Молдавський похід 1650 року (також Перший молдавський похід Богдана Хмельницького) — спільна військова кампанія військ Війська Запорозького та Кримського ханства проти Молдавського князівства, проведена у серпні — вересні 1650 року після перемог козаків у перший період Національно-визвольної війни та укладення Зборівського договору.

Передумови Господар Молдавського князівства Василь Лупул з жовтня 1648 року підтримував формально добросусідські взаємини з гетьманом Богданом Хмельницьким. Проте водночас він таємно передавав уряду Речі Посполитої у Варшаві дипломатичну та військову інформацію про стан Запорозького Війська, а також надавав королівській скарбниці грошові позики для найму вояків.

Прагнучи нейтралізувати ворожий вплив Речі Посполитої у регіоні та примусити господарство до союзу з Гетьманщиною, Богдан Хмельницький ухвалив рішення про проведення військової акції. До кампанії вдалося залучити союзника — кримського хана Ісляма III Ґерая (ініціатором також виступав калга Крим-Ґерай), нагадавши йому про напади молдавських загонів на кримські чамбули, що поверталися зі здобиччю з польських земель у 1648 році. Крім того, організація молдавського походу дозволила Хмельницькому дипломатично відхилити вимоги хана взяти участь у спільному виступі проти Московського царства. Деякі дослідники вважають, що саме кримська сторона була першопочатковим ініціатором походу, тоді як козацькі війська відігравали вирішальну оперативну рольБалух О. Буковина під час молдавських походів Богдана Хмельницького 1650—1653 рр.: військово-політичний аспект // Сумський історико-архівний журнал. — 2016. — № XXVII. — С. 59–71..

Перебіг кампанії 12 липня 1650 року Хмельницький вирушив із Чигирина та зробив зупинку під Уманню, де до основного війська приєдналися інші козацькі полки.

У серпні 1650 року біля Ямполя на Дністрі (навпроти молдавської фортеці Сороки) українське військо чисельністю від 16 до 40 тисяч осіб з'єдналося з 20–30-тисячною кримською ордою. Два козацькі полки залишилися на лівому березі Дністра для охорони кордонів і тилу, а основні сили під проводом Хмельницького переправилися на молдавську територію.

Після форсування Дністра об'єднане військо розділилося на дві частини: Основні сили на чолі з гетьманом вирушили на столицю князівства — місто Ясси; Інша частина увійшла на північні землі (Буковина) і висунулася в напрямку Сучави, спустошуючи навколишні території.

Господар Василь Лупул не очікував такого стрімкого нападу. Його звернення до Османського султана по допомогу не дало результатів: султан порадив господареві відкупитися від кримців і домовитися з козаками.

Спроби молдавських загонів чинити опір виявилися марними. Коли авангардний козацький загін під командуванням переяславського полковника Данила Нечая підійшов до Ясс, Василь Лупул разом із родиною та почтом утік зі столиці до бессарабських степів. Ясси були зайняті козацько-кримськими військами та зазнали пограбування. На півночі країни, зокрема на Буковині, союзні війська завдали суттєвих руйнувань; непошкодженими залишалися переважно церкви та монастирі. Під час боїв загинув чернівецький староста Стефан Мургулець. Місцеве населення зазнало пограбувань, а кримські загони брали цивільних у ясир.

Результати та укладення угоди Опинившись у безвиході, Василе Лупу виплатив кримському хану значний викуп (від 20 до 100 тисяч талерів), після чого загони кримців почали залишати територію князівства.

Богдан Хмельницький, який із частиною козацьких сил контролював північ Молдавії поблизу Кам'янця-Подільського (щоб запобігти можливій польській інтервенції), отримав від господаря багаті подарунки (зокрема соболину шубу, гаптовану золотом) та контрибуцію у розмірі від 12 до 40 тисяч талерів.

17 вересня 1650 року було укладено мирну козацько-молдавську угоду. Основні її умови передбачали:

Відмову Молдавського князівства від військово-політичного союзу з Річчю Посполитою та зобов'язання дотримуватися дружніх відносин із Гетьманщиною; Згоду Василя Лупула на династичний шлюб його молодшої дочки Розанди (Руксандри) із сином гетьмана — Тимошем Хмельницьким.

Після підписання угоди 17 вересня 1650 року козацькі війська організовано залишили Молдавію.

Наслідки У 1651 році, у зв'язку з відновленням масштабних воєнних дій між козаками та поляками й поразкою козацького війська у битві під Берестечком, Василь Лупул відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань і відклав весілля дочки.

Однак після розгрому польського війська у битві під Батогом у травні 1652 року козацька армія під проводом Тимоша Хмельницького здійснить другий молдавський похід («шлюбну кампанію»). Змушений скоритися силі, Василь Лупул дотримався умов угоди, і наприкінці серпня 1652 року в Яссах відбулося урочисте весілля Тимоша Хмельницького та Розанди Лупул.

Див. також Молдавський похід Хмельницького (1652) Сучавська кампанія Тимоша Хмельницького (1653)

Примітки

Джерела та література Степанков В. А. Молдовські походи Б. Хмельницького і Т. Хмельницького 1650, 1653 // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 30. — ISBN 978-966-00-1061-1. Смолій В. А., Степанков В. С. Богдан Хмельницький (Соціально-політичний портрет). — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Либідь, 1995. — 624 с. Балух О. Буковина під час молдавських походів Богдана Хмельницького 1650—1653 рр.: військово-політичний аспект // Сумський історико-архівний журнал. — 2016. — № XXVII. — С. 59–71.