Школа лихослів'я (п'єса)

«Школа лихослів'я» — комедія звичаїв, написана Річардом Брінслі Шеріданом. Вперше була поставлена в Лондоні на сцені театру «Друрі-Лейн» 8 травня 1777 року.

Сюжет

Дія I Сцена I: Леді Снірвелл, багата молода вдова, та її наймит Снейк обговорюють свої різноманітні підступні інтриги з поширення пліток. Снейк запитує, чому вона так переймається справами сера Пітера Тізла, його вихованки Марії, а також братів Чарльза та Джозефа Серфесів — двох молодих людей під неформальною опікою сера Пітера, і чому вона досі не відповіла взаємністю на залицяння Джозефа, який має бездоганну репутацію. Леді Снірвелл зізнається, що Джозеф прагне здобути Марію, яка є багатою спадкоємицею, тоді як сама Марія закохана в Чарльза. Через це вона та Джозеф плетуть змову, аби відвернути Марію від Чарльза, розпускаючи чутки про роман між Чарльзом та молодою новою дружиною сера Пітера — леді Тізл. З'являється Джозеф, щоб порадитися з леді Снірвелл. Потім входить сама Марія, тікаючи від нав'язливої уваги сера Бенджаміна Бекбайта та його дядька Крабтрі. Входить місіс Кендор і з іронією міркує про те, що «перенощики пліток анітрохи не кращі за їхніх авторів». Невдовзі з'являються сер Бенджамін і Крабтрі, приносячи із собою купу нових пліток. Одна з новин — скоре повернення з Ост-Індії багатого дядька братів Серфесів, сера Олівера, де той провів шістнадцять років; інша — скрутне фінансове становище Чарльза.

Сцена II: Сер Пітер бідкається через марнотратство своєї дружини леді Тізл. Приходить Роулі, колишній управляючий покійного батька братів Серфесів, і сер Пітер виливає йому душу з цього приводу. Він також скаржиться, що Марія відмовила Джозефу, якого він називає «взірцем для всієї сучасної молоді», та прихильна до Чарльза, якого він засуджує як марнотратника й розпусника. Роулі захищає Чарльза, а потім повідомляє, що сер Олівер щойно прибув з Ост-Індії. Олівер наказав їм не казати племінникам про своє повернення, щоб мати змогу «влаштувати перевірку їхніх справжніх характерів».

Дія II Сцена I: Сер Пітер свариться зі своєю дружиною леді Тізл, відмовляючись дозволити «зруйнувати себе її марнотратством». Він нагадує їй про її зовсім нещодавнє та набагато скромніше сільське походження. Леді Тізл виправдовується вимогами «моди» й іде у гості до леді Снірвелл. Попри сварку, сер Пітер усвідомлює, що дружина зачаровує його навіть тоді, коли сперечається з ним.

Сцена II: У будинку леді Снірвелл пліткарі весело розважаються за рахунок відсутніх друзів. Прибувають леді Тізл та Марія; леді Тізл приєднується до обговорень, тоді як Марія відчуває відразу до цього. Сер Пітер, який з'являється згодом, поділяє почуття Марії й своїми зауваженнями фактично псує всім вечірку. Він іде, інші відходять до сусідньої кімнати, а Джозеф користується нагодою, щоб залицятися до Марії, яка знову його відхиляє. Леді Тізл повертається й відсилає Марію; з'ясовується, що леді Тізл серйозно фліртує з Джозефом — якому вона насправді не потрібна, але він не може дозволити собі зіпсувати з нею стосунки.

Сцена III: Сер Олівер відвідує свого давнього друга сера Пітера. Його забавляє шлюб сера Пітера з молодою дружиною. Розмова переходить на братів Серфесів. Сер Пітер вихваляє високу мораль Джозефа, однак сер Олівер підозрює, що той може виявитися лицеміром.

Дія III

Сцена I: Роулі викладає свій план: сер Олівер має відвідати кожного з братів інкогніто, щоб перевірити їхні характери. Він видаватиме себе за їхнього нужденного родича містера Стенлі та попросить кожного про допомогу. Роулі також приводить «доброзичливого єврея» Мозеса — лихваря, який намагався допомогти Чарльзу, — щоб той пояснив становище юнака. Мозес згадує, що саме цього вечора має познайомити Чарльза з іншим ростовщиком («містером Преміумом»). За порадою сера Пітера, сер Олівер вирішує за сприяння Мозеса видати себе за Преміума під час візиту до Чарльза, збираючись пізніше відвідати Джозефа під виглядом Стенлі.

Залишившись наодинці, сер Пітер зустрічає Марію й намагається переконати її вийти заміж за Джозефа, називаючи його набагато гіднішою партією, ніж Чарльз. Коли переконати дівчину не вдається, він погрожує їй «вдатися до авторитету опікуна». Вона йде, після чого входить леді Тізл і просить у чоловіка двісті фунтів. Сер Пітер та леді Тізл знову сваряться й доходять висновку, що їм слід розлучитися.

Сцена II: Сер Олівер (під виглядом містера Преміума) разом із Мозесом прибуває до будинку Чарльза. Поки вони чекають у передпокої, слуга Тріп намагається домовитися з Мозесом про позику для самого себе. Сер Олівер робить висновок, що це «справжній храм розпусти».

Сцена III: Чарльз та його галасливі гості багато п'ють і співають веселих пісень, готуючись до ночі азартних ігор. Чарльз піднімає тост за Марію. Входять Мозес та «Преміум»; сер Олівер приголомшений цією картиною. Чарльз не впізнає свого дядька, якого довго не бачив. Він відверто просить у «Преміума» кредит, зауважуючи, що сер Олівер (який, як він вважає, перебуває в Індії) незабаром залишить йому статок. «Преміум» відкидає таку можливість, зазначаючи, що сер Олівер може прожити ще багато років або взагалі позбавити племінника спадщини. Він запитує, чи має Чарльз якісь власні цінності, щоб продати їх за готівку прямо зараз. Чарльз зізнається, що вже продав родинне срібло та бібліотеку покійного батька, і пропонує «Преміуму» купити колекцію сімейних портретів. «Преміум» погоджується, але сер Олівер мовчки лютує.

Дія IV

Сцена I: Чарльз продовжує продавати портрети своїх предків «Преміуму», використовуючи згорнуте родинне дерево замість аукціонного молотка. Однак він категорично відмовляється продавати останній портрет — зображення сера Олівера — з поваги до свого благодійника. Чарльз стоїть на своєму, навіть коли «Преміум» пропонує за цей один портрет стільки ж, скільки за всі інші разом узяті. Розчулений сер Олівер у душі прощає Чарльза. Сер Олівер та Мозес ідуть, після чого з'являється Роулі, і Чарльз, попри заперечення останнього, надсилає сто фунтів із виручених коштів на допомогу «містеру Стенлі».

Сцена II: Сер Олівер, обговорюючи характер Чарльза з Мозесом, зустрічає Роулі, який приносить йому сто фунтів, відправлених «Стенлі». Вигукнувши: «Я сплачу і його борги, і його доброчинність!», сер Олівер планує відвідати свого другого племінника під виглядом того ж таки Стенлі.

Сцена III: Джозеф, із нетерпінням очікуючи на візит леді Тізл, дізнається від слуги, що вона щойно залишила «свій паланкін біля сусідньої модистки», і наказує засунути вікно ширмою (пояснюючи це тим, що «моя сусідка навпроти — стара діва із надто цікавою вдачею»). З появою леді Тізл Джозеф заперечує будь-який інтерес до Марії й починає всерйоз залицятися до гості, парадоксально переконуючи її, що їй варто зробити «помилковий крок» заради власної репутації. Повертається слуга й оголошує про прихід сера Пітера, і пані в паніці ховається за ширмою. Сер Пітер входить і зізнається Джозефу, що підозрює роман між Чарльзом та леді Тізл (через чутки, які поширювали сам Джозеф та леді Снірвелл). Джозеф лицемірно запевняє його в честі Чарльза та леді Тізл. Сер Пітер ділиться наміром виділити дружині щедре утримання за життя та залишити їй більшу частину статку після своєї смерті. Він також закликає Джозефа продовжити залицяння до Марії (що сильно дратує Джозефа, адже леді Тізл чує все це за ширмою).

Слуга оголошує про прибуття Чарльза. Сер Пітер вирішує сховатися й просить Джозефа розпитати Чарльза про його стосунки з леді Тізл. Намагаючись сховатися за ширмою, сер Пітер помічає край її спідниці. Джозеф «зізнається», що він не такий уже й святий: там ховається «маленька французька модистка, дурненька пустунка», яка прагне зберегти свою репутацію. Тоді сер Пітер ховається в шафі.

Входить Чарльз, і Джозеф розпитує його про леді Тізл. Чарльз заперечує будь-які наміри щодо неї, зауважуючи, що це скоріше між Джозефом та цією пані є близькі стосунки. Намагаючись зупинити Чарльза, Джозеф пошепки каже йому, що сер Пітер ховається в шафі, і Чарльз витягає його звідти. Сер Пітер каже Чарльзу, що тепер шкодує про свої підозри. Чарльз перетворює свої зауваження про Джозефа й леді Тізл на жарт.

Коли оголошують про прихід леді Снірвелл, Джозеф вибігає, щоб не дати їй піднятися. Тим часом сер Пітер розповідає Чарльзу про «французьку модистку». Чарльз наполягає на тому, щоб поглянути на неї, і перевертає ширму саме в момент повернення Джозефа, викриваючи леді Тізл. Нарамкований і розважений Чарльз залишає трьох шокованих присутніх. Джозеф починає вигадувати для сера Пітера пояснення, чому він опинився поруч із леді Тізл. Однак вона відмовляється підтримувати брехню й зізнається, що прийшла заради роману з Джозефом, але, дізнавшись про великодушність сера Пітера, розкаялася. Вона засуджує Джозефа й іде, а розлючений сер Пітер біжить за нею, поки Джозеф продовжує вдавати невинуватість.

Дія V Сцена I: Сер Олівер (під виглядом містера Стенлі) відвідує Джозефа. Джозеф, як і Чарльз, не впізнає свого дядька. Він зустрічає «Стенлі» пишними запевненнями у доброзичливості, але відмовляє у фінансовій допомозі, стверджуючи, що віддав усі гроші на підтримку Чарльза. «Стенлі» припускає, що сер Олівер допоміг би йому, якби був тут, і що Джозеф міг би поділитися частиною дядькових щедрот. Проте Джозеф заявляє «Стенлі», що сер Олівер насправді дуже скупий і дав йому лише дрібнички — чай, шалі, птахів та «індійські петарди». Крім того, він нібито віддав так багато своєму братові, що для «Стенлі» нічого не залишилося. Сер Олівер лютує, знаючи, що це нахабна брехня (адже він надіслав Джозефу з Індії 12 000 фунтів). Гамуючи гнів, він іде геть під чергові пишномовні фрази Джозефа. З'являється Роулі з листом для Джозефа, у якому повідомляється про прибуття сера Олівера в місто.

Сцена II: У будинку сера Пітера леді Снірвелл, місіс Кендор, сер Бенджамін та Крабтрі обмінюються заплутаними чутками про скандал із родиною Тізлів. Сер Бенджамін стверджує, що сер Пітер дістав поранення на шпагах у дуелі з Джозефом, тоді як Крабтрі наполягає, що це була дуель на пістолетах із Чарльзом. Коли входить сер Олівер, вони сприймають його за лікаря й вимагають новин про пораненого. У цей момент з'являється самий сер Пітер, спростовуючи чутки, й виганяє пліткарів із будинку. Сер Олівер каже, що зустрівся з обома племінниками, і зі сміхом зізнається, що вже знає історію, яка сталася в кабінеті Джозефа із шафою та ширмою. Коли він іде, Роулі каже серу Пітеру, що леді Тізл плаче в сусідній кімнаті, і той іде миритися з дружиною.

Сцена III: Леді Снірвелл скаржиться Джозефу, що тепер, дізнавшись правду, сер Пітер дозволить Чарльзу одружитися з Марією. Вони планують використати Снейка як свідка нібито наявних стосунків між Чарльзом та леді Снірвелл.

З'являється сер Олівер. Джозеф приймає його за «Стенлі» й намагається вигнати. Приходить Чарльз і впізнає в ньому «Преміума». Попри плутанину, обидва брати прагнуть виставити чоловіка за двері до приходу сера Олівера. Коли вони намагаються це зробити, входять сер Пітер, леді Тізл, Марія та Роулі, що покладе край маскараду. Сер Олівер, сер Пітер та леді Тізл разом засуджують Джозефа, але сер Олівер прощає Чарльза за його відмову продати портрет та за допомогу дядькові «Стенлі». Марія, однак, відмовляється віддати руку Чарльзу через його нібито зв'язок із леді Снірвелл. Джозеф виводить леді Снірвелл. Спалахує плутанина, і тоді Роулі кличе Снейка. Виявляється, що Снейка підкупили, щоб він викрив Снірвелл, тож її брехня випливає на поверхню. Після того як леді Тізл заявляє про свій вихід зі «Школи лихослів'я», розлючена леді Снірвелл іде геть, а Джозеф іде за нею. Чарльз і Марія миряться. Чарльз не дає обіцянок щодо виправлення, але зазначає, що вплив Марії втримає його на «шляху че чесноти». Фінальна фраза запевняє глядачів, що «навіть лихослів'я вмирає, якщо ви дасте на це добро».

Епілог