Астрофізична плазма — плазма поза межами Сонячної системи, яку часто спостерігають у космосі й вивчають як частину астрофізики. Значна частина баріонної матерії у Всесвіті існує саме в стані плазми.

За достатньо високих температур речовина іонізується й утворює плазму, розщеплюючись на негативно заряджені електрони та позитивно заряджені йони. Ці заряджені частинки зазнають впливу електромагнітних полів, зокрема магнітних полів зір і слабших полів, що існують у зонах зореутворення, у міжзоряному та міжгалактичному просторі.

Астрофізичну плазму часто відрізняють від космічної плазми, під якою зазвичай розуміють плазму Сонця, сонячного вітру, а також іоносфер і магнітосфер Землі та інших планетNASA Study Using Cluster Reveals New Insights Into Solar Wind, NASA, Greenbelt, 2012, p.1.

Історія

Норвезький дослідник і фізик Крістіан Біркеланд припускав, що космічний простір заповнений плазмою. У 1913 році він писав: «З наших уявлень цілком природно випливає припущення, що весь космічний простір заповнений електронами та летючими електричними іонами всіх видів. Ми припускаємо, що кожна зоряна система у процесі своєї еволюції викидає в космічний простір електричні корпускули». Біркеланд вважав, що більшу частину маси Всесвіту слід шукати в «порожньому» просторі out-of-print, full text online..

Термінологія

Хоча газ і плазму часто розрізняють як окремі стани речовини, астрономи часто використовують термін газ для позначення будь-якого астрофізичного середовища, що перебуває в газоподібному або плазмовому стані. Термін іонізований газ безпосередньо означає плазму.

Спостереження та дослідження астрофізичної плазми Плазма в зорях може як породжувати магнітні поля, так і взаємодіяти з ними, спричиняючи різноманітні динамічні астрофізичні явища. Іноді ці явища спостерігають у спектрах завдяки ефекту Зеемана. На інші форми астрофізичної плазми можуть впливати слабкі магнітні поля, що існували раніше; їхню взаємодію можна безпосередньо визначити лише за допомогою поляриметрії або інших непрямих методів.

Деякі прояви

Астрофізична плазма може бути поширена біля активних ядер галактик, демонструючи там низку складних магнітогідродинамічних властивостей, таких як турбулентність та нестійкості.

У космології Великого вибуху весь Всесвіт перебував у стані плазми до рекомбінації.

У популярній культурі

Альбом 1959 року містить пісню «Why Does the Sun Shine?», у якій Сонце неточно названо «масою розжареного газу». 1993 року «They Might Be Giants» випустили кавер-версію цієї пісні в мініальбомі (). 2009 року «They Might be Giants» випустили альбом , який містить запис цієї пісні, після якого одразу йде пісня «Чому насправді світить Сонце? (Сонце — міазми гарячої плазми)» (), у якій Сонце правильно названо плазмою.

Примітки