Кримський похід османів 1624 року (також відомий як Битва під Карасубазаром 1624 року; , ) — невдала військова експедиція Османської імперії до Кримського ханства, метою якої було позбавлення влади хана Мехмеда III Ґерая та повернення на престол лояльного Порті Джанібека Ґерая.

Османський корпус чисельністю близько 10 000 осіб висадився в Кафі та розпочав просування вглиб півострова. Поблизу Карасубазара османські війська були розгромлені об'єднаними силами ханських кримців та запорозьких козаків під проводом Михайла Дорошенка. Зазнавши поразки, османи відступили до Кафи, яка невдовзі була взята в облогу та захоплена союзниками, що змусило османське командування піти на переговори та тимчасово визнати владу Мехмеда III.

Передумови Після сходження на престол Кримського ханства у 1623 році Мехмеда III Ґерая (який змінив скинутого після поразки під Хотином Джанібека Ґерая) відносини між Бахчисараєм та Османською імперією стрімко погіршилися. Мехмед III та його енергійний брат — калга Шахін Ґерай — проводили курс на здобуття фактичної незалежності від Стамбула та розпочали репресії проти внутрішньокримської опозиції. Кримські беї почали систематично скаржитися новому султану Мураду IV на свавілля хана та його неспроможність захистити півострів від нападів донських і запорозьких козаків.

Ситуація загострилася із початком нової османсько-сефевідської війни. Висока Порта наказала Мехмеду III особисто очолити кримськотатарське військо та вирушити на перський фронт. Хан категорично відмовився залишити Крим, мотивуючи це необхідністю захищати кордони від козаків.

Навесні 1624 року козацькі загони здійснили напад на Кафу. Частина козаків після морського бою опинилася на кримському березі. Замість того, щоб стратити або продати козаків у рабство, Мехмед III та Шахін Ґерай запропонували їм вступити до себе на службу як найману піхоту. Козаки прийшли на допомогу хану в обмін на грошову плату та привілеї. Водночас до Криму повернувся Шахін Ґерай, який до того перебував у Персії, що ще більше посилило антиосманський вектор політики Бахчисарая.

Непокора хана змусила османський уряд ухвалити рішення про його силове усунення та відновлення на престолі Джанібека Ґерая. Для виконання цього завдання було сформовано експедиційний корпус чисельністю близько 10 000 осіб на чолі з каптаном-пашою Топалом Реджепом-пашою.

Перебіг кампанії У травні 1624 року османський флот у складі близько 40 галер прибув до Кафи. 22 травня на кримський берег висадився Джанібек Ґерай у супроводі османських військ. Топал Реджеп-паша оголосив султанський фірман про позбавлення Мехмеда III престолу та проголошення ханом Джанібека. Проте Мехмед III та Шахін Ґерай відмовилися підкоритися наказу і розпочали мобілізацію сил, залучивши ногайців, кумиків, черкесів, 2000 кизилбашів та загін запорозьких козаків на чолі з Михайлом Дорошенком (близько 800—1000 осіб).

Скориставшись тим, що основні сили османського флоту були прикуті до Криму, у липні 1624 року запорозькі козаки здійснили сміливий морський похід безпосередньо на Стамбул. На 80 чайках козаки вдерлися до босфорських проток, розграбували та спалили передмістя османської столиці (Буюкдере, Енькьой, Станію), спровокувавши паніку в самому султанському палаці.

1 серпня 1624 року османська армія виступила з Кафи вглиб Кримського півострова напрямком на Бахчисарай. Поблизу Карасубазара османів перехопили об'єднані кримсько-козацькі сили. Ключову роль у наступній битві відіграли запорожці: за традиційною тактикою вони збудували рухомий табір із возів і щільним рушничним вогнем зупинили османську піхоту та кавалерію. Бій тривав увесь день і завершився повним розгромом османського корпусу. Серед загиблих османських воєначальників були Гасан-паша та Ібрагім-паша.

Залишки османських військ панічно відступили до Кафи. Переслідуючи ворога, союзні війська Мехмеда III та козаків оточили Кафу, заблокували її з суші та здобули міські фортифікації. Перебуваючи у безвихідному становищі, Топал Реджеп-паша був змушений піти на переговори. За укладеною угодою Османська імперія офіційно визнавала Мехмеда III Ґерая легітимним ханом, а Джанібек Ґерай повертався до Стамбула. Натомість хан погодився звільнити османських полонених та зняти облогу з Кафи.

Паралельно з цими подіями калга Шахін Ґерай здійснив морський та сухопутний рейд на османські володіння у дельті Дунаю, однако зазнав поразки від військ очаківського бейлербея Кантемира-мірзи.

Наслідки Перемога під Карасубазаром мала велике геополітичне значення для Східної Європи. Вперше в історії Кримського ханства хан здобув престол не зі згоди султана, а в результаті відкритого збройного протистояння з Портою за допомогою козацької зброї.

Восени 1624 року запорожці із багатою здобиччю та високим авторитетом повернулися на Запорозьку Січ. Розуміючи, що Стамбул не пробачить поразки і спробує повернути контроль над Кримом, Мехмед III та Шахін Ґерай розпочали пошук постійного союзу з Військом Запорозьким та Річчю Посполитою.

24 грудня 1624 року було підписано Запорозько-кримський договір 1624 року — першу офіційну оборонно-наступальну угоду між Запорозькою Січчю та Кримським ханством. Угода передбачала взаємну військову допомогу та ненапад.

Однак цей союз виявився нетривким. Восени 1625 року під тиском уряду Речі Посполитої союзні відносини тимчасово розірвалися. У 1628 році Османська імперія здійснила новий масштабний похід на Крим на чолі з Чаталджали Гасаном-пашою. У результаті нової війни Мехмед III був скинутий, гетьман Михайло Дорошенко загинув під Бахчисараєм, а на кримський престол остаточно сів Джанібек Ґерай.

Виноски

Примітки

Література