Молдовський похід 1574 року (також відомий як Повстання Івана Воде Лютого) — військова операція Османської імперії та її васалів проти Молдавського князівства, яке під проводом господаря Івана III Воде Лютого підняло повстання з метою повалення османського сюзеренітету.

Військові дії відзначилися активною участю українських запорозьких козаків під проводом гетьмана Івана Свирговського, які виступили ключовими союзниками молдавського господаря.

Передумови У лютому 1572 року за підтримки Османської порті господарський престол Молдови посів Іван III Воде (отримав прізвисько Лютий або Хоробрий). Із самого початку йому довелося протистояти поваленому господарю Богдану IV Ляпушняну, якого підтримали окремі шляхтичі з Речі Посполитої. Зібравши 2 000 вояків, Ляпушнян виступив проти Івана, однак це невелике військо розпалося при вигляді молдавської арміїGrigore Ureche. Letopisețul Țării Moldovei. — p. 219—220.. Отримавши підкріплення від османських залог із Відина, Никополя, Вучитрна, Бендер та Силістри, Іван III остаточно витіснив польсько-шляхетські загони з території князівства.

Незважаючи на мирний договір 1500 року між Портою та Річчю Посполитою, султан Селім II надіслав листа королю Сигізмунду II Августу із вимогою припинити порушення кордонів та видати ЛяпушнянаMustafa Ali Mehmet. Documente Turcești, doc. 102, p. 98.. Польська сторона спробувала клопотати про відновлення Ляпушняна на престолі, проте смерть Сигізмунда II у липні 1572 року зупинила дипломатичні переговори. Ляпушнян утік до Австрії, здійснив невдалий напад на Трансильванію та згодом зник з історичної арени.

Згодом стосунки між Іваном III та Османською імперією різко погіршилися. Султан висунув вимогу подвоїти щорічну данину (харач) до 60 000 дукатів. Господар категорично відмовився та розпочав жорстокі репресії проти протурецьки налаштованої молдавської боярської верхівки, конфліскуючи їхнє майно. У відповідь Порта у 1574 році усунула Івана III та призначила новим господарем Петру IV Кривого (брата валаського господаря).

Не визнавши цього рішення, Іван III почав активно готуватися до війни. Він звернувся по допомогу до українського козацтва. У березні 1574 року до Ясс прибув загін запорожців (близько 1 200—1 400 кіннотників) на чолі з гетьманом Іваном Свирговським. 21 березня 1574 року Іван III відкрито оголосив про повстання проти Османської імперії.

Перебіг кампанії

Військові дії розпочалися з успішної офензиви союзників. У квітня 1574 року в битві біля Жиліште молдавсько-козацькі війська вщент розгромили валасько-османську армію, що рухалася для встановлення на престол Петру IV. У цій битві союзники захопили в полон османського воєначальника Кара Мустафу-пашу, якого пізніше переправили до Варшави. Після цього Іван III здобув Бухарест і посадив на валаський престол свого ставленника Влантина.

У відповідь Османська імперія мобілізувала масштабну коаліцію, до якої увійшли війська з Дунайських провінцій, Волощини, Трансильванії та Кримського ханства. План передбачав оточення Молдови з двох боків.

Північний напрямок: Трансильванський князь разом із бендерським санджак-беєм мав заблокувати шляхи до Польщі біля Хотина. Загальне керівництво здійснював кримський хан Девлет I Ґерай. Біля Хотина було зосереджено до 38 000 вояківBaşbakanlık Osmanlı Arşivi, MD, No. 24, p. 209, decree 551.. Південний напрямок: Армія Синан-паші (близько 35 000 вояків із залученням 1 500 яничарів-яничарів із вогнепальною зброєю та 25 артилерійських гармат) наступала з півдня разом із валаськими силами.

Прагнучи перехопити ініціативу, Іван III завдав випереджальних ударів. Загін запорожців на чолі з Іваном Свирговським та молдавські сили завдали удару по османських твердинях — було розгромлено залогу Бендер (Тягині) та здійснено успішний рейд на Аккерман (Білгород-Дністровський).

Вирішальне зіткнення відбулося 10—11 червня 1574 року в битві біля озера Кагул (на Картальській рівнині). Через зраду частини молдавської боярської кінноти на чолі з піркєлабом Ієремією Чарнавічем, яка перейшла на бік османів безпосередньо під час бою, союзники опинилися у скрутному становищі. Попри запеклий опір та ефективне використання артилерії молдаванами й козаками, османсько-кримські війська здобули вирішальну перемогуYusuf Heper. Osmanlı Devleti ve Eflak-Boğdan İlişkileri (1574—1634). — Uşak University, 2020. — p. 111..

Іван III із залишками військ відступив до Фокшан, де опинився в оточенні. Отримавши обіцянку збереження життя своїм воякам, господар здався у полон, однак турки порушили присягу: Івана III Воде було страчено через розривання чотирма верблюдами (за іншими джерелами — буйволами)Grigore Ureche. Letopisețul Țării Moldovei. — p. 232—234.. Частина козаків на чолі зі Свирговським пробилася з оточення, однак сам гетьман потрапив у полон або загинув під час відступу.

Наслідки

Після поразки повстання кримські війська під орудою Девлета I Ґерая піддали Молдавське князівство страшному опустошенню. Новий господар Петру IV Кривий, увійшовши до Ясс 24 червня 1574 року за підтримки османів, клопотав перед Синан-пашею про звільнення цивільного населення з полону, вказуючи на неможливість збирання данини з повністю розореної країни. Османське командування погодилося відпустити більшість цивільних полонених, залишивши в рабстві лише захоплених зі зброєю вояків.

Оскільки Петру IV належав до валаської династії Басарабів, він так і не здобув широкої підтримки серед молдавської шляхти та населення.

У вересні 1574 року посольство Речі Посполитої у Стамбулі запевнило Великого візира Соколлу Мехмед-пашу, що польська держава офіційно не брала участі у війні, а участь окремих шляхтичів та козаків була їхньою власною ініціативою. Османська сторона вимагала повернення скарбниці Івана III, яку втікачі-бояри вивезли на територію Речі Посполитої, та видачі родичів загиблого господаряBaşbakanlık Osmanlı Arşivi, MD, No. 26, p. 108, decree 278..

Похід 1574 року став одним із перших масштабних спільних виступів молдавського народу та українського козацтва проти османської експансії на Балканах, заклавши основу для подальших спільних походів кінця XVI — початку XVII століть.

Примітки

Джерела та література Гулевич В. П. Молдавський похід гетьмана Івана Свирговського 1574 р. // Україна в Центрально-Східній Європі. — К., 2014. — Вип. 14. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. У 3-х т. — Т. 2. — К.: Наукова думка, 1990. — 560 с. Ureche G. Letopisețul Țării Moldovei. — Chișinău: Hiperion, 1990.