13-й лейб-гренадерський Еріванський Царя Михайла Федоровича полк — піхотна військова частина російської імператорської армії.

Еріванський полк один із найстаріших і найбільш титулованих регулярних полків Російської імперії. У 1814—1918 роках це військове формування входило до складу . В джерелах бува вказують іншу дійсну назву формування — Еріванський 13-й лейб-гренадерський Його Величності полк.

Історія

У 1642 (1640) р. за указом російського царя Михайла Федоровича з числа московських стрільців був сформований за відбором (по вибору) регулярний полк у складі 52 рот по 100 чоловік у кожній, найменований 2-м Московським виборним полком солдатського строю.

У 1642 р. сформовано два «виборні» (тобто — добірні) полки з московських слобожан і стрілецьких дітей — і Бутирський. Полкам цим судилося з'явитися сполучною ланкою старої московської та нової петровської армій — символ єдності та нероздільності Російської Армії.

Шотландський генерал Томас Далейль в 1649 р. перейшов на московську службу і був призначений командиром Бутирського полку, влаштованого на іноземний зразок, а в січні 1665 р. залишив її . У 1657 (1667 ) р. село (Бутиркіно) було віддано «під поселення» солдатам і добірний полк розмістився на біля м. Москви. На той момент усі офіцери, крім полковника (Кровкова Матвія, якого Бобровський Павло називав «обрусілим датчанином») були росіянами.

У другій половині XVII століття у разі війни полк мав розгортатися в два — три, іноді чотири — п'ять полків (кожен до 10 рот). У цьому випадку число рот могло збільшуватися до 60 (при цьому чисельність полку сягала 10 400—12 000 осіб), а полком командував генерал чи генерал-поручник. Весна 1662 р. «полк солдатського строю» брав участь у придушенні заколоту (бунту) у Коломенському. 20 червня — 30 вересня 1676 року — брав участь у 1-у Чигиринському поході. 1678 — брав участь у 2-у Чигиринському поході: 3 серпня 1678 — брав участь у битві на річці Тясмин. 1679 — похід до Києва для захисту міста від турків. 1682 — найменований Бутирським (по слободі). Це був найстаріший з усіх регулярних полків Московії, який разом із послужив Петру I взірцем для складання «потішних полків».

У Бутирському полку кількість офіцерів була до 43, а до 1200. Солдати оселилися в Бутирській слободі у влаштованих від державної скарбниці дворах, і їм було надано право на відведеній землі розводити городи, займатися різними промислами, тримати крамниці та інші торгові заклади, не платити торгових податків. Вони отримували, крім того, платню та провіант з державної скарбниці, але були зобов'язані служити, навчатися німецькому строю та стрільбі з мушкетів, тримати міські варти разом зі стрільцями та брати участь в урочистих зустрічах та церемоніях.

1687 — пойменований за шефом — Гордоновим. 1689 — полк першим встав на бік Петра I під час «бунту» . 1700 — при влаштуванні регулярної армії вступив до числа піхотних полків «генеральства» А. І. Рєпніна і став іменуватися — Бутирський піхотний полк. 16 лютого 1727 — поіменований 2-м Московським; 25 квітня — знову Бутирським піхотним. 25 квітня 1762 року — названий піхотним генерала Лопухіна; 5 липня наказ цей скасовано. 7 травня 1786 — Бутирський піхотний полк розформований, його батальйони склали 1-й і 2-й батальйони . 29 листопада 1796 — із (що складався з чотирьох окремих батальйонів — двох колишніх Бутирського і двох Селенгінського полків) наказано було сформувати у складі п'яти рот 18-й єгерський батальйон; 17 травня 1797 р. надійшов новий Високий наказ про утворення двобатальйонного полку, найменованого 18-м єгерським. 31 жовтня 1798 — пойменований Єгерським генерал-майора Лазарєва полком. 7 листопада 1800 — шефський батальйон брав участь у . 29 березня 1801 — поіменований . 1804—1813 роки — війна з Персією: 3 січня 1804 — штурм фортеці . 24 червня — 28 липня 1805 — . 13 червня 1806 року — битва в Ханашинській ущелині. 15 червня 1810 — штурм укріплення Мегрі. 6 липня 1810 — розгром персів на річці Аракс. 19 — 20 жовтня 1812 — . 31 грудня 1812 — . 29 серпня 1814 — полк включений до складу Резервної гренадерської бригади Окремого Грузинського корпусу. Пізніше, після низки перейменувань, цю бригаду було переформовано на , до якої полк входив до 1918 року. 12 лютого 1816 — за відмінність служби перейменований в 7-й карабінерний полк. 1826—1828 роки — Перська війна: 13 вересня 1826 — Шамхорська битва. 27 жовтня 1827 — названий Еріванським карабінерним полком (за відмінність при ). 1828—1829 роки — російсько-турецька війна: 23 червня 1828 — . 5, 9 серпня 1828 — . 20 червня 1828 — бій у Міллі-Дюзи. 15 серпня 1828 — . 2 червня 1829 — бій у Чаборіо. 17 червня 1829 — бій у селища Бардуз. 19 червня 1829 — битва біля селища Каянли. 27 червня 1829 — взяття Ерзуруму. 27 вересня 1829 — . 10 серпня 1829 — Еріванському карабінерному полку замість ківерів встановлено носіння овчинних шапок, однієї форми з встановленими для гренадерських полків Окремого Кавказького корпусу. 21 березня 1834 — до полку як 3-го батальйону приєднаний 2-й батальйон розформованого . 1830—1852 роки — бойові дії на Кавказі: 15 жовтня 1830 — бій у . 14 листопада 1830 — штурм Старих Закатал. 17 жовтня 1832 — . 21 червня 1844 — . 26 липня — 14 вересня 1847 — . 14 листопада 1850 — полку подаровано шефство Спадкоємця Цесаревича Олександра Миколайовича і полк найменований Еріванським карабінерним Його Імператорської Високості Спадкоємця Цесаревича полком. 1853—1856 роки — Кримська війна: 2 листопада 1853 — Баяндурський бій. 19 листопада 1853 — Башкадикларська битва. 24 липня 1854 — Кюрюк-Даринська битва. 17 вересня 1854 — штурм фортеці Карс. 19 лютого 1855 — у зв'язку зі вступом шефа полку на імператорський престол полк найменований Лейб-карабінерним Еріванським Його Величності полком. 17 квітня 1856 — перейменований в Лейб-гренадерський Еріванський Його Величності полк. 25 березня 1864 — полку присвоєний № 13 і він названий 13-м лейб-гренадерським Еріванським Його Величності полком.

20 вересня 1871 — Спадкоємець Цесаревич Олександр Олександрович призначений другим шефом полку. 1875 — до списків полку зарахований великий князь Микола Олександрович. 1877—1878 — російсько-турецька війна: Травень 1877 — . 13 серпня 1877 — . 2-3 жовтня 1877 — битва на Аладжанських висотах. 23 жовтня 1877 — . 31 липня 1913 — перейменований в Царя Михайла Феодоровича 13-й лейб-гренадерський Еріванський Його Величності полк. 9 березня 1914 — перейменований в 13-й лейб-гренадерський Еріванський Царя Михайла Феодоровича полк, зі збереженням шефства імператора Миколи II. 1914—1918 роки — Перша світова війна: Вересень 1914 — прибув на фронт у складі . 19 вересня — 19 жовтня 1914 — бої в Августових лісах (Августовська пуща). 21 жовтня — 8 листопада 1914 року — похід Східною Пруссією до Мазурських озер. 22-29 листопада 1914 — бої під Варшавою в районі Сохачова, Сковорода, Венець, Олександрове. 3 грудня 1914 — 24 лютого 1915 — оборона по нар. Бзурі. 25 лютого — 8 травня 1915 року — оборонні бої під Новогеоргіївськом. 17 травня 1915 року — оборонні бої в Галичині. Полк — активний учасник Другої Томашовської битви в червні 1915 р. 2 — 8 липня 1915 року — участь у Грубешівській битві. 9 — 22 липня 1915 — участь у Люблін-Холмській битві. У серпні — вересні 1915 р. — учасник Віленської операції. 20 травня 1917 — у зв'язку з лютневою революцією полк перейменований в 13-й гренадерський Еріванський полк. На початку 1918 року, у зв'язку з демобілізацією Російської Республіки, 13-й гренадерський полк було розформовано.

Командири

Бутирський полк 1642—1657 — полковник Альциль (в іншому джерелі вказано що командиром Бутирського полку з 1649 р. по січень 1665 р., був Далейль) 1657—1682 — полковник (потім генерал) Кровков Матвій Осипович 1682—1687 — полковник Жданов Родіон 1685—1687 — стольник Бюст Олексій 1687—1699 — генерал Гордон Петро Іванович 1699—1708 — генерал Рєпнін Анікіта Іванович 1699—1705 — полковник Гордон Яків Петрович 1707 — після 1720 — підполковник (з 29.09.1709 полковник) князь Сонцов-Засекін Іван Васильович до 22.12.1726 — 28.09.1727 — полковник фон Лукей 1729—1730 — полковник Порецький Дмитро Ларіонович хх.хх.1731 — хх.хх.1731 — полковник Бобрищев-Пушкін Михайло Іванович 08.12.1731 — 22.01.1737 — полковник князь Рєпнін Василь Анікітич 19.05.1737 — хх.хх.1737 — полковник фон Броун Юрій (Георгій) Юрійович 31.12.1737 — 29.05.1747 — полковник фон Зітман Рейнгольд Йоганн 01.01.1748 — 14.01.1754 — полковник Лопухін Володимир Іванович 20.09.1755 — хх.хх.1755 — полковник Баскаков Єгор Іванович 11.06.1756 — 05.03.1759 — полковник Мельгунов Олександр Петрович 05.03.1759 — хх.хх.1762 — полковник фон Бріммер (Брюмер) Віллім 09.06.1762 — 01.01.1770 — полковник (з 22.09.1768 бригадир) Гротенгельм Георгій Євстафійович 01.01.1770 — хх.хх.1771 — полковник Кожин Микола Микитович 25.09.1771 — 22.09.1778 — полковник (з 28.06.1778 бригадир) Обухов Федір Васильович 01.01.1779 — хх.хх.1779 — полковник фон Штокман Василь Єгорович 22.09.1779 — 25.04.1785 — полковник Телегін Петро Сергійович 25.04.1785 — 07.05.1786 — командувач підполковник барон фон Мейєндорф Федір Віллімович

18-й / 17-й єгерський / 7-й карабінерний полк 22.05.1797 — 05.08.1797 — підполковник Воєйков Сергій Андрійович 03.08.1797 — 22.04.1799 — підполковник Лазарєв Іван Петрович 22.04.1799 — 08.05.1800 — полковник Воєйков Сергій Андрійович 20.08.1800 — 24.01.1803 — полковник Карягін Павло Михайлович xx.xx.1803 — xx.xx.1805 — майор Белавін Костянтин Климович 03.04.1805 — 21.01.1809 — майор (з 23.04.1806 підполковник, 12.12.1807 полковник) Лисаневич Дмитро Тихонович 21.01.1809 — 14.06.1810 — полковник Котляревський Петро Степанович 16.11.1814 — 22.06.1815 — полковник Парфьонов Іван Іванович 22.06.1815 — 09.11.1816 — полковник Живкович Ілля Петрович 10.07.1816 — 11.06.1822 — підполковник Ладинський Петро Антонович 11.07.1822 — 21.04.1827 — полковник Муравйов-Карський Микола Миколайович 21.04.1827 — 27.10.1827 — полковник барон Фредерікс Борис Андрійович

Еріванський полк 27.10.1827-06.12.1829 — полковник (з 19.05.1829 генерал-майор) барон Фредерікс Борис Андрійович 06.12.1829-11.10.1837 — флігель-ад'ютант полковник князь Дадіанов Олександр Леонович 29.10.1837-02.12.1843 — полковник (з 10.10.1843 генерал-майор) барон фон Врангель Карл Карлович 02.12.1843-03.08.1849 — полковник (з 06.12.1848 генерал-майор) Бельгард Карл Олександрович 03.08.1849-19.07.1853 — полковник (з 06.12.1850 генерал-майор) князь Багратіон-Мухранський Іван Костянтинович 19.07.1853-08.01.1856 — полковник Моллер Едуард Антонович 08.01.1856-12.04.1859 — полковник де Саже Федір Христофорович 03.05.1859-14.01.1860 — полковник фон Фохт Костянтин Густавович 12.02.1860-08.07.1864 — флігель-ад'ютант полковник (з 24.09.1861 генерал-майор Свити Й. І. В.) князь Голіцин Борис Федорович 08.07.1864-24.05.1869 — полковник (з 17.04.1866 флігель-ад'ютант) Бюнтинг Георгій Карлович 01.06.1869-03.12.1876 — полковник (з 20.09.1871 флігель-ад'ютант) Гурчин Олександр Вікентійович 03.12.1876-19.03.1878 — полковник (з 10.05.1877 флігель-ад'ютант) Толстой Олександр Миколайович 19.03.1878-13.08.1882 — полковник (з 29.06.1878 флігель-ад'ютант) Скалон Євген Данилович 24.09.1882-13.04.1883 — полковник Гессе Петро Павлович 18.04.1883-10.05.1892 — полковник Століца Костянтин Акимович 06.07.1892-06.08.1894 — полковник Століца Євген Михайлович 06.08.1894-30.09.1896 — полковник Попов Володимир Олександрович 21.10.1896-17.04.1901 — полковник Кузьмінський Георгій Дмитрович 07.05.1901-21.06.1905 — полковник Вольський Сигізмунд Вікторович 22.08.1905-01.07.1906 — полковник Нейгебауер Йосип Адольфович 04.07.1906-15.06.1910 — полковник Кушнір Олександр Миколайович 15.06.1910-17.04.1912 — полковник Шліттер Михайло Олександрович 31.05.1912-07.04.1915 — полковник (з 18.01.1915 генерал-майор Свити Й. І. В.) Мдівані Захарій Асланович 08.04.1915-19.04.1915 — полковник Шаншієв Микола Олександрович