Проєкт відновлення зображень «Лунар орбітер» (англ. Lunar Orbiter Image Recovery Project, LOIRP) — це проєкт з оцифрування оригінальних аналогових стрічок з даними з п'яти космічних апаратів «Лунар орбітер», відправлених на Місяць у 1966 та 1967 роках; його фінансували НАСА, SkyCorp, SpaceRef Interactive та приватними особами.

Перше зображення, яке було успішно відновлено в рамках проєкту, було опубліковано в листопаді 2008 року. це була перша фотографія Землі, зроблена з Місяця, зроблена в серпні 1966 року. 20 лютого 2014 року проєкт оголосив про завершення основної частини проєкту, пов'язаної із записом на стрічку. Одне зображення середньої роздільної здатності, більша частина одного зображення високої роздільної здатності та частини трьох інших відсутні, ймовірно, через пропуски під час їх запису. Решту зображень з «Лунар орбітер» було успішно відновлено та опубліковано в Системі планетарних даних НАСА.

Передісторія Зображення, отримані космічним апаратом «Лунар орбітер», в основному використовувалися для визначення місць посадки для пілотованих місій «Аполлон». Після завершення цих місій дані, що зберігалися приблизно на 1500 стрічках, були значною мірою забуті, оскільки вони виконали своє призначення. Оригінальні стрічки протягом 20 років ретельно зберігалися урядом у Меріленді протягом 20 років. Коли у 1986 році стрічки були повернуті до Лабораторії реактивного руху (JPL) НАСА у Пасадені, Каліфорнія, питання про утилізацію стрічок було покладено на архівістку JPL Ненсі Еванс. Вона вирішила, що стрічки слід зберегти. Вона згадувала: «Я не могла морально позбутися цього».

Протягом кількох років Ненсі Еванс та кілька її колег змогли розпочати невеликий проєкт за фінансування НАСА. Їм вдалося знайти чотири рідкісні стрічкові накопичувачі Ampex FR-900 — високоспеціалізовані накопичувачі, які використовувалися лише урядовими установами, такими як Федеральне авіаційне управління США, Повітряні сили США та НАСА. (Транспортний механізм FR-900 був адаптований з формату дводюймової відеокасетки Quadruplex, тільки у випадку FR-900 привід був розроблений для запису широкосмугового аналогового сигналу будь-якого типу для вимірювальної техніки або інших цілей, а не спеціально відеосигналу, як у випадку дводюймового Quadruplex.) З часом команда Еванса також збирала документацію та запасні частини для стрічкових накопичувачів з різних урядових джерел надлишків.

Проєкт успішно отримав необроблені аналогові дані зі стрічок, але для створення зображень було виявлено, що їм потрібне спеціалізоване обладнання для демодуляції, яке використовувалося програмою «Лунар орбітер», якого більше не існує. Члени команди намагалися отримати фінансування від НАСА та приватних джерел для створення обладнання, але їм це не вдалося. Зрештою, і Ненсі Еванс, і Марк Нельсон зайнялися іншими проєктами, поки стрічкові накопичувачі стояли в гаражі Еванса.

У 2004 році Філіп Хорземпа проводив дослідження програми «Лунар орбітер» в Історичному бюро НАСА у Вашингтоні, округ Колумбія. В архівах він випадково натрапив на службову записку 1996 року, яка містила пропозицію Марка Нельсона оцифрувати зображення «Лунар орбітер», як описано вище. Приблизно через рік пошуків Хорземпа зв'язався з Марком Нельсоном. Вони вирішили знайти фінансування та відновити роботи з відновлення даних зі стрічок «Лунар орбітера». Вони зв'язалися з Джен Гельдманн з Дослідницького центру Еймса НАСА.

На початку 2007 року Хорземпа прокоментував зусилля з відновлення стрічки з «Лунар орбітера» на веб-форумі . В результаті, Денніс Вінго зв'язався з Філіпом Хорземпою через цей форум. Хорземпа зв'язав Вінго з Нельсоном та Евансом, і вони запросили Вінго приєднатися до команди. Окрім згаданих вище стрічкових накопичувачів, Нельсон зміг отримати кілька магнітних головок. Стрічкові накопичувачі були абсолютно необхідними для будь-яких спроб прочитати оригінальні стрічки з даними «Лунар орбітера».

Денніс Вінго — президент аерокосмічної інженерної компанії SkyCorp та багаторічний фахівець у галузі космічних та обчислювальних технологій. Він знав, що має достатні технічні навички, щоб впоратися з керуванням відновленням стрічкових накопичувачів, він міг знайти контакти в НАСА, і найголовніше, він знав, що інтерес до Місяця знову зростає. Вінго сказав: «Я знав цінність стрічкових накопичувачів і стрічок». Інша група вважала те саме, написавши: «майбутні місії на Місяць знову активізували місячну спільноту та відновили інтерес до даних „Лунар орбітера“».

Новіший космічний апарат, Lunar Reconnaissance Orbiter (укр. Місячний орбітальний розвідник, LRO), вийшов на орбіту навколо Місяця 23 червня 2009 року, і після випробувань розпочав свою фотографічну місію у вересні того ж року. Одна з головних цілей LRO — визначити ризик для людей, які працюють на поверхні Місяця. LRO може створювати зображення поверхні, які можна порівняти із зображеннями Місяця з найвищою роздільною здатністю, зробленими з орбіти в епоху програми «Аполлон». Оригінальні знімки з «Лунар орбітера» були зображеннями Місяця з орбіти з найвищою роздільною здатністю, які коли-небудь були зроблені до того, як LRO зробив фотографії. Оцифровані зображення «Лунар орбітера» будуть безцінними для вчених, які вивчають зміни на поверхні Місяця.

Експертиза та обладнання

У лютому 2007 року Вінго вперше відвідав чотири стрічкові накопичувачі Ampex FR-900 у гаражі Еванса. Кожен накопичувач був приблизно заввишки, завширшки, завглибшки приблизно як холодильник і важив близько . Усі вони були вкриті товстим шаром пилу та павутиння. Вони зберігалися разом із піддоном, на якому були інструкції та схеми стрічкових накопичувачів, а також друкованими копіями даних, пов'язаних із зображеннями Місяця. Тим часом стрічки безпечно зберігалися на складі з контрольованим кліматом. Там було близько 1500 стрічок, усі упаковані в коробки, складені в чотири шари на піддонах та обгорнуті термоусаджувальною плівкою.

Вінго та Кіт Ковінг, колишній співробітник НАСА та президент SpaceRef Interactive відповідно, тепер є співкерівниками проєкту відновлення зображень «Лунар орбітер» (LOIRP). І Ковінг, і Вінго надали кошти, необхідні для початку проєкту. Вони витратили близько року на пошуки додаткового фінансування, обладнання, документації та експертів. Піт Ворден, директор Дослідницького центру Еймса НАСА, погодився зберігати стрічкові накопичувачі та стрічки у невикористаних складських приміщеннях, доки не буде знайдено фінансування та відповідне приміщення для початку проєкту реставрації.

У квітні 2007 року Лабораторія реактивного руху передала стрічки до Дослідницького центру Еймса. Еванс також передав право власності на приводи FR-900 Вінго та Ковінгу. Вінго та Ковінг орендували дві вантажівки для перевезення даних, завантажили стрічкові накопичувачі та документацію в одну вантажівку, а в іншу — піддони з аналоговими стрічками з даними. Потім Ковінг та Вінго поїхали вантажівками з Бербанка до Маунтін-В'ю, Каліфорнія. Потім накопичувачі та стрічки зберігалися на складі приблизно протягом наступного року, поки шукалося фінансування для проєкту.

Оскільки команді потрібне було приміщення з належним опаленням та охолодженням, а також раковиною, кількість вільних будівель біля воріт Дослідницького центру Еймса скоротилася до двох: перукарні та ресторану McDonald's, який закрився кілька тижнів тому. Перукарня була відносно невеликою, тому для роботи там стрічки потрібно було зберігати на окремому складі. З іншого боку, колишній McDonald's був набагато більшим, мав гарне освітлення, достатнє електропостачання, кондиціонер та парковку. Виявилося, що будівля потребувала деяких удосконалень електропроводки. До липня 2008 року команда переїхала до колишнього McDonald's (будівля 596), який тепер називається «McMoon's».

Вінго та Ковінг швидко знайшли додаткового фахівця — Кена Зіна, ветерана армії США, який мав великий досвід роботи з аналоговими магнітофонами, зокрема серії FR-900. За збігом обставин, брат Зіна працював у Дослідницькому центрі Еймса НАСА, і саме завдяки цьому Вінго та Ковінг уперше зв'язалися із Зіном. За сприяння Кена Давідяна зі штаб-квартири НАСА у 2008 році було знайдено фінансування для пілотного проєкту, який мав продемонструвати, що накопичувачі можна ремонтувати, а зображення з оригінальних стрічок можна відновлювати. Першим завданням було методично розібрати та почистити стрічкові накопичувачі. Тим часом Зін почав тестувати системи стрічкових накопичувачів і складати списки пристроїв для заміни та відновлення. Запчастини для приводів були придбані на eBay, в інтернет-магазинах електронних запчастин та інших місцях.

Управління та рекрутинг союзників Вінго та Ковінг активно зайнялися управлінням проєктом: замовлення деталей, управління коштами, пошук джерел надлишків для обладнання, дослідження компаній з ремонту та залучення союзників для проєкту. Він почав розсилати електронний інформаційний бюлетень, яку пізніше перетворили на блог MoonViews.com, та публікувати фотографії на сторінці проєкту у Facebook. Було залучено студентів-стажерів із сусіднього Університету штату Каліфорнія в Сан-Хосе, і команда звернулася за допомогою до пенсіонерів та чинних співробітників Ampex, а також до авторів блогів із аудиторією, яка могла допомогти. Здавалося, щодня до «McMoon's» приходив новий відвідувач, такі як доктор Ліза Геддіс із проєкту Геологічної служби США (USGS) з оцифрування фільмів з «Лунар орбітера» та Чарлі Бірн, який написав службову записку з рекомендацією зберігати дані з «Лунар орбітера» на магнітній стрічці. Про проєкт повідомляли у Los Angeles Times, Computerworld, National Geographic, Associated Press, American Libraries, місцевих новинах та численних блогах. Проєкт фінансувався НАСА, SkyCorp, SpaceRef Interactive та приватними особами.

У кожній новинній статті було зазначено, що ці зображення є важливою частиною історії, але більше того, вони містять наукові дані про час, місце та якість, які більше не відтворювалися. Ці зображення можуть допомогти в сучасних дослідженнях Місяця та клімату Землі. Можливо, існують навіть інші втрачені дані з тієї ж епохи, записані за допомогою тих самих стрічкових накопичувачів, які могли б бути корисними завдяки зусиллям команди LOIRP.

Медіа та метадані

Невдовзі після переїзду до «McMoon's», було залучено групу студентів з Астробіологічної академії НАСА, щоб витягнути всі стрічки з коробок та упорядкувати їх. Кожна стрічка відтворюється на стрічковому накопичувачі приблизно годину та містить одне зображення високої роздільної здатності та одне зображення середньої роздільної здатності. Під час архівування на початку 1970-х років кожна котушка стрічки була позначена, загорнута в прозорий пластиковий пакет, вкладена в мю-металеву бляшанку та запечатана жовтою пластиковою стрічкою. Додаткові етикетки розміщені на зовнішній стороні контейнера зі стрічкою. Кожна стрічка позначена кодом, який зазвичай складається з двох літер і двох цифр, наприклад: MT_19, WT_45 та GT_46. Один зі студентів Академії астробіології зрозумів, що перша літера вказує, яка наземна станція записала дані на плівці в цьому контейнері: «M» означає, що стрічку було записано в Мадриді, Іспанія ; «W» означає, що стрічку було записано в Вумері, Австралія ; а «G» означає, що стрічку було записано в Голдстоуні, Каліфорнія . Ця здогадка підтвердилася, коли команда прослухала аудіодоріжку на початку кількох записів, де оператор наземної станції розповідає інформацію про стрічку та запис. На стрічках, позначених літерою «М», оператор має виразний іспанський акцент. На стрічках, позначених літерою «W», оператор має виразний австралійський акцент. На стрічках, позначених літерою «G», оператор говорить з американським акцентом. Іноді аудіодоріжка фіксує розмову оператора на одній станції стеження з оператором на іншій станції стеження. На початку аудіозапису кожної стрічки вказано дату її запису як за місцевим, так і за всесвітнім часом.

Апаратне забезпечення та фінансування