Віктор Анатолійович Кова́рський (31 грудня 1929, Харків — 4 липня 2000, Кишинів) — радянський фізик; доктор фізико-математичних наук з 1970 року, професор з 1971 року, член-кореспондент Академії наук Молдавської РСР з 1972 року, академік Академії наук Молдови з 1992 року. Чоловік фізика Бригітти КоварськоїБиография Бригитты Петровны Коварской / Kovarski.ru. .

Життєпис Народився 31 грудня 1929 року в місті Харкові. Син селекціонера і генетика Анатолія Коварського. З 1935 року сім'я Коварських переїхала до Херсона, а під час німецько-радянської війни перебувала в евакуації у Фрунзе (Киргизька РСР). З 1944 року сім'я оселилася в КишиневіАкадемик Виктор Анатольевич Коварский / Kovarski.ru. .

У Кишиневі Віктор Анатолійович закінчив середню школу № 3. 1952 року закінчив фізико-математичний факультет Кишинівського державного університету, захистивши дипломну роботу під керівництвом професора Юрія Євгеновича Перліна.

Трудову діяльність розпочав у Кишинівському сільськогосподарському інституті. З 1961 року працював в Академії наук Молдавської РСР: у 1961—1963 роках — старший науковий співробітник Інституту математики, у 1963—1969 роках — старший науковий співробітник Інституту прикладної фізики, з 1969 року — завідувач лабораторії фізичної кінетики (з 1971 року — професор, з 1995 року — почесний професор). У 1970 році в Київському інституті теоретичної фізики захистив докторську дисертацію на тему «Теорія багатоквантових процесів у кристалах».

Учні Віктора Анатолійовича — фізики, співробітники лабораторії фізичної кінетики Інституту прикладної фізики Академії наук Молдови, доктори фізико-математичних наук: теоретики: Ізяслав Чайковський, Елерланж Синявський, Євген Перлін, Наум Перельман, Ілля Авербух, А. Бєлоусов та інші; експериментатори: Н. Фердман, О. Седлецький, Е. Казанцев, Б. Філіп та інші.

Помер у Кишиневі 4 липня 2000 року, де і похований на Центральному цвинтарі.

Наукова діяльність Наукові праці в галузі фізики багатоквантових процесів, теорії неадіабатичних безвипромінювальних електронних переходів у напівпровідниках та молекулах. Розвинув так зване «некондонівське наближення» у теорії багатофононних переходів, на основі якого пояснено природу «гігантських» перерізів захоплення носіїв струму в домішкових напівпровідниках. Досліджував непрямі двофотонні переходи в напівпровідниках, комбіновані багатоквантові й фононні переходи у твердих тілах та молекулах у резонансних електромагнітних полях, теоретично передбачив і експериментально виявив «ефект пригнічення» та перебудови спектра люмінесценції у полі лазерного випромінювання. Є автором 5 книг та понад 200 наукових праць, з яких 11 — оглядові. Серед робіт: Кинетика безызлучательных процессов. Кишнев, 1968; Многофотонные переходы на возбужденный уровень атома водорода // ЖЭТФ. 1969. Т. 57; Многоквантовые переходы. Кишинев, 1974; Неадиабатические переходы в сильном электромагнитном поле. Кишинев, 1980 (співавтор); Многоквантовые процессы. Москва, 1986 (співавтор); Оптические свойства молекулярных систем в поле низкочастотного лазерного излучения. Кишинев, 1989 (співавтор); Генерация высших оптических гармоник в пленках неметаллических кристаллов // ЖЭТФ. 1997. Т. 112. 1999 року в Кишиневі було опубліковано збірку автобіографічної прози та віршів Віктора Коварського.

Відзнаки державна премія Молдавської РСР за 1987 рік; заслужений діяч науки Молдови з 1996 року; нагороджений орденом «Gloria Muncii» («Трудова слава») I ступеня; медаллю Академії наук Молдови «Дмитро Кантемір».

Примітки

Література