68-й лейб-піхотний Бородинський імператора Олександра III полк, Лейб-бородинський полк — піхотна військова частина російської імператорської армії. Входив до складу .

Старшинство полку — 29 листопада 1796 р., від дати формування Московського гарнізонного полку. Полкове свято — 26 серпня. Зустрічний марш полку написано композитором О. Ф. Львовим. Слово «лейб» надано найменуванню армійського полку, оскільки його шефом (почесним командиром) був імператор до свого царювання.

Місця дислокації у 1820 р. — Волоколамськ Московської губернії . Полк входив до складу 14-ї піхотної дивізії. Другий батальйон піхотного полку був на поселенні Новгородської губернії. Мосальськ (1837) з 1890-х років полк квартирувався у місті Замостя Люблінської губернії, Привіслинський край.

Історія

19 лютого 1711 р. у Москві було сформовано два іменних (по командирам) гарнізонних полки: Орлова (потім «фон-Гагена») і Коробова. 19 березня 1726 р. один батальйон фон-Гагена полку був направленийна укомплектування різних полків, а інший приєднаний до полку Коробова. 13 листопада 1727 р. цей полк був найменований Коломенським гарнізонним. 16 квітня 1764 р. з нього були сформовані 1-й, 2-й та 3-й Московські внутрішні гарнізонні батальйони. У 1791 р. були сформовані: 1-й запасний мушкетерський батальйон і 1-й і 2-й Московські польові батальйони. 4 серпня 1794 року 1-й запасний мушкетерський батальйон найменований 3-м Московським польовим батальйоном і знову сформовані 4-й, 5-й, 6-й та 7-й польові батальйони. 3 серпня 1795 р. було сформовано 8-й польовий батальйон. 29 листопада 1796 р. з усіх польових та гарнізонних батальйонів сформовано восьмибатальйонний Московський гарнізонний полк. 9 січня 1797 р. він був найменований гарнізонним генерала від інфантерії Архарова «2-го» полком. 23 квітня 1800 р. він був найменований гарнізонним генерал-майора Рейхенберга і переформований у 4-х батальйонний склад. 22 червня 1801 р. знову найменований Московським гарнізонним. 20 березня 1811 р. до полку приєднані Вологодський та Устюзький гарнізонні батальйони. 6 листопада 1811 р. 18 рот відраховано на формування польових полків: , , , , а також 49-го та 50-го єгерських. З решти 6-ти рот, з додаванням повітових , сформований чотирибатальйонний гарнізонний Московський полк, який при навалі Наполеона брав участь у вивезенні з Москви регалій і коштовностей, а після закінчення війни 11 березня 1813 р. з нього сформовані (на згадку про битви у війні 1812 р.) і Бородинський піхотні полки трибатальйонного складу. У 1827 р. Бородинський полк був відправлений на Північний Кавказ і брав участь у дворазовій експедиції до Аджарії, у Кумицькі володіння, Чечню, де й залишався до кінця 1831 р., коли був виведений з Кавказу. 16 лютого 1831 р. 3-й батальйон відраховано до Подільського полку і натомість сформовано новий. 28 січня 1833 р. Бородинський полк з приєднаним 27-м єгерським полком перейменований на єгерський і переформований на 6 батальйонів, з яких 1-й, 2-й і 5-й батальйони залишилися колишнього складу, а 3-й, 4-й та 6-й батальйони взяті з 27-го єгерського полку. 28 лютого 1834 р. резервний батальйон було скасовано. 26 серпня 1836 р. спадкоємець цесаревич Олександр Миколайович під час відкриття пам'ятника на Бородинському полі був призначений бути шефом полку, і полк найменований Бородинським єгерським Його Імператорської Високості Государя Спадкоємця Цесаревича. 14 червня 1841 р. одна рота відокремлена на формування 6-го резервного батальйону . 20 та 25 січня 1842 р. 5-й резервний батальйон скасовано і замість нього сформовано кадри для 5-го резервного та 6-го запасного батальйонів. 23 лютого 1845 р. 3-й батальйон було відраховано на укомплектування Подільського єгерського полку, замість цього батальйону сформовано новий. 4 грудня 1853 р. кадри 5-го та 6-го батальйонів укомплектовані . 10 березня 1854 р. сформовано 7-й та 8-й запасні батальйони. У Кримську кампанію 8 вересня 1854 р. полк займав центр позиції у битві при Альмі і відбив успішно атаки англійської бригади Кодрінгтона, 24 жовтня у битві під Інкерманом «бородинці» відбили атаки англійців, але, «незважаючи на стрімкість їх блискучих атак і героїчну мужність, справа була програна»… Після прибуття 5-го чинного та 5-го резервного батальйонів полк знову взяв участь у битвах, 13 травня та 4 серпня, у битвах на Чорній річці. 19 лютого 1855 р. полк найменований лейб-єгерським Бородинським Його Величності, 17 квітня 1856 р. — лейб-піхотним Бородинським Його Величності, а 23 серпня приведений до складу трьох батальйонів, з трьома стрілецькими ротами; 4-й батальйон відрахований до резервних військ; 5-й, 6-й, 7-й та 8-й батальйони частиною розформовані, частиною звернені на поповнення інших батальйонів. 5 березня 1864 р. названо 68-м лейб-піхотним Бородинським Його Величності полком; 13 серпня 4-й резервний батальйон розформований повторно на складання резервних піхотних батальйонів 24-го, 37-го, 38-го та 39-го. 26 лютого 1874 р. у полк був призначений шефом спадкоємець цесаревич Олександр Олександрович. У російсько-турецьку війну 1877—1878 років Бородинський полк взяв участь у бою під Базарджиком. У 1879 р. полк переформований в чотирьохбатальйонний склад. 2 листопада 1894 р. полк найменований 68-м лейб-піхотним Бородинським імператора Олександра III полком. З 1890-х років полк стояв у місті Замостя Люблінської губернії. 17 червня 1905 р. у російсько-японську війну полк був направлений на Далекий Схід, але участі в кампанії не брав. Навесні 1907 р. полк повернувся в Замостя, а з 1910 р. стояв у місті Володимирі-Волинському. 3 серпня 1914 р «лейб-Бородинці» з честю відстояли Володимир-Волинський від австро-угорських військ, які намагалися захопити місто, за що полк отримав найвищу подяку. Потім 13-18 серпня 1914 р. полк у складі брав участь у боях в оточенні біля села Тарнаватки Люблінської губернії і містечка Комаров, де тільки в перший день боїв 68-й полк втратив 23 офіцери і 607 рядових солдатів. 12—14 жовтня 1914 р. полк брав участь у боях біля сіл Левин і Зожари, 5—13 листопада — біля міста Ласьк Петроковської губернії, 17—21 листопада — біля міста Паб'яниці, 24 листопада — біля села Чарноцин, 5—7 лютого 1915 р. — біля села Качарови, з 17 лютого 1915 р. до кінця місяця — в районі міста Цеханова Плоцької губернії, 1—15 березня — за Праснишем і біля села Липи, 30 квітня — біля села Вербуни під Шавлями, 2—6 травня — під містом Куршани, 17-25 серпня — біля міста Двінська, з 10 жовтня 1915 р. полк перейшов до позиційної війни. 26 грудня 1916 р. полк хвацькою атакою взяв острів Глаудан на р. Західній Двіні. За війну полк змінив свій склад чотири рази, з кадрових офіцерів у 1917 р. у строю в полку залишилися лише троє. Після державного перевороту комуністів полк залишався боєздатним до лютого 1918 року.

Командири 21.05.1813 — 30.08.1816 — полковник Шатилов Іван Якович, 30.08.1816 — 01.01.1826 — полковник Чебишев Сергій Сергійович, 06.01.1826 — 22.01.1830 — підполковник (з 23.08.1826 полковник) Носков Петро Акимович, 22.01.1830 — 21.04.1833 — командувач підполковник Кіпріянов «2-й», 21.04.1833 — 19.12.1838 — полковник Комаров Володимир Савич, 19.12.1838 — 06.12.1849 — підполковник (з 31.08.1839 полковник, з 03.04.1849 генерал-майор) Шонерт Євстафій Петрович, 26.12.1849 — 22.08.1852 — полковник Лермантов Всеволод Миколайович, 22.08.1852 — 16.11.1854 — полковник Верьовкін-Шелюта Євстафій Ігнатович, 06.12.1854 — 10.04.1859 — підполковник (з 13.04.1855 полковник) Ракович Олександр Єгорович, 12.04.1859 — 30.08.1863 — полковник Сумороцький Михайло Васильович, 10.09.1863 — 30.08.1873 — полковник барон Врангель Вольдемар Людвігович, 30.08.1873 — 29.12.1877 — полковник Маклаков Георгій Костянтинович, 29.12.1877 — 23.03.1888 — полковник Кузяєвський Олександр Миколайович, 07.04.1888 — 22.06.1892 — полковник Ніщенко Костянтин Ніканорович, 20.07.1892 — 26.04.1900 — полковник Урніжевський Сергій Миколайович, 04.06.1900 — 27.11.1904 — полковник Анікєєв Олександр Ніканорович, 23.01.1905 — 03.12.1907 — полковник Романов Олексій Петрович, 23.12.1907 — 16.11.1911 — полковник Смирнов Яків Семенович, 22.11.1911 — 29.03.1915 — полковник (з 02.11.1914 генерал-майор) Тумський Андріан Іванович, 29.04.1915 — 25.09.1915 — полковник Карпов Володимир Олександрович, 14.01.1916 — 27.11.1916 — полковник Стойкін Володимир Йосипович, 01.12.1916 — 28.08.1917 — полковник Седачов Володимир Костянтинович, 07.09.1917 — xx.xx.xxxx — полковник Петров Микола Олексійович.

Примітки

Джерела

«Гренадерские и пехотные полки» (Справочная книжка императорской Главной квартиры) / Под ред. В. К. Шенка. — 2-е изд. испр. и доп. по 10 февраля 1910 г. — : Тип. В. Д. Смирнова, 1910. — 232 с. Ярославцев М., «68-й Лейб-Пех. Бородинский Императора Александра III полк». — Часовой. 1929. № 5. — С. 21—22. Гизетти А. Л., «Хроника кавказских войск»: в 2 частях / Под ред. И. С. Чернявского. — Тифлис: Тип. КГГЧК, 1896. — 598 с. «Краткая памятка 68-го лейб-пехотного Бородинского императора Александра III полка». б/м, 1902. «Памятка 68-го Лейб-пехотного Бородинского императора Александра III полка». Сост. по материалам, собранным при полку капитан М. Горский. Замостье Люблинской губернии, 1910. 19 с.

Посилання Фотоальбом 68-го Лейб-пехотного Бородинского полка.