Сабз Бурдж (дослівний переклад: Зелена вежа) — восьмикутний мавзолей епохи Великих Моголів, розташований на перехресті Матхура-роуд, поблизу комплексу Нізамуддіна, на захід від гробниці Гумаюна в Делі. Побудований у 1530-х роках, він є однією з найдавніших споруд могольської епохи та відзначається рідкісними візерунками, натхненними тимуридською архітектурою з Центральної Азії. Особа його будівничого та того, хто тут похований, залишається невідомою. Його стеля, розписана чистим золотом та лазуритом, вважається найдавнішою розписною стелею серед усіх могольських споруд в Індії, причому подібних прикладів не збереглося більше ніде у світі.

Етимологія Назва Сабз Бурдж перекладається як «Зелена вежа». Сучасна назва пам'ятки походить від зелених глазурованих кахлів на барабані, цибулястій бані та фініалі гробниці.

До 1980-х років, коли більшість оригінальних кахлів на зовнішньому фасаді обсипалася, Археологічне управління Індії (ASI) помилково замінило їх на сучасні сині кахлі. Їх було знято під час реставрації у 2021 році. Сабз Бурдж часто плутають з іншою пам'яткою, розташованою поблизу, що має назву Ніла Гумбад (дослівно — «Синій купол»).

Він також відомий як «Нілі Чхатрі» (Neeli Chattri), що перекладається як «Синя парасолька».

Історія Династія Лоді, що правила Делійським султанатом, була розгромлена військами Бабура у 1526 році в Першій битві при Паніпаті, що започаткувало створення Імперії Великих Моголів на Індійському субконтиненті. Вважається, що Сабз Бурдж був побудований у 1530-х роках. Він передує гробниці Гумаюна і вважається однією з найдавніших будівель могольської епохи.

Оскільки не збереглося жодних написів чи історичних записів про мавзолей, особи похованих під ним невідомі. Проте його стеля з розкішними золотими розписами та розташування поблизу святині суфійського святого XIII століття Хазрата Нізамуддіна свідчать про те, що вона має величезне значення і може належати близькому соратнику могольського правителя або члену королівської родини Моголів. На основі цих доказів могольська історикиня Ебба Кох дійшла висновку, що цей мавзолей був побудований Гумаюном, другим імператором Великих Моголів, для його матері Махам Бегум.

Спочатку пам'ятка була розташована у закритому саду, а сьогодні вона знаходиться на транспортному острівці (кільцевій розв'язці). На початку XX століття її використовували як поліцейський відділок. У цей період розписані інтер'єри були пошкоджені через використання цементу на поверхнях. Згодом, у 1980-х роках, було проведено неякісний ремонт барабана та купола, що призвело до подальших пошкоджень споруди.

Реставрація

У період з 2018 по 2021 рік у Сабз Бурджі проводилася реставрація. Її здійснювали Траст Аги Хана з культури (AKTC) та Археологічне управління Індії (ASI) за кошти компанії після того, як споруда роками перебувала в занедбаному стані та піддавалася неякісному ремонту.

Реставраційні роботи потребували видалення шарів цементної штукатурки, теракотової плитки та залізних решіток, які були додані у XX столітті; їх замінили глазурованими кварцовими кахлями (що максимально відповідають тим, які використовувалися в XVI столітті) та ажурними решітками-джалі з пісковика. Рослинні та геометричні орнаменти з різьбленої штукатурки на фасаді були відреставровані шляхом розпізнавання оригінальних візерунків із вцілілих фрагментів дизайну та повного їх відновлення. Для всього ремонту використовували традиційні будівельні матеріали, такі як вапняний розчин. Майстри-ремісники використовували ручні інструменти для консерваційних робіт і відродили такі ремесла, як робота з глазурованою плиткою, яка застосовувалася під час реставрації гробниці Гумаюна.

Коли під час консерваційних робіт було виявлено оригінальний живопис XVI століття на стелі, AKTC звернувся до ASI з проханням видалити цемент та кахлі, залишені після помилкової реставрації 1980-х років, щоб очистити та зберегти розпис. Відкриття цього живопису, його рідкісність та складність неабияк здивували реставраторів. Знадобилося три роки наукового очищення шарів штукатурки, щоб відкрити вцілілий живопис.

Реставрація забезпечила те, що розписна стеля знову стала видимою майже через 100 років, а подальше руйнування споруди через такі проблеми, як просочування дощової води, було зупинено. Реставрація завершилася до 2021 року. Тепер це пам'ятка, що охороняється ASI, і вона була додана до списку Пам'яток національного значення Індії.

Архітектура Сабз Бурдж — це восьмикутний купольний мавзолей, купол якого здебільшого вкритий синіми кахлями (хоча sabz означає «зелений»). Його конструкція має вплив архітектури Центральної Азії та складається з вузьких і широких сторін, що чергуються. Входи побудовано на ширших сторонах, тоді як вужчі сторони прикрашені візерунками з різьбленої штукатурки, фарби або глазурованої плитки.

Стиль

Сабз Бурдж є прикладом ранньої архітектури Великих Моголів із впливом тимуридської архітектури з Центральної Азії. Цей мавзолей відзначає перший випадок в історії середньовічного індійського мистецтва, коли дві особливості, а саме восьмикутно-квадратний план і висока цибуляста баня, з'явилися в ідеально розвиненому стані, що робить цю будівлю надзвичайно важливою.

Подвійний купол мавзолею, який вважається найстарішим в Індії, прикрашений геометричними візерунками з глазурованої плитки, подібними до купола та геометричних дизайнів мавзолею Гур-Емір у сучасному Узбекистані. Це підтверджує вплив тимуридської архітектури на ранню архітектуру Моголів.

Особливості та оздоблення

Гробниця прикрашена геометричними кахлями на барабані, бані та фініалі. Вона також має ажурні решітки з пісковика на дверних отворах і різьблену штукатурку на стелі. Кожен з її восьми фасадів має різні візерунки з різьбленої штукатурки, що є незвичним для ісламських пам'яток. Розписна стеля гробниці вважається найвизначнішим елементом споруди. Вважається, що це найдавніша розписна стеля серед усіх могольських будівель, яка передує таким формам мистецтва, як могольська мініатюра. Щодо розписної стелі могольська історикиня Ебба Кох зауважила:

Спочатку, разом із розписною стелею, стіни внутрішньої камери були повністю вкриті розписами. Однак вони були втрачені, і на сьогодні збереглися лише невеликі фрагменти оригінальних картин.

Література

Посилання