиліття роботи Праду почали демонструвати за межами Бразилії. Gula (2012) експонували, а 2014 року придбав Музей сучасного мистецтва Боготи під час резиденції художниці; A Menina da Máscara de Gás показали на ярмарку Stroke Art Fair у Німеччині. Надалі Праду брала участь у бієнале й виставках у Марокко, Китаї, США та Єгипті.Hifa Cybe. Hipocampo, 29 жовтня 2021.Deconstructing Liberty: A Destiny Manifested. Muzeo Museum and Cultural Center.Egypt biennale features work by six Brazilians. Agência de Notícias Brasil-Árabe, 12 грудня 2018.
2017 року Музей сучасного мистецтва Боготи включив Праду до цифрової виставки Political Bodies, опублікованої на Google Arts & Culture на основі музейної колекції. Кураторський текст розглядав тіло у взаємозв'язку із суспільством, інституціями та економікою і поміщав її практику на перетині мистецтва та соціальних наук, колонізації, синкретизму, боротьби корінних народів, гендеру й політики.
2026 року роботу Sea Bottom (Fundo do Mar, 2017) представили на Architectures of Dream — передаукціонній виставці тринадцятого благодійного аукціону фонду Cosmoscow у Москві, куратором якої був Азу Нвагбогу.Cosmoscow Foundation will present the pre-auction exhibition “Architectures of Dream”. Cosmoscow Foundation, 19 березня 2026.
Освіта Праду здобула технологічну освіту з фотографії в Universidade Anhanguera і вивчала біомедичні науки в Universidade Paulista (UNIP) у 2021—2025 роках.Luiza Jesus do Prado. ResearchGate.Luiza Jesus do Prado — ORCID 0000-0001-6676-7587. Додаткова підготовка охоплює курси з аналізу геномних даних HarvardX, генетики в неврології в Hospital das Clínicas Університету Сан-Паулу, біоматеріалів і біофабрикації в Байройтському університеті, а також цикл курсів із нейронаук та нейровізуалізації Університету Джонса Гопкінса.Curriculum. Luiza Jesus do Prado. Процитовано 8 серпня 2026.
Мистецтво, наука і технології Дослідження Праду на перетині мистецтва й науки зосереджене на пам'яті, сприйнятті, нейрорізноманітті та сенсорних технологіях. В UNIP вона виконала дослідницький проєкт A fenomenologia do som, da luz e da memória («Феноменологія звуку, світла і пам'яті») під керівництвом Флавіу Буратті Гонсалвіса. У роботі розглянуто нейрофізіологічний і поведінковий вплив звуку та зображень на пам'ять і можливість використання цих стимулів у контекстах травми, дисоціації, психічного та громадського здоров'я.Luiza Jesus do Prado. A fenomenologia do som, da luz e da memória. Universidade Paulista, 2023.
У мистецькому проєкті Psilocybin Visual and Sensory Therapy, розпочатому 2022 року, Праду перекладає описані перцептивні ефекти, пов'язані з псилоцибіном, у середовище з проєкції, світла, звуку, вібрації, запаху і тактильних матеріалів. Публічно задокументована інсталяція є сенсорною симуляцією і не передбачає введення речовини відвідувачам. Перший публічний експеримент відбувся під час маршруту художніх студій SP-Arte у центрі Сан-Паулу за участю VJ Spetto, Селіу Барроса та Гільєрме Тодорова. Проєкт звертається до наукових досліджень змін сприйняття і великих мозкових мереж під дією псилоцибіну, але залишається мистецьким дослідженням, а не клінічним випробуванням.Psilocybin Visual and Sensory Therapy. Luiza Jesus do Prado.Joshua S. Siegel та ін. Psilocybin desynchronizes the human brain. Nature, т. 632, 2024, с. 131—138.
Праду також співпрацювала з Мауріціо Мансіолі над відеоперформансом Mergulho (Dive, 2023), створеним у його Acquabox — прозорому пристрої для занурення у воду. Два одягнені тіла повільно занурюються і зникають; фізичне занурення співвідноситься з несвідомим, екологічною свідомістю та водою як простором зависання. Роботу показали на Década dos Oceanos — I Mostra Nacional de Criptoarte у культурних центрах Banco do Brasil у Ріо-де-Жанейро й Сан-Паулу, а згодом на Rio Ocean Week.Dive (Mergulho). Maurizio Mancioli.Criptoarte: tessituras poéticas entre arte e tecnologia. Arte & Crítica, № 69, березень 2024.
Творчість Фотографія, тіло і пам'ять Фотографія виконує структурну роль у практиці Праду — і як самостійний твір, і як результат дій, задуманих для камери. Кадрування, монтаж та інсценування беруть участь у створенні значення. В інтерв'ю журналу Perro Negro мисткиня пов'язувала перехід від автопортрета до перформансу й описувала фотографію, відео та живу дію як взаємодоповнювальні мови.Seven questions to Brazilian artist Luiza Prado. Revista Perro Negro, 28 серпня 2020.
У серії To Curate Yourself камера є учасницею дій, які повертаються до травматичного досвіду. У Tenro (2015) Праду закопує й викопує ляльку на дитячому майданчику, перетворюючи гру на ритуальне повторення. В Estender (2016) вона пере білизну з написом «провина моя», доки текст не зникає, а потім вішає її на мотузку. Робота постала після спроб створити колективну дію з людьми, які пережили сексуальне насильство в Боготі та Сан-Паулу, і порушує теми звинувачення постраждалих та культури зґвалтування.
Відеоперформанс Tutorial de maquiagem (2016) привласнює формат інтернет-уроків макіяжу. Дивлячись у камеру як у дзеркало, Праду починає зі звичайного макіяжу, потім малює червону смугу через очі й лінії на обличчі. Робота, створена у відповідь на прохання членів групи Taipuru Puri про портрет, перетворює пародію на б'юті-уроки на дослідження деколонізації, репрезентації та конструювання ідентичності корінних народів. Corpo Estranho (2012), Rape #1 (2015) і Parkinsonism (2016) звертаються до культури зґвалтування, замовчування, позиції глядача перед образами насильства, повторення та сприйняття.
Праду також зняла короткометражний фільм Reincarnate Project (2014) під іменем Hifa Cybe, поєднавши акторську роботу, режисуру й операторську майстерність. 2017 року фільм відібрали до Changjiang International Biennale of Video Art and Photography у Китаї.Reincarnate Project. IMDb, 2014.
Деколоніальність і походження Деколоніальність є наскрізною віссю, а не окремою темою творчості Праду. Історія колонізації опрацьовується через тіло, пам'ять, генеалогію, сексуальне насильство, євангелізацію та конструювання образів. Кураторські тексти Музею сучасного мистецтва Боготи пов'язують її роботи з колонізацією, синкретизмом, боротьбою корінних народів, гендером, економікою й політикою.Red. Музей сучасного мистецтва Боготи; Google Arts & Culture.
Проєкт Sexualidade Colonizada (2015) досліджує зв'язки між колонізацією, сексуальним насильством, колективною пам'яттю та релігією. До нього належать Cultus in quod cruentatur (2014—2015) — інсталяція з гігієнічних прокладок у формі хреста — та Stigma (2015), тілесна дія з татуюваннями вульви, що відсилають до ран Розп'яття. Роботи привласнюють християнські символи для розмови про євангелізацію, колоніальне панування і контроль над жіночими тілами та тілами корінних людей.
Згідно з дисертацією Сарайви у Федеральному університеті Гоясу, генеалогія в роботах Праду поєднує португальську батьківську лінію — у дослідженні її названо восьмим поколінням родини бразильського католицького святого Фрея Галвана — і походження від народу пурі по материнській лінії, пов'язане з горами Мантікейра та долиною Параїба. Дослідниця тлумачить цю родинну історію як частину роздумів мисткині про колонізацію, євангелізацію, етнічну пам'ять і спротив корінних народів.
We the People (2016) складається з тринадцяти фотографічних негативів із зображеннями афроамериканців, корінних і латиноамериканських людей — відповідно до тринадцяти смуг прапора США і початкових тринадцяти колоній. Після погляду на негативи, а потім на світлу поверхню глядачі бачать позитивне післязображення. Оптичний механізм пов'язує фізіологічне утворення образу з колоніальною іншістю і відстанню між абстрактною рівністю та участю в суспільстві.
У Gula (2012) перформерка Miss Tíbia зображена з металевим кляпом, молотком і розбитим кавуном. Фотографія поєднує фетиш, згоду, домінування, споживання та експлуатацію тіла. Після цензурування на виставці у Бразилії роботу показали й долучили до колекції Музею сучасного мистецтва Боготи.10 artistas feministas que devemos celebrar. Geledés, 16 жовтня 2015.
Психічне здоров'я, нейрорізноманіття і тілесний перформанс Праду публічно ідентифікує себе як аутичну, трансгендерну та небінарну людину. В офіційній презентації пам'ять і психічне здоров'я названо центром дослідження травми, болю, гендеру, сексуальності й деколонізації турботи, у якому поєднуються фотографія, візуальні та звукові стимули й тілесні практики. Історик мистецтва й критик Віктор Мурарі пов'язав психічне здоров'я з цифровим колоніалізмом у творах, створених як Hifa Cybe, і потрактував використання мистецтва, науки та технологій як опір гегемонним структурам.Victor Murari. Hifa Cybe and Digital Colonialism: A Critical Analysis.
2020 року Праду й Ізабелла Лауерманн задумали O Estado do Corpo («Стан тіла») — пропозицію посмертного перформансу навколо сертифіката, який імітував дарування тіла художниці некрофілу. Репортаж UOL TAB представив роботу як критику втручання держави, релігії та сім'ї у тілесне самовизначення після смерті; матеріал також залучив правників для пояснення статусу документа й меж пропозиції.Marie Declercq. Em performance de arte póstuma, artista quer doar o corpo para necrofilia. UOL TAB, 16 жовтня 2020.
Згодом шибарі стало частиною тілесного й перформативного дослідження Праду. У жовтні 2025 року вона виступила з японським майстром мотузки Хадзіме Кіноко на першому Shibari Experience Brasil, сценічна програма якого відбулася в Ópera de Arame у Куритибі. Портфоліо художниці документує експерименти з повітряним шибарі, semenawa, ланцюгами, підвішуванням і зануренням у воду, а також співпрацю з ригерами Mysaki, Ana Vohs, Toshi San, Akira Nawa та Luminatus.Shibari Experience Brazil 2025. Shibari Atlas.Shibari Model/Performer. Luiza Jesus do Prado.