Артем Тимченко (позивний «Тім»; 11 лютого 1985, Запоріжжя — 17 квітня 2022, Авдіївка) — український військовослужбовець, десантник, доброволець, учасник антитерористичної операції на сході України та російсько-української війни. Військову службу проходив у складі 25-ї окремої повітрянодесантної бригади. Брав участь у бойових діях від 2015 року. Загинув 17 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу Авдіївки Донецької області.

Біографія Артем Тимченко народився у Запоріжжі в родині вчительки початкових класів та будівельника.

Навчався у Запорізькій спеціалізованій школі № 72 в україномовному класі.

Після закінчення школи Тимченко певний час працював у будівельній сфері. За рекомендацією хрещеного батька розпочав службу в підрозділі Поліції охорони. Саме в цей період визначив для себе подальший життєвий шлях, пов'язаний із військовою службою.

Служба У 2014 році добровільно прийшов до військкомату, з наміром вступити на військову службу, однак тоді отримав відмову. Наступного року підписав контракт із 25-ю окремою повітрянодесантною (Січеславською) бригадою Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, де отримав позивний «Тім». У складі бригади брав участь у бойових діях на сході України.

За словами його матері Надії, під час проходження військової служби він здійснив свій перший стрибок із парашутом, про який мріяв із дитинства. Військовій службі Артем присвятив багато років життя. Сумлінно виконував бойові завдання, заслужив повагу командирів і побратимів, а у 2019 році став переможцем змагань серед бригад Десантно-штурмових військ. Одним із життєвих принципів Артема Тимченка було переконання, що сильна та незалежна Україна залежить передусім від самих громадян, їхньої відповідальності та готовності докладати власних зусиль для розвитку держави. Він вважав, що жодна влада чи політик не зможуть побудувати могутню державу без активної участі її громадян. З початком повномасштабного російського вторгнення Артем Тимченко перебував на передових позиціях поблизу Авдіївки Донецької області, оскільки продовжував військову службу.

Під час бойових дій поблизу Волновахи разом із побратимами потрапив у часткове оточення. За наявними свідченнями, Тимченко організував вихід групи з оточення та допоміг військовослужбовцям дістатися безпечного місця. За ці дії його було нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.

17 квітня 2022 року Артем Тимченко загинув під час виконання бойового завдання поблизу Авдіївки Донецької області. Указ про його нагородження орденом «За мужність» III ступеня було підписано за життя військовослужбовця, однак отримати нагороду особисто він не встиг. Нагороду було вручено його батькам. Вшанування пам'яті Артема Тимченка Поховали Артема у рідному місті Запоріжжі на Кушугумському кладовищі з військовими почестями. Відомості про Тимченка внесено до електронної Книги пам'яті, а його ім'я увічнено на Алеї Слави Запоріжжя та у меморіальному просторі Парку Бойової Слави. Біографічні матеріали про нього також розміщено на всеукраїнських платформах «МЕМОРІАЛ», «Завдяки», «Віртуальна алея пам'яті», «Inheart» та LongLiveUkraine

Пам'яті Артема Тимченка художниця та поетка Оксана Шабас присвятила мистецький проєкт «Наші» За життя Тимченко підтримував ідею проєкту та був одним із її ідейних натхненників. До проєкту увійшли вірші Тимченка, а також поетичні твори, присвячені його життю та особистості. У межах проєкту відбулися виставкові та меморіальні заходи в кількох містах України

Частину особистих речей героя передано до Національного музею історії України у Другій світовій війні (Музею війни) у Києві, а історія Захисника увійшла до книги «Пам'ять в обличчях»(14 частина). Артем Тимченко назавжди залишиться у пам'яті своїх рідних, друзів, побратимів, небайдужих людей і всіх, хто знав його як щиру, мужню, принципову та безмежно віддану Україні людину

Ідейний натхненник артпроєкту «Наші» Під час служби в зоні АТО у 2015 році Артем Тимченко познайомився з художницею та поеткою Оксаною Шабас. Вона разом із подругами здійснювала волонтерські поїздки на позиції українських військовослужбовців, доставляючи продукти харчування, одяг, медичні засоби, засоби гігієни та інше необхідне спорядження..

Після знайомства Тимченко та Шабас підтримували спілкування після завершення його служби, зокрема через соціальні мережі та телефонний зв'язок.

Наприкінці 2016 року Тимченко ознайомився з художніми роботами Шабас та її поезією, присвяченою українським військовослужбовцям і подіям війни на Донбасі, зокрема обороні Донецького аеропорту та боям за Дебальцеве. Серед її робіт були портрети військовослужбовців, загиблих під час оборони Донецького аеропорту та після неї.. Тимченко підтримував подальший розвиток творчості Шабас та, за свідченнями авторки, запропонував створити мистецький проєкт, присвячений українським військовослужбовцям — загиблим, зниклим безвісти та тим, хто продовжував службу.

За задумом Тимченка, мистецький проєкт мав сприяти збереженню пам'яті про українських військовослужбовців та об'єднанню людей з різних регіонів України. Окрему увагу він пропонував приділити військовослужбовцям із Донецької області та інших регіонів України.

Після загибелі Тимченка Шабас продовжила роботу над реалізацією цієї ідеї. 11 лютого 2023 року, у день народження Артема Тимченка, вона створила його портрет та написала вірш «Ти». Цю дату авторка визначає як дату заснування артпроєкту «Наші», присвяченого пам'яті Тимченка та інших українських військовослужбовців.

Артпроєкт «Наші» складається з трьох частин, присвячених загиблим військовослужбовцям, військовослужбовцям, які продовжують службу, ветеранам та зниклим безвісти. Проєкт охоплює портрети військовослужбовців, три книжкові частини та збірку військової поезії «Поезія народжена війною». Загалом у межах проєкту представлено 126 Героїв.

Зв'язок між постаттю Артема Тимченка та артпроєктом «Наші» є однією з основних складових його вшанування у творчості Оксани Шабас. Примітки