Тенскватава, також відомий як Тенскатава, Тенскватава або як Лалаветика () — корінний американський релігійний і політичний діяч племені шауні, відомий як Пророк або Пророк шауні. Він був молодшим братом Текумсе, лідера шауні. У молоді роки Тенскватаву називали Лалаветикою («Той, хто створює гучний шум» або «Творець шуму»), однак близько 1805 року він змінив ім'я та перетворився з невдачливого юнака, який зловживав алкоголем, на духовного лідера.
На початку 1800-х років Тенскватава заснував зі своїми послідовниками поселення поблизу Грінвілла на заході Огайо, а 1808 року разом із Текумсе заснував селище, яке американці називали Пропетстауном, на північ від сучасного Лафеєтта в Індіані. У Пропетстауні панамериканський індіанський рух опору братів розрісся до кількох тисяч послідовників, а Тенскватава забезпечував його духовне підґрунтя. Разом вони мобілізували корінні народи Північно-Західної території на боротьбу проти поселенців.
7 листопада 1811 року, коли Текумсе перебував у від'їзді, Тенскватава наказав здійснити передсвітанкову атаку на ворожі американські війська, які розташували табір поблизу Пропетстауна та поступово просувалися на захоплені землі. Ця атака поклала початок битві при Тіппекану. Після двогодинного бою корінні американці відступили й залишили Пропетстаун, який американські війська спалили дотла. Битва не припинила опору корінних народів Сполученим Штатам, однак Тенскватава втратив свій вплив, став вигнанцем і під час війни 1812 року перебрався до Канади. Після загибелі Текумсе в битві на Темзі 1813 року рух опору корінних народів ослаб і зрештою зазнав поразки.
Тенскватава залишався у вигнанні в Канаді майже десять років. 1824 року він повернувся до Сполучених Штатів, щоб допомогти уряду США з переселенням шауні до резерваційних земель на території сучасного штату Канзас. Постарілий Пророк прибув до резервації шауні 1828 року й поступово відійшов у безвість. Тенскватава помер 1836 року в районі Арджентайн сучасного міста Канзас-Сіті, штат Канзас.
Життєпис
Ранні роки
Лалаветика («Той, хто створює гучний шум» або «Творець шуму»), який у дорослому віці змінив ім'я на Тенскватава («Відчинені двері» або «Той, хто має відкритий рот»), був одним із трьох братів-трійнят, які народилися на початку 1775 року в Пукешінви та Метхотаске в селищі шауні на березі річки Мед-Рівер у західній частині Огайо. Один із трійнят помер протягом першого року життя, але Тенскватава та його брат-трійня Кумскаукау належали до родини, яка налічувала щонайменше восьмеро дітей — трьох дочок і п'ятьох синів. Ранні роки Лалаветики не давали жодних підстав передбачати, що в дорослому віці він стане могутнім духовним лідером. Натомість його сумне й самотнє дитинство було позначене численними невдачами та алкоголізмом.
Батько Тенскватави, Пукеншінва («Те, що падає»), був лідером підрозділу Кіспокота племені шауні. Він загинув у бою проти ополчення Вірджинії в битві при Пойнт-Плезанті ще до народження Тенскватави. Його матір Метхотаске (або Метхотааскі; її ім'я означає «[Та, що] відкладає яйця в піску»), як вважають, могла походити з племен маскогі-кріків, черокі або шауні, можливо, з підрозділу Пекові та клану ЧерепахиSugden, Tecumseh, pp. 13–16.. Метхотаске, яка боялася Американської революції та була глибоко засмучена смертю Пукеншіви, ймовірно, поїхала жити до своїх родичів-кріків, а потім 1779 року переселилася на захід разом із кіспокотами, залишивши Тенскватаву та його братів і сестер під опікою їхньої старшої одруженої сестри Текумпеас.
Тенскватава, який не був таким успішним або хоробрим, як його брати, у юності зазнавав невдач «майже в усьому, за що брався». Коли Чиксика, його старший брат і відомий воїн, брав братів із собою на полювання та невеликі військові сутички, Тенскватава залишався вдома, оскільки не мав здібностей вправного мисливця та воїна. Тенскватаві так і не вдалося проявити себе як мисливцеві чи воїну, як це зробив інший його старший брат Текумсе. Текумсе, який був на сім років старший, був надзвичайно обдарованим атлетом і став улюбленцем більшості членів племені. Натомість Тенскватава був самотнім, непопулярним і пригніченим через власні невдачі. Він почав вживати алкоголь, що ще більше знизило його самооцінку та поглибило проблеми. У молоді роки він також сам випадково осліпив себе стрілою на праве око. Самотній і невпевнений у собі, Тенскватава намагався компенсувати свої недоліки вихвалянням і вигадуванням історій про власні таланти та важливість. У міру дорослішання його депресія та алкоголізм посилювалися, через що він не міг утримувати свою дружину та кількох дітейEdmunds, The Shawnee Prophet, pp. 30–32..
1794 року дев'ятнадцятирічний Тенскватава був присутній разом із двома своїми братами, Текумсе та Сауосіко, у битві при Фоллен-Тімберс, однак як воїн не проявив себе. Натомість Тенскватава сприйняв битву як можливість знову інтегруватися в життя племені. Наприкінці двадцятих років він вирішив стати знахарем і почав навчатися в племінного цілителя Пенаґашеї («Той, хто змінює пір'я»). Однак, коли Тенскватаві не вдалося врятувати своїх одноплемінників після того, як вони тяжко захворіли, ймовірно на грип, він зазнав приниження та впав у ще глибшу депресію. На початку 1800-х років Тенскватава здобув серед шауні, які жили вздовж річки Вайт-Рівер, репутацію запеклого п'яниці.
Лідер руху очищення 1795 року, після битви при Фоллен-Тімберс, корінні народи Старого Північного Заходу підписали з американським урядом Грінвілльський договір, за яким погодилися поступитися більшою частиною території сучасного штату Огайо. Натомість американський уряд пообіцяв дозволити їм назавжди зберегти решту Північно-Західної території. Однак після 1803 року головний представник американської влади на Північно-Західній території Вільям Генрі Гаррісон почав чинити тиск на племена Старого Північного Заходу, вимагаючи поступитися додатковими землями на захід від Грінвілльської лініїReginald Horsman, Expansion and American Indian Policy, 1783–1812 (Michigan State University Press, 1967), 142–157; Jefferson and the Indians, pp. 221–226. Президент Томас Джефферсон і Гаррісон намагалися змусити племена перейняти євроамериканські звичаї, зокрема європейську систему землеробства. Вони сподівалися, що така акультурація зробить племена більш схильними поступатися додатковими землями, але водночас вважали, що можуть примусити їх до акультурації, чинячи тиск через вимоги поступитися більшою частиною територій, що залишалися під їхнім контролем. З цією метою Джефферсон заохочував американських чиновників на Північно-Західній території навмисно загнати місцеві племена в борги, щоб змусити їх поступатися землями. Деякі впливові вожді, зокрема Чорне Копито та Мала Черепаха, заохочували своїх послідовників переймати європейські звичаї та намагалися підтримувати добрі відносини з американським урядом. Після 1803 року Гаррісону вдалося переконати деяких вождів, які виступали за співпрацю, поступитися значними територіями на захід від Грінвілльської лінії. Американський уряд виплачував за ці поступки щорічні виплати, контроль над якими передавав вождям, що виступали за співпрацю. Багато корінних жителів сприймали ці виплати як хабарі, призначені для вождів, які підтримували співпрацюGregory Evans Dowd, A Spirited Resistance: The North American Indian Struggle for Unity, 1745–1815, Baltimore, Johns Hopkins University Press, pp. 116–140.
Ці поступки земель також викликали суперечки, оскільки американський уряд зазвичай платив племенам значно менше за ринкову вартість придбаних земель. Крім того, Гаррісон часто купував землі у племен, чиї права на них були відносно слабкими, водночас ігноруючи сильніші претензії інших племен. Тим часом євроамериканські поселенці швидко переселялися на землі, від яких племена Старого Північного Заходу ще не відмовилися. Багато поселенців продавали племенам алкоголь, що сприяло поглибленню проблеми пияцтваMadison and Sandweiss, p. 14.. Поступки земель, разом із цими тенденціями, сприяли зростанню невдоволення серед племен Старого Північного Заходу та поступово підривали авторитет вождів, які виступали за співпрацю. Таким чином були створені передумови для виникнення нативістського рухуTimothy Willig, Restoring the Chain of Friendship, 209.
Починаючи з 1805 року, Лалаветика пережив низку релігійних видінь, які докорінно змінили його життя, спонукали його змінити ім'я на Тенскватава (що означає «Відчинені двері») та відмовитися від колишнього способу життя. Перше видіння він пережив у травні 1805 року, коли втратив свідомість під час одного зі своїх алкогольних нападів, і його вважали мертвим. Несподівано прийшовши до тями саме тоді, коли його тіло готували до поховання, він розповів про могутнє видіння двох різних світів. Один із них був сповнений достатку та благословень для доброчесних людей, які жили відповідно до задуму Повелителя життя, тоді як інший був сповнений болю, труднощів і жаху для тих, хто відмовлявся дотримуватися традиційних племінних звичаїв. Тенскватава став відомий як «Пророк», почав проповідувати й зібрав навколо себе дедалі більше послідовників. Незабаром він перетворився на впливового духовного лідера. У наступні місяці він пережив нові видіння, зокрема отримав одкровення про те, що європейські загарбники зі сходу були «дітьми злого духа»Edmunds, The Shawnee Prophet p. 38.Richard White notes that in the Algonquian tradition the "Great Serpent" came from the sea and stood for evil powers. Similarly, Tenskwatawa explained that white men (American colonists), who came from the eastern seashore, were the spawn of the Great Serpent and intended to harm them. See .
Рух очищення, який очолював Пророк, спонукав його закликати послідовників відмовитися від європейських звичок, таких як вживання алкоголю, та повернутися до традиційного способу життя. Він прагнув, щоб його народ відкинув звичаї білих, заборонивши шлюби між корінними американцями та білими, а також уживання євроамериканської їжі, носіння європейського одягу та використання промислових товарів. Тенскватава також заохочував своїх людей дотримуватися традиційного розподілу гендерних ролей: жінки мали займатися землеробством, а чоловіки — полюванням і військовою справою. У поводженні з противниками та критиками своїх поглядів Тенскватава був жорстоким, а подекуди навіть безжальним. Він звинувачував у чаклунстві своїх критиків та будь-кого, хто підтримував зв'язки з поселенцями, зокрема корінних жителів, які прийняли християнство. На думку Тенскватави, індіанські чаклуни залишалися найактивнішими земними агентами злих духів, і він прагнув виявляти та знищувати їхCayton, pp. 207–208.Edmunds, The Shawnee Prophet p. 39..
Заснування Грінвілла та Проперстауна У 1805 році Тенскватава, який перетворився на здібного промовця та харизматичного лідера свого релігійного руху, заснував разом зі своїми послідовниками нове поселення вздовж річки Вайт, неподалік від сучасного Грінвілла на заході ОгайоEdmunds, The Shawnee Prophet, p. 34.. Гаррісон, губернатор Території Індіана, висміював Тенскватаву як шахраяEdmunds, The Shawnee Prophet, pp. 47–49.. Він написав листа делаварам, закликаючи їх випробувати Тенскватаву, щоб той «зупинив сонце … або воскресив мертвих із могил», додаючи: «Якщо він зробить ці речі, тоді ви можете повірити, що його послав Бог». Гаррісон також домігся публікації цього листа у великій газеті. Тенскватава відповів, правильно передбачивши сонячне затемнення, яке мало відбутися 16 червня 1806 року. Це передбачення зміцнило його авторитет і поставило Гаррісона в незручне становищеOwens, Mr. Jefferon's Hammer, pp. 125–126.Alfred A. Cave, Prophets of the Great Spirit: Native American Revitalization Movements in Eastern North America, 2005, University of Nebraska Press, 88.