Замок Данробін () — замок у Сазерленді (округ Гайленд, Шотландія). Він є родовою резиденцією графа Сазерленда і осередком клану Сазерленд, предки однієї з гілок династії Морганів. Замок розташований за 1 милю (1,6 км) на північ від та приблизно за 5 миль (8,0 км) на південь від , з видом на .

Замок Данробін був резиденцією графів і герцогів Сазерленд із XIII століття, проте більшу частину сучасної будівлі та садів було створено за проектом сера Чарльза Беррі в період між 1835 і 1850 роками. Наприкінці 1960-х років замок протягом семи років використовувався як школа-інтернат для хлопчиків, після чого знову став родинною резиденцією. Наразі залишки стін старого замку збереглися у внутрішньому дворі.

історія Землі Сазерленда були придбані до 1211 року , онуком фламандського дворянина Фрескіна. Замок було збудовано на місці ранньосередньовічного укріплення, проте найстаріша частина, що збереглася, увінчана залізним вінцем, вперше згадується у 1401 році, p.131, p.57. Найперший замок мав квадратну форму, стіни були завтовшки понад 6 футів (1,8 м.), а перекриття кожного поверху являли собою кам'яні склепіння. Вважається, що замок отримав назву на честь Роберта, 6-го графа Сазерленда (пом. 1427). Замок Данробін було збудовано в період активного розвитку племінного суспільства. На той час цю місцевість населяли норвежці та гели. Роберт Брюс передав замок Гордонам, які підтримали його претензії на шотландську корону в Хантлі, Абердіншир, pp. 131-132.

У 1518 році, за відсутності Адама Гордона, замок захопив Александер Сазерленд, законний спадкоємець графа Сазерленда. Гордони невдовзі відбили замок, схопили Александера, а його голову, насаджену на спис, виставили на вершині замкової вежі, p.133. Син Александера Сазерленда, Джон, спробував захопити замок у 1550 році, але був убитий у замковому саду.

Під час якобітського повстання у 1745 році якобіти, під керівництвом Карла Едварда Стюарта, без попередження штурмували замок Данробін, оскільки клан Сазерленд підтримував британський уряд. 17-й граф Сазерленд утік до Абердіна, де приєднався до армії герцога Камберлендського, p.29.

Після смерті 18-го графа у 1766 році замок перейшов у володіння його доньки, Елізабет, яка вийшла заміж за політика Джорджа Левесона-Ґовера, що згодом отримав титул 1-го герцога Сазерленда. У 1785 році замок було перебудовано та розширено.

У період з 1835 до 1850 року сер Чарльз Беррі перебудував замок у стилі шотландських баронів для другого герцога Сазерленда, p.61, p.34. Чарльз Беррі був архітектором Вестмінстерського палацу, де розташована палата громад, і користувався великим попитом, як архітектор.

У 1915 році пожежа пошкодила дах і більшу частину інтер'єру замку, який на той час використовувався як військово-морський госпіталь, p.34. Для реконструкції замку після Першої світової війни було запрошено шотландського архітектора сера .

Після смерті 5-го герцога Сазерленда у 1963 році, замок перейшов у володіння до його племінниці, нинішньої графіні Сазерленд. У період з 1965 до 1972 року замок використовувався як школа-інтернат для хлопчиків. З 1973 року замок і прилегла територія відкриті для відвідувачів, однак частина будівлі й досі використовується як приватна резиденція родини Сазерленд.

Архітектура У замку 189 кімнат, що робить його найбільшим замком північного нагір'я. Значну частину інтер'єру, створеного Чарльзом Беррі, було знищено пожежею 1915 року. Відновлювальними роботами керував Роберт Лорімер, який зберіг елементи інтер'єру XVII та XVIII століть, зокрема різьблення по дереву Грінлінга Гіббонса, p.142. У замку також присутні елементи, натхненні роботами французького архітектора Віолле-ле-Дюка, зокрема пірамідальний дах над головним входом. Частина замку, збудована Чарльзом Беррі, виконана з будівельного каменю в тому ж стилі, що й вежі XVI та XVII століть, p.433. Замок являє собою чотирикутну чотириповерхову споруду, з вежами на кожному куті. Висота найвищої вежі, у якій розташований вхід, становить 135 футів (41 м), круглих веж — 115 футів (35 м), а вежі з годинником — 125 футів (38 м).

Колодязь Святого Іоанна, розташований у дворі найстарішої частини замку, є одним із найглибших колодязів у Шотландії. Його глибина становить 92 фути (28 м).

Інтер'єр У вестибюлі розташований фриз із гербів, які використовувалися попередніми графами Сазерленд. Головні сходи, прикрашені портретами родини Левесон-Ґовер, мають ширину близько 30 футів (9 м) і висоту 50 футів (15 м). Обідня зала, довжиною 12 футів (12 м) і шириною 22 фути (6,7 м), має італійський фриз Гризайля та килим з Хорассана, а також стільці, оздоблені дружиною 5-го герцога. Вітальня, спроектована під час реставрації замку, містить роботи Каналетто та гобелени XVIII століття, а також портрети Гоппнера й Рейнольдса. Вікна вітальні виходять на сади та море. У бібліотеці зберігається понад 10 000 книг, а також картина Філіпа де Ласло герцогіні Ейлін і стіл із червоного дерева, виготовлений Томасом Чіппендейлом.

Сад

Сад, завершений у 1850 році, виконаний у стилі садів Версаля, p.72. Круглий басейн із фонтаном було створено приблизно у 1848 році і він донині зберігся в первісному вигляді. Загальна площа саду становить 1379 акрів (558 га).

Музей У музеї представлені трофейні голови тварин, здобутих членами родини під час сафарі, етнографічні предмети з усього світу та колекція археологічних артефактів. Музей оформлений у стилі вікторіансько-едвардіанської епохи і розташовується в альтанці XVIII століття, що прилягає до садів. Замок має статус пам'ятки архітектури категорії А, а його сади внесені до Переліку садів і ландшафтних дизайнів Шотландії. У садах замку щорічно, з квітня до жовтня, проводиться соколине полювання.

Література

Примітки