Закон «Про Голанські висоти» — чинний закон Ізраїлю, прийнятий Кнесетом 14 грудня 1981 року. Документ поширює ізраїльську юрисдикцію, законодавство та адміністрацію на територію Голанських висот, окупованих Державою Ізраїль у 1967 році, що розглядається міжнародним правом як перехід від військової окупації території до її анексії. Рада Безпеки ООН у своїй Резолюції № 497 (S/RES/497) від 17 грудня 1981 року засудила такі дії Держави Ізраїль та висунула вимогу щодо якнайшвидшого скасування цього закону.

Зміст Три загальні положення Закону «Про Голанські висоти» є такими:

«Закон, юрисдикція та адміністрація держави набудуть чинності на Голанських висотах, як описано в додатку». «Цей закон набуде чинності з дня його прийняття в Кнесеті». «Міністр внутрішніх справ відповідає за виконання цього Закону та має право, після консультації з Міністром юстиції, приймати нормативні акти для його виконання та розробляти положення про тимчасові положення щодо подальшого застосування нормативних актів, директив, адміністративних директив, а також прав та обов'язків, що діяли на Голанських висотах до прийняття цього Закону».

Даний закон підписали тогочасні Президент Держави Ізраїль Іцхак Навон, Прем'єр-міністр Держави Ізраїль Менахем Бегін, Міністр внутрішніх справ Держави Ізраїль Йосеф Бург.

Історія

Передумови Ізраїль окупував Голанські висоти у 1967 році. Відтоді на цій території зберігався режим окупації.

Розробка Ініціатором розробки законопроєкту став тогочасний Прем'єр-міністр Держави Ізраїль Менахем Бегін, який 10 грудня 1981 року таємно звернувся до Генерального прокурора Ізраїлю Іцхака Заміра з вимогою підготувати законопроєкт про анексію Голанських висот. Проте, як відомо зі слів Джорджа Рассела з журналу «Зе Таймс», цей крок був продиктований тиском з боку радикальної релігійної частини правлячої коаліції, яка декларувала наміри анексувати Голанські висоти у своїх передвиборчих програмах і тиснула на прем'єр-міністра з метою їх виконання.

Прийняття 14 грудня Прем'єр-міністр Держави Ізраїль Менахем Бегін провів надзвичайне засідання уряду у своєму домі, де й було остаточно погоджено законопроєкт про анексію Голанських висот. Того ж дня, вже за дві години, законопроєкт представили парламенту — Кнесету, — і за три читання його було прийнято: 63 «за» та 21 «проти».

Попри те, що за заявою Прем'єр-міністра Держави Ізраїль Менахема Бегіна в ізраїльському суспільстві існував консенсус щодо питання Голанських висот у тому, що «Ізраїль не піде з Голанських висот і не ліквідує жодного поселення», а сам він наголошував, що «ніхто не відштовхне нас до кордонів 4 червня 1967 року — до кордонів кровопролиття, провокацій та агресії», такі парламентські фракції, як «Га-Авода» та «Хадаш», виступили однозначно проти законопроєкту. Якщо «Га-Авода» прямо заявила про бойкот голосування (хоча 7 депутатів від партії все ж узяли участь у голосуванні, проголосувавши проти), то «Хадаш» одразу взяла участь у голосуванні й проголосувала проти.

Реакції

ООН Рада Безпеки ООН у своїй Резолюції № 497 (S/RES/497) від 17 грудня 1981 року засудила такі дії Держави Ізраїль та висунула вимогу щодо якнайшвидшого скасування Закону «Про Голанські висоти».

Сирія Сирія негайно відреагувала та заявила, що дії Ізраїлю є «оголошенням війни» та порушенням Статуту Організації Об’єднаних Націй. Сирійський уряд заявив, що рішення Ізраїлю «означає анексію окупованих сирійських територій, оголошення війни Сирії та скасування угоди про припинення вогню», яка набула чинності після Війни Судного дня зі створенням Сил ООН зі спостереження за роз’єднанням.

Сполучені Штати Президент США Рональд Рейган заявив, що закон «збільшив труднощі у пошуку миру», але що «ми продовжуємо бути оптимістами». Уряд Сполучених Штатів тимчасово призупинив дію Угоди про стратегічне співробітництво, яку він підписав з Ізраїлем у листопаді 1981 року, через Закон «Про Голанські висоти».

Єгипет Міністерство закордонних справ Єгипту також засудило крок Ізраїлю як «відверте порушення» рамкових умов миру на Близькому Сході, заснованих на Кемп-Девідських угодах та резолюціях Ради Безпеки ООН 242 та 338.

Примітки