Обло́га У́мані — військова операція польсько-литовських та кримськотатарських військ проти залоги Війська Запорозького, що тривала 14—19 січня 1655 року в рамках Хмельниччини та Московсько-польської війни.

Передумови 2 грудня 1654 року московський воєвода Василь Шереметьєв зібрав армію й вирушив на Правобережну Україну, де об'єднався з козацькими силами гетьмана Богдана Хмельницького. У цей же період польсько-литовські війська проводили каральні операції на Брацлавщині та влаштували різанину цивільного населення в Демківці. У січні 1655 року до польсько-литовського війська приєдналися кримськотатарські загони під проводом мурзи Камамбета, після чого союзники розпочали наступ на Умань. Об'єднане коронно-кримське військо налічувало 28 000 польсько-литовських вояків і 30 000 кримців.Пилипчук Я. В. — С. 74. Умань обороняли 12 000 запорозьких козаків і близько 30 000 місцевих жителів та селян (ополчення).400-летию города Умань. — С. 368. Раніше, на початку квітня 1654 року, польсько-литовські сили вже здійснювали перші спроби захопити місто, але вони завершилися безрезультатно.

Перебіг облоги Перші атаки на Умань здійснили коронні загони під командуванням Стефана Чарнецького та Соколинського, однак усі спроби штурму були відбиті оборонцями. Після підходу основних сил великого гетьмана коронного Станіслава Потоцького та союзних кримських загонів під проводом мурз Камамбета й Ахмета, нападники захопили низку навколишніх поселень і розпочали масований штурм фортеці. Уманські козаки та міщани категорично відмовилися капітулювати, що призвело до посилення інтенсивності атак. Місто піддавалося безперервним артилерійським обстрілам, які завдали йому значних руйнувань. Завдяки чисельній перевазі нападникам вдалося досягти лише часткового успіху на окремих ділянках оборони, проте подальше просування було зупинене, а наступні штурми — відбиті.

Гарнізон утримував позиції до наближення основних козацько-московських сил на чолі з Василем Шереметьєвим та Богданом Хмельницьким. Скориставшись перегрупуванням ворога, обложені здійснили контратаку, змусивши польські та кримські загони зняти облогу й відступити. У подальшому козаки перехоплювали кримськотатарські загони, що проходили поблизу Умані та суміжних населених пунктів, знищивши або захопивши в полон загалом до 10 050 кримців.Пилипчук Я. В. THE ALLIANCE OF THE CRIMEAN KHANATE WITH RZECZPOSPOLITA, 1654—1657: MILITARY ASPECTS. — P. 73.

Наслідки Польсько-литовсько-кримськотатарська армія зазнала невдачі під стінами Умані. Змушені відступати під натиском сил Хмельницького та Шереметьєва, коронні й кримські війська незабаром зійшлися з ними у вирішальній битві під Охматовом. Спроба швидкого здобуття Умані виснажила польсько-литовське військо та підірвала його бойовий дух. Завдяки героїзму та стійкості захисників сучасники та пізніші літописці порівнювали оборону Умані 1655 року з обороною Бреди нідерландським гарнізоном проти переважних сил іспанської армії у 1624—1625 роках.

Див. також Облога Умані (1654) Охматівська битва (1655)

Уточнення

Примітки