Юзеф Ріттер фон Родаковський (; 5 січня 1830, Львів — 9 червня 1912, Мерано) — австро-угорський штабний офіцер і воєначальник, генерал кінноти.
Біографія Молодший, четвертий син Павла Родаковського, адвоката зі Львова, та німкені Марії, уродженої Зінгер. Він був братом художника Генрика, адвоката Зигмунта та генерала Максиміліана.
З 1841 по 1846 рік навчався в Інженерній академії у Відні. 16 листопада 1846 року вступив до австрійської армії та став кадетом 34-го Кошицького піхотного полку, який тоді дислокувався у Львові. У 1848 році, коли полк перейшов на бік угорського повстання, Родаковського перевели до 28-го піхотного полку, який воював в Італії. Він відзначився в битвах проти Гарібальді та отримав звання лейтенанта. Призначений до штабу генерал-квартирмейстера, він відзначився під час битви під Новарою. У квітні 1849 року його перевели до штабу Спостережного корпусу в Північному Тіролі.
У 1852 році він повернувся на лінійну службу в 62-му піхотному полку, а в 1854 році отримав звання гауптмана. Після цього його тимчасово направили до штабу Військового командування в Лінці. На початку 1859 року він був постійно призначений до штабу генерал-квартирмейстера. Під час війни в Італії він служив штабним офіцером у штабі 1-ї армії та брав участь у битві під Сольферіно. Після закінчення війни він недовго працював у Генеральному командуванні у Відні. У 1863 році його було підвищено до майора, і з того часу він очолював австрійську військову розвідку в Італії.
Під час війни 1866 року він був начальником штабу 2-ї кавалерійської дивізії. За участь у битві під Садовою він отримав схвальні відгуки та був підвищений до оберстлейтенанта. Після війни він повернувся на передову, спочатку до 30-го піхотного полку у Львові, а потім до 7-го полку уланів, дислокованого в Угорщині. У березні 1869 року його було призначено командиром 11-го драгунського полку, невдовзі після цього він отримав звання оберста. Він командував цим підрозділом до квітня 1875 року, коли став командиром 18-ї кавалерійської бригади в Печі. У листопаді 1876 року його було підвищено до генерал-майора.
У квітні 1881 року він прийняв командування 35-ю піхотною дивізією в Германштадті, коли також отримав звання фельдмаршал-лейтенанта. У березні 1886 року його було переведено до командування 2-го корпусу у Відні. 12 квітня 1889 року він отримав звання таємного радника. 1 серпня 1889 року він вийшов у відставку у званні генерала кінноти та оселився в Мерано в Тіролі. Він також написав сімейну хроніку (німецькою).
Сім'я Був одружений двічі. Від шлюбу з Отилією, уродженою Врангель, у нього було шестеро дітей: Малгожата, Ванда, Агнес, Марія, Павел та Ернест, а від другого шлюбу з Клеменс Карачай – двоє дітей: Альма та Анджей.
Нагороди
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) з військовою відзнакою Військова медаль (Австро-Угорщина) Хрест «За вислугу років» (Австрія) 2-го класу (40 років) Королівський гвельфський орден, лицарський хрест (Ганновер) Орден Таковського хреста, великий офіцер (Сербське королівство) Орден Леопольда (Австрія), командорський хрест (12 квітня 1889) Ювілейна пам'ятна медаль 1898 Ювілейний хрест
Примітки
Література
Jan Rydel, Rodakowski Józef (1830-1912) [w:] Polski Słownik Biograficzny tom XXXI, 1988, s. 347.wersja elektroniczna Rydel J., W służbie cesarza i króla. Generałowie i admirałowie narodowości polskiej w siłach zbrojnych Austro-Węgier w latach 1868-1918, Kraków: Księgarnia Akademicka, 2001, s. 264-265, ISBN 83-7188-235-1, OCLC 830250410 Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie für das Jahr 1888, Wiedeń: K. K. Hof- und Staatsdruckerei, 1888
Посилання
Kais. Königl. Militär-Schematismus 1878 Kais. Königl. Militär-Schematismus 1889 Militär-Schematismus für das 1909