Громада сербських муніципалітетів, Асоціація сербських муніципалітетів (АСМ), Об'єднання сербських муніципалітетів (ОСМ) (; ) — заплановане міжмуніципальне об'єднання муніципалітетів із переважно етнічним сербським населенням у Косові.
Пропозиція щодо створення асоціації виникла в результаті Брюссельської угоди 2013 року, укладеної між урядами Косова та Сербії. Відповідно до повноважень, наданих Європейською хартією місцевого самоврядування та законодавством Косова, муніципалітети-учасники матимуть право співпрацювати у колективному здійсненні своїх повноважень через асоціацію. Асоціація мала б «повний нагляд» у сферах економічного розвитку, освіти, охорони здоров'я, а також міського та сільського планування.
Очікувалося, що Асоціація буде офіційно створена в рамках правової бази Косова у 2015 році, однак її формування було відкладено через конфлікти щодо обсягу повноважень. У рамках угоди про нормалізацію відносин за посередництва Європейського Союзу, ухваленої лідерами Косова та Сербії в березні 2023 року, Косово зобов'язалося розпочати діалог з ЄС для забезпечення належного рівня самоврядування для своєї етнічної сербської громади.
Історія
1999—2013 Після завершення Косовської війни 1998—1999 років, Місія Організації Об'єднаних Націй з у справах тимчасової адміністрації в Косові (UNMIK), створена згідно з Резолюцією Ради Безпеки ООН 1244, взяла під формальний контроль Автономний край Косово і Метохія. У краї проживало 194 190 косовських сербів (9,9 % від загального населення), згідно з останнім югославським переписом 1991 року. Під час і після війни багато з них стали біженцями та внутрішньо переміщеними особами; за оцінками, близько третини з них емігрували до регіону Центральної Сербії.
У січні 2003 року в Північній Митровиці було засновано Асамблею Співтовариства муніципалітетів Автономного краю Косово і Метохія як об'єднання муніципалітетів із сербською більшістю. Уряд Косова вважав її нелегітимною, оскільки вона здійснювала законодавчу та виконавчу владу через Асамблею над територією Косова (переважно в Північному Косові).
17 лютого 2008 року Асамблея Косова в односторонньому порядку проголосила незалежність від Сербії. Сербія продовжує вважати Косово частиною своєї суверенної території, а паралельні сербські інституції продовжили своє існування.
Брюссельська угода (2013—2015) Відповідно до Брюссельської угоди 2013 року, було заплановано створення Асоціації сербських муніципалітетів зі штаб-квартирою в Північній Митровиці. На відміну від попередньої Асоціації, вона не має законодавчої влади, маючи лише «повні повноваження щодо нагляду у сферах економічного розвитку, освіти, охорони здоров'я, міського та сільського планування» відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування та законодавства Косова.
Угода була підписана між Сербією та Косовом і стала важливим кроком у процесі вступу Сербії до Європейського Союзу. Сторони також домовилися не блокувати шлях одна одної до ЄС. Генеральний секретар ООН Пан Гімун високо оцінив угоду, зазначивши, що вона гарантує широкі повноваження для муніципалітетів із сербською більшістю в Косові.
Прем'єр-міністр Косова Хашим Тачі заявляв, що створення Асоціації в принципі є прийнятним згідно з Конституцією Косова та Планом Ахтісаарі. Лідер партії Альянс за майбутнє Косова (AAK) Рамуш Харадінай підтримав це, зазначивши, що Конституція дозволяє створення асоціацій муніципалітетів, але без законодавчих, судових чи виконавчих повноважень.
Очікувалося, що формування об'єднання відбудеться у 2015 році, але згодом воно було відкладено.
Глухий кут (2015—2023) 10 листопада 2015 року Уряд Косова заморозив раніше підписану Угоду про створення Асоціації сербських муніципалітетів; це рішення засудив міністр закордонних справ Сербії Івиця Дачич, назвавши його «загрозою регіональній стабільності» та «серйозним ударом по брюссельському діалогу». У грудні 2015 року Конституційний суд Косова визнав окремі частини Угоди 2013 року неконституційними.
З того часу реалізація Угоди була призупинена. Косово опинилося в політичній кризі через постійні сутички між косовсько-албанськими партіями в уряді (які підтримували угоду) та опозицією, яка її критикувала, стверджуючи, що косовські серби стануть «привілейованими» у разі імплементації угоди.
У вересні 2017 року, після парламентських виборів, політична партія «Сербський список» погодилася сформувати Уряд Косова на чолі з Рамушем Харадінаєм за головної умови — створення Асоціації сербських муніципалітетів. Однак процес так і не було завершено.
Охридська угода та імплементація (2023–сучасність) Лідери Косова та Сербії прийняли запропоновану ЄС угоду про нормалізацію відносин 27 лютого 2023 року та погодили дорожню карту для її імплементації 18 березня 2023 року (Охридська угода). Згідно з умовами угоди, Косово зобов'язалося негайно розпочати діалог з ЄС для забезпечення «відповідного рівня самоврядування» для своєї етнічної сербської громади.
26 жовтня 2023 року лідери ЄС представили проєкт статуту щодо формування Асоціації. 15 травня 2024 року міністерка закордонних справ Косова Доніка Ґервалла-Шварц заявила, що Косово підготує проєкт законодавства, натхненний пропозиціями німецького аналітичного центру Фонду імені Фрідріха Еберта, та подасть його до Конституційного суду.
Станом на червень 2026 року всі роботи над створенням Асоціації були скасовані урядом Альбіна Курті доти, доки Сербія не визнає незалежність Косова.
Муніципалітети До складу Асоціації мають увійти такі муніципалітети: Північна Митровиця, Зубін-Поток, Лепосавич, Звечан, Штрпце, Клокот, Грачаниця, Ново-Брдо, Ранілуг та Партеш. Загальна площа цих муніципалітетів становить 1708 км² (15,66 % від загальної площі Косова).
Муніципалітет Округ Регіон Площа (км²) Населення Північна Митровиця Косовська Митровиця Північне Косово 11 29 460 Лепосавич Косовська Митровиця Північне Косово 539 18 600 Звечан Косовська Митровиця Північне Косово 122 16 650 Зубін-Поток Косовська Митровиця Північне Косово 335 15 200 Штрпце Урошевац Анклав 247 13 630 Грачаниця Приштина Анклав 131 10 675 Ново-Брдо Приштина Анклав 204 9 670 Ранілуг Г'їлані Анклав 78 5 800 Клокот Г'їлані Анклав 23 2 556 Партеш Г'їлані Анклав 18 1 738 Всього 1 708 123 979
Демографія Оцінки населення Асоціації варіюються від 70 000 до 125 000 жителів. Точна кількість населення невідома через бойкот косовського перепису 2011 року в Північному Косові та частковий бойкот у південних сербських анклавах.
У Косові є сім муніципалітетів із сербською етнічною більшістю. Частка албанського населення в цих муніципалітетах становить до 25 %, з відносною більшістю у Ново-Брдо, Штрпце та Клокоті. Інші етнічні групи включають босняків, горанців, ромів та інших.
Таблиця нижче показує етнічний склад цих муніципалітетів на основі оціночних даних та часткових результатів перепису:
Муніципалітет Серби % Албанці % Інші % Всього Грачаниця 7 209 67,7 2 474 23,2 973 9,1 10 656 Клокот 1 362 43,2 1 775 56,3 17 0,5 3 154 Лепосавич 18 000 96,3 300 1,6 400 2,1 18 700 Ново-Брдо 3 112 46,4 3 524 52,4 83 1,2 6 729 Північна Митровиця 22 530 76,6 4 900 16,6 2 000 6,8 29 430 Партеш 1 785 99,9 0 0 2 0,1 1 787 Ранілуг 3 692 95,5 164 4,2 10 0,3 3 886 Штрпце 3 148 46,5 3 575 52,8 44 0,7 6 767 Зубін-Поток 13 900 93,3 1 000 6,7 — — 14 900 Звечан 16 000 96,1 350 2,1 300 1,8 16 650 Всього 91 161 80,9 17 649 15,7 3 829 3,4 112 639
Критика
В албанській громаді Брюссельська угода зазнала критики з боку представників албанців на півдні Сербії. Вони стверджували, що угода, яка дає сербам у Косові автономію, повинна гарантувати аналогічний рівень автономії для муніципалітетів у самій Сербії (у Прешевській долині), які мають албанську більшість.
Албанська партія «Самовизначення» (Vetëvendosje!) організовувала протести проти угоди. На їхню думку, автономний сербський регіон всередині Косова підірве суверенітет країни та закріпить етнічний поділ. Деякі представники албанської громади скаржилися, що в обмін на розпуск паралельних інституцій, угода відкрила простір для законодавчо закріпленого втручання Сербії в місцеве самоврядування.
У сербській громаді Демократична партія Сербії розкритикувала угоду, оскільки в ній не згадується ані Сербія, ані її Конституція чи закони, ані Резолюція Ради Безпеки ООН 1244, натомість згадуються Конституція і закони Косова. У зв'язку з цим партія вимагала проведення референдуму.
Сербська православна церква назвала угоду «повним відходом інституцій Сербії з території її південного краю та встановленням обмеженої автономії сербської громади». Серби в Північному Косові також виходили на мітинги проти угоди, побоюючись, що передача публічних послуг із сербської системи до косовської призведе до зниження рівня доходів та якості послуг.
Див. також Північне Косово Брюссельська угода (2013)
Примітки