Би́тва на річці́ Альмі́ — вирішальна битва між запорозьким козацьким військом під проводом гетьмана Михайла Дорошенка та ногайсько-османськими силами Буджацької (Добруджанської) орди під орудою мурзи Кан-Темира, що відбулася 31 травня 1628 року в долині річки Альма неподалік Бахчисарая.
Битва стала кульмінацією сухопутного походу запорожців у Крим для підтримки свого союзника — хана Мехмеда III Ґерая та калги Шахіна Ґерая. У ході жорстокого бою козаки, застосувавши тактику рухомого оборонного табору та важкий артилерійський вогонь, вщент розгромили війська Кан-Темира і зняли облогу з Бахчисарая. Попри тактичну й операційну перемогу, під час бою загинули гетьман Михайло Дорошенко та канівський полковник Оліфер Голуб, а сам похід через подальше втручання османського флоту завершився без досягнення стратегічних цілей.
Передумови З 1623 року між Османською імперією та Кримським ханством тривало гостре політичне протистояння. Хан Мехмед III Ґерай та його брат, калга Шахін Ґерай, проводили курс на здобуття фактичної незалежності від СтамбулаСас П. М. Запорозьке козацтво у калейдоскопі подій першої половини XVII ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2008. — С. 112—115.. Незадоволений цим османський султан Мурад IV прагнув усунути Мехмеда III та знову посадити на кримський престол покірного османам Джанібека Ґерая.
Увесні 1624 року османська армія на чолі з везирем Топалом Реджепом-пашею вдерлася до Криму, проте під Карасубазаром (нині Білогірськ) була вщент розгромлена об'єднаними силами кримських татар і запорозьких козаків, які прибули на допомогу хануГрушевський М. Історія України-Руси. — Т. VIII. — Ч. I. — К., 1995. — С. 6–8.. Того ж 1624 року між Запорозькою Січчю та Кримським ханством було укладено офіційний військово-політичний союз проти Османської імперії — перший у історії козацько-кримських взаємин:
Увесні 1628 року османи знову активізували спроби усунути Мехмеда III. Цього разу більшість кримської знаті під тиском султана перейшла на бік Джанібека Ґерая. Одночасно проти хана виступив голова Буджацької орди — мурза Кан-Темир. Спроба Шахіна Ґерая силою приборкати Кан-Темира зазнала поразки, після чого ногайські орди за підтримки османських яничарів вдерлися на півострів та взяли Бахчисарай в облогу, де опинився заблокований хан Мехмед III з кількома сотнями вірних воїнів.
Потрапивши в безвиходь, Мехмед III направив на Січ посла Болгар-мурзу з благанням про термінову військову допомогу. Гетьман Михайло Дорошенко, розуміючи вигоду від збереження дружнього уряду в Криму, зібрав військо у складі 1 000 реєстрових та близько 3 000 нереєстрових козаків і вирушив у Кримський похідКрим: шлях крізь віки. Історія у запитаннях і відповідях / Відп. ред. В. Смолій. — К.: Інститут історії України НАНУ, 2014. — С. 126..
Перебіг битви Наприкінці травня 1628 року 4-тисячний козацький загін під орудою Дорошенка та полковника Оліфера Голуба форсував Дніпро, зруйнував турецьку фортецю Аслан-Кермен (поблизу сучасної Каховки) і підійшов до Перекопу. Там козаки зіткнулися із заслонами ногайців. Широко застосовуючи тактику рухомого табору (шикування возів у декілька рядів, між якими розміщувалася піхота й артилерія), козаки прорвали перекопські укріплення і зі боями почали просуватися вглиб півострова в напрямку Бахчисарая.
31 травня 1628 року на річці Альма, неподалік від обложененої ханської столиці, відбулася генеральна битва. Кан-Темір, залишивши біля Бахчисарая лише невеликий загін для підтримки облоги, кинув свої основні сили (ногайську кінноту та османських яничарів) на перехоплення запорожців.
Кримська кіннота неодноразово штурмувала козацький табір, однак усі атаки були відбиті щільним мушкетним вогнем та влучними залпами козацької артилерії. Під час однієї з контратак запорожці перейшли в наступ, зламали бойові порядки ногайців і вщент розгромили військо Кан-Теміра. Сам буджацький мурза зазнав важкого поранення і втік із поля бою. Козаки захопили табір противника та 12 гармат.
Попри переконливу перемогу, козаки зазнали важких втрат серед командування. У найзапекліший момент бою від ворожих кулей загинули гетьман Михайло Дорошенко та його найближчий соратник, колишній гетьман і канівський полковник Оліфер Голуб. Загальні втрати запорожців у битві за різними джерелами оцінюють від 100—200 осіб до 1 000 убитих і поранених.
Наказним гетьманом замість загиблого Дорошенка козаки прямо на полі бою обрали Івана Мойженовича (Чорного).
Наслідки та подальший перебіг подій Після перемоги на Альмі козацький табір урочисто увійшов до Бахчисарая, деблокувавши Мехмеда III Ґерая. Об'єднане козацько-кримське військо рушило на схід півострова до Кафи — головної османської цитаделі в Криму, де переховувалися залишки військ Кан-Темира.
Під Кафою союзники завдали ще однієї поразки ногайцям, проте не змогли взяти добре укріплене місто до прибуття османської ескадри. Незабаром до берегів Криму підійшов турецький флот із 25 галер під командуванням Гасан-паші та Кенан-паші з підкріпленням. Поява великої османської армії спричинила масовий перехід кримської знаті на бік турецького ставленика Джанібека Ґерая.
Бачачи зраду кримців, Мехмед III та Шахін Ґерай разом із козаками розвернули військо і з боями відступили з Криму на Запорозьку Січ. Уже 9 липня Джанібек Ґерай офіційно посів ханський престол у Бахчисараї83 Numaralı Mühimme Defteri // Başbakanlık Osmanlı Arşivleri Genel Müdürlüğü. — Ankara, 2001. — S. XV..
У подальшому Мехмед III та Шахін Ґерай за допомогою козаків ще двічі намагалися повернути владу: у листопаді 1628 року 14-тисячне козацько-кримське військо дійшло до Перекопу, але зазнало поразки від переважаючих сил Джанібека Ґерая та Кан-Теміра; у травні 1629 року під час чергового походу Мехмед III зневірився і вирішив здатися Джанібеку, за що був убитий козаками, які розцінили це як зраду. Його брат Шахін Ґерай утік до Персії.
Вшанування пам'яті та історіографія Битва на Альмі та загибель гетьмана Михайла Дорошенка стали важливою віхою в історії українського козацтва XVII століття. Вона продемонструвала високий рівень козацького військово-інженерного мистецтва (тактика рухомого табору) та прагнення Запорозької Січі вести самостійну зовнішню політику.
За однією з версій української історіографії, саме постать Михайла Дорошенка (або його онука Петра Дорошенка) увічнена у відомій народній пісні «Ой на горі та женці жнуть» (рядки «Попереду Дорошенко веде своє військо…»).
Див. також Кримський похід (1624) Кримський похід (1628) Дорошенко Михайло Оліфер Голуб Мехмед III Ґерай Шахін Ґерай
Примітки
Джерела та література Грушевський М. С. Історія України-Руси. — Т. VIII. — Ч. I. — К., 1995. — 304 с. Гужва Г. О. Кримські походи гетьмана Михайла Дорошенка // Воєнно-історичний вісник. — 2018. — № 2. — С. 45–52. Сас П. М. Запорозьке козацтво у калейдоскопі подій першої половини XVII ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2008. — 232 с. Крим: шлях крізь віки. Історія у запитаннях і відповідях / Відп. ред. В. Смолій. — К.: Інститут історії України НАНУ, 2014. — 456 с. — ISBN 978-966-02-7228-6. Щербак ВО. Українське козацтво: формування та розвиток (XV—XVII ст.). — К.: ВД «Альтернативи», 2000. — 336 с.