Юзеф Якуб Залеський гербу Доленга (; 19 березня 1838, Львів — 3 березня 1899, Станіславів) — австро-угорський воєначальник, фельдмаршал-лейтенант.

Біографія Юзеф був сином Вацлава Залеського (1799—1849, поета, останнього губернатора Галичини) та Антоніни, уродженої Антоневич (1814-1862), та братом Філіпа Залеського (1836—1911, політика, губернатора Галичини).

Після завершення домашнього навчання, як випускник Терезіанської військової академії, він вступив на службу до Австрійської імператорської армії. Близько 1856 року його було призначено кадетом 2-го гусарського полку, близько 1858 року підвищено до лейтенанта 2-го класу, а близько 1859 року — до оберлейтенанта. Приблизно з 1859 року він навчався у Центральному військовому інституті верхової їзди у Відні. Приблизно з 1860/1861 років він знову був офіцером 2-го гусарського полку, який з 1868 року дислокувався в Проссніці. У 1866 році він брав участь в Австро-прусській війні.

1 листопада 1869 року його було підвищено до звання ротмістра 1-го класу зі старшинством. Приблизно з 1869 року він був офіцером 6-го гусарського полку зі штаб-квартирою в Клагенфурті, приблизно з 1872 року — в Дьєндьєші. Приблизно з 1873 року він був офіцером 7-го уланського полку в Бережанах. Залишаючись офіцером цього підрозділу, приблизно з 1874 року він відвідував 7-й Центральний кавалерійський курс у Відні, а приблизно з 1876 по 1878 рік перебував у відпустці з наданим постачанням (Wartegebühr). У пізніші роки він знову був дійсним офіцером 7-го уланського полку. 1 травня 1880 року його було підвищено до майора. Приблизно з 1882/1883 років він служив у лавах 7-го полку уланів у Надьмігалі, а приблизно з 1883 року до приблизно 1886 року був офіцером у 8-му полку уланів у Львові. У цей період 1 травня 1884 року його було підвищено до оберстлейтенанта.

З 1886 року приблизно до 1892 року він був командиром 10-го драгунського полку в Тернополі. У цей період 10 грудня 1887 року його було підвищено до оберста. Як переобтяжений офіцер 10-го драгунського полку (на першому році служби), приблизно з 1892 по 1896 рік, він був командиром 6-ї кавалерійської бригади в Мішкольці (за іншою версією, в Кошицях). У цей час його було підвищено до генерал-майора 11 травня 1893 року, до фельдмаршал-лейтенанта 31 жовтня 1896 року. Відтоді він був командиром дивізійного кавалерійського підрозділу в Станіславові. У 1897 році він вийшов у відставку після 40 років служби. У цей час він проживав у Станіславові. У польській літературі його згадували як генерал-лейтенанта.

Помер 3 березня 1899 року в Станіславові у віці 61 року. Його поховали у родинній гробниці на Личаківському цвинтарі у Львові.

Сім'я Він був одружений з Габріелою, уродженою Заленською гербу Прус III (1865-1928, донькою Юліуша Заленського та Кароліни, уродженої Дзедушицької), раніше одруженою з Міхалом Ясенським).

Нагороди

Військова медаль (Австро-Угорщина) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) з військовою відзнакою (близько 1867) Орден Залізної корони 3-го класу (близько 1892) Орден Леопольда (Австрія), лицарський хрест (близько 1898)

Примітки