Білоруський похід Наливайка — масштабний військовий похід повсталих запорозьких козаків під проводом Северина Наливайка проти Речі Посполитої, що відбувся у рамках Повстання Наливайка на території сучасної Білорусі. Наслідком рейду стало захоплення козаками, за підтримки місцевих повсталих селян, значної частини території Білої Русі та їхній подальший організований відхід на початку 1596 року.
Передумови У 1593 році, з метою допомоги Священній Римській імперії у війнi з османами, козаки здійснили похід до Молдавського князівства і зайняли його до кінця 1594 року. Водночас козаки, повертаючись із молдавських походів, вдерлися на Поділля та розграбували кілька міст, зокрема Бар і Брацлав, що поклало початок новому козацькому повстанню. Навесні 1595 року більшість повстанців Наливайка перебувала на Поділлі, де відбулася низка сутичок між селянами та шляхтою. У травні 1595 року козаки знову вирушили на війну проти османських сил в Угорщині та Трансільванії, тоді як сутички в Україні посилилися. Водночас польсько-литовська армія під проводом Яна Замойського вдерлася до Молдавії. Не маючи змоги повернутися на Поділля через молдавську територію, Наливайко вирішив вирушити через Галичину на Волинь, що давало йому можливість об'єднати розрізнені повстанські загони та розгорнути масштабне повстання до повернення польської армії з молдавського походу. Тим часом ситуація загострилася через те, що Замойський заборонив будь-які козацькі рейди на молдавську територію, яка після битви під Цецорою стала спільним османсько-польським протекторатом, відмовився від будь-якої допомоги з боку Наливайка й дозволив коронному війську захоплювати його табори. У жовтні 1595 року основні сили Наливайка увійшли на Волинь і розташувалися в Луцьку, який вони розграбували. З Волині він згодом розпочав свій рейд до Білорусі.
Перебіг подій Не маючи достатньо сил для боротьби з коронною армією, що наступала, наприкінці жовтня 1595 року Наливайко вирушив з Волині на Полісся. Дізнавшись про події в Україні, у південних регіонах сучасної Білорусі спалахнув потужний антифеодальний рух. Козаки Наливайка здобули підтримку місцевих руських повстанців, що дозволило їм залишатися у Білій Русі відносно тривалий час. На початку листопада козаки захопили Слуцьк, де здобули велику кількість боєприпасів. Литовській шляхті вдалося організувати місцеві загони оборони, щоб зупинити козацький наступ і не допустити приєднання білоруських селян до його армії. 25 листопада козаки зазнали поразки від литовських сил під проводом Єроніма Ходкевича під Копилем і були змушені відступити назад до Слуцька. Для придушення повстанців Миколай Радзивілл сформував військо чисельністю близько 2000 осіб, яке мало витіснити козаків зі Слуцька. Дізнавшись про наближення коронного війська, Наливайко організував оборону, яка виявилася успішною: коронні сили зазнали поразки і були змушені відступити. У листопаді — грудні козаки Наливайка та місцеві повстанці здійснювали рейди на території поблизу Берестя та Бобруйська, де подекуди застосовували тактику партизанської війни. Водночас у грудні на Поліссі активно діяли козаки запорозького гетьмана Григорія Лободи.
Здобуття Могильова У середині грудняЗа деякими джерелами, Могильов було захоплено 30 листопада, тоді як інші джерела стверджують, що місто було взяте 6, 13 або 20 грудня. армія Наливайка, щоб уникнути зустрічі з основними польсько-литовськими силами, які дислокувалися в Мінську, вирушила до Могильова — одного з найбільших міст тогочасного Великого князівства Литовського. Коронні сили організували оборону в Могильовському замку, який зрештою впав. Місто перейшло під контроль козаків і згодом було розграбоване. У відповідь на захоплення Могильова коронні війська під проводом Михайла Буйвіда були направлені, щоб відбити місто. Відбулася битва, результати якої залишаються суперечливими. Згідно з листом Радзивілла до польського короля Сигізмунда III Вази, Наливайко розграбував місто й залишив його 22 грудня. Причетність Наливайка до пожежі в Могильові є предметом дискусій. За словами Йоахима Бєльського, місто було спалене коронними військами, щоб змусити козаків відступити.
Наслідки Після битви в Могильові Наливайко та козаки спустилися до Річиці, де залишалися деякий час. Перебуваючи в Річиці, Наливайко направив Сигізмунду III Вазі «Кондиції», у яких запропонував свій варіант врегулювання «козацького питання». Рейд виявився успішним: козаки Наливайка захопили щонайменше 19 гармат на території Білорусі й після цього вирушили на південноруські (українські) землі. Похід у Білорусь початково розглядався московським урядом як спроба козаків прорватися через територію Великого князівства Литовського до Московського царства, можливо, до Чернігова чи Смоленська. Після повернення в Україну армія Наливайка з'єдналася із загонами Матвія Шаули та Григорія Лободи, однак об'єднане військо зазнало поразки від сил Станіслава Жолкевського у битві під Білою Церквою, а згодом під Лубнами (на Солониці), що поклало край повстанню Наливайка.
Примітки
Джерела та література