Геоплазма або Деформаційна силікатна плазма — гіпотетична концепція висунута українським геологом Олегом Слензаком про існування особливого виду енергії, який утворюється внаслідок руйнування атомарно-молекулярної структури в глибині тектонічних порід і через деякий час вибудовує іншу структуру — речовину, вищу за рівнем організації.

Геоплазма є тією рушійною енергетичною субстанцією планети Земля, завдяки якій протягом мільярдів років із первісної речовини формувалося сучасне розмаїття фізично-хімічних сполук.

Згідно тверджень Олега Ігоровича Слензака, коли на зламах циклів гравітаційні дисбаланси понад міру стикають або розтягують Землю, то в її надрах бурує посилена геоплазма, яка діє на всі планетні структури, в тому числі живі організми.

Обґрунтування концепції

У 1984 році була опублікована монографія О.І. Слензака «Локальные структуры зон напряжений докембрия» (відповідальним редактором був академік І.І. Чебаненко, а рецензентами — доктори геолого-мінералогічних наук, відомі геологи України ― тектоніст В.О. Рябенко і петролог І.Б. Щербаков).

У цій монографії Олег Ігорович Слензак розглянув новий для докембрійського Українського щита тип структур крихкопластичної деформації фундаменту ― ЗКС (зсув, кочення, скручування). На основі аналізу та інтерпретації карт аномального магніт- ного поля (переважно еталонних ділянок) і тектонічних карт Українського щита він виділив структури та розломні зони ЗКС. Геофізичні карти відіграли вирішальну роль на закритих територіях дослідженого регіону. Найважливішим об’єктом щодо докембрію Українського щита були структури скручування. За даними О.І. Слензака, структури ЗКС утворюються в лінійних та викривлених зсувних зонах деформа- ційного тертя кочення. На підставі утворення ЗКС Слензак запропонував новий спосіб інтерпретації карт аномального магнітного поля, де було наведено результати аналізу таких карт Українського щита. В своїй монографії він вперше обґрунтовав уявлення про виникнення при тектонічних деформаціях порід деформаційної силікатної плазми ― високоенергетичної, твердотільної, електронно-діркової.

Ця плазма зумовлює можливість пластичної деформації порід кристалічного фунда- менту, перебіг нерівноважних плазмогеохімічних та п’єзопетрологічних процесів та різні тенденції рудно-петрологічної спеціалізації тектонічних позицій структур ЗКС.

Головним висновком монографії О.І. Слензака стало виділення в докембрійському фундаменті Українського щита структур ЗКС та зон тектонічної крихкопластичної деформації

Гіпотеза про вплив геоплазми на психіку людини

Як стверджує доктор психології Башкирського університету Г. А. Аміньєв,космічний вплив зумовлений, перш за все, дією Сонця, фазами Місяця та процесами, що відбуваються в Сонячній системі та Галактиці. Ці фактори впливають на великі популяції та, точніше, на кожну окрему людину. Усі земні збурення відображаються, перш за все, в біоплазмі людського мозку через геоплазму. Таким чином, людина, яка живе в зоні геоаномії, може відчувати піки психічної енергії або, навпаки, депресію, що може проявлятися як психосоматичні захворювання. Можна припустити, що однією з причин багатьох захворювань є вплив геоплазмових аномалій на людину протягом тривалого періоду її життя. Коливання або збурення в геоплазмі прогресивно змінюють біоенергетику та психоенергетику. Крім того, характеристики геоплазми, а отже, і біоплазми, змінюються залежно від фаз сонячної активності.

Проект геоплазмової електростанції на Дніпрових порогах

У 1980-х роках, поруч із науковою роботою Олега Ігоровича Слензака в наукових працях та експериментах Михайла Іларіоновича Дупліщева активно розроблявся проєкт переробки геоплазми на електроенергію.

На початку 2000-х учні й по-слідовники вченого, який багато років працював у КБ «Південне», повернулися до його розробок.

Під керівництвом доктора технічних наук Ігора Івановича Шпирки вчені проводили дослідження дев'яти дніпровських порогів, а також Монастирського острова в Дніпрі й острова Хортиця в Запоріжжі. Головні їхні дослідження були зосереджені на найбільшому порозі Ненаситець, що в районі села Микільське-на-Дніпрі. Геологи встановили, що гранітні пороги щороку підіймаються на один міліметр. Враховуючи, що їхня маса — близько двох трлн. тонн, цей процес спричиняє вивільнення колосальної кількості потенційної енергії (геоплазми). Здебільшого вона розсіюється у водах Дніпра, однак її можна уловлювати й перетворювати на електрику, вартість якої буде надзвичайно низькою порівняно з електрикою отриманою традиційним шляхом.

За словами І. Шпирки, йдеться про енергію взаємодії магнітних полів Сонця та ядра Землі.

За словами Шпірки, "уже до літа 2010 року, ми плануємо створити експериментальну установку, здатну перетворювати енергію порогів на електрику й світло".

Примітки

Посилання

Слензак О.І. Локальні структури зон напруги докембрія. Київ. Наук. думка, 1984. 102 с.