Вілфрід Столкер Селларс травня 1912 — 2 липня 1989) — американський філософ і видатний розробник наукового реалізму та критичного перцептивного реалізму, який «революціонізував як зміст, так і метод філософії у Сполучених Штатах». Його роботи мали глибокий вплив практично на всі галузі аналітичної філософії, починаючи з другої половини 20-го століття, включаючи епістемологію, філософію мови, філософію розуму, філософію сприйняття та філософію науки . Його найвизначніший внесок включає критику фундаменталістської епістемології («Міф про дане»), синоптичної філософії, що прагне об'єднати те, що він називав явними та науковими образами, а також інференціалістське пояснення значення.

Біографія

Ранні роки та освіта Вілфрід здобув освіту в Мічиганському університеті (бакалавр, 1933), Університеті Буффало та Оріел-коледжі в Оксфорді (1934–1937), де він був стипендіатом Родса, отримавши свій найвищий ступінь, ступінь магістра, у 1940 році.

Друга світова війна Під час Другої світової війни служив у військовій розвідці.

Академічна діяльність Потім він викладав в Університеті Айови (1938–1946), Університеті Міннесоти (1947–1958) та Єльському університеті (1958–1963).Archived at Ghostarchive and the Wayback Machine: У 1977 році він обіймав посаду президента Метафізичного товариства Америки . Він був одним із засновників журналу «Філософські дослідження» (Philosophical Studies).

Смерть Він викладав у Піттсбурзькому університеті з 1963 року до своєї смерті.Archived at Ghostarchive and the Wayback Machine:

Селларс добре відомий як критик фундаціоналістської епістемології — «міфу про дане», як він це називав. Однак його філософські праці загалом спрямовані на досягнення кінцевої мети — примирення інтуїтивних способів опису світу (як здорового глузду, так і традиційної філософії) з цілком натуралістичним, науковим трактуванням реальності. Його широко цінують як за витонченість аргументації, так і за здатність поєднувати численні й різноманітні теми в прагненні до цілісного бачення. Селларс, мабуть, був першим філософом, який синтезував елементи американського прагматизму з елементами британської та американської аналітичної філософії, а також австрійського та німецького логічного позитивізму. Його творчість також відображає тривале заглиблення в німецький ідеалізм, що найяскравіше проявилося в його «Лекціях Джона Локк» 1966 року, опублікованих два роки по тому під назвою «Наука та метафізика: варіації на кантівські теми».

Селларс ввів у філософію деякі вирази, які сьогодні стали загальновживаними, наприклад, «простір аргументів». Цей вираз має два значення. Він:

Описує концептуальну та поведінкову мережу мови, яку люди використовують для розумної взаємодії зі своїм світом, Вказує на те, що розмови про причини, епістемічне обґрунтування та наміри не є тотожними розмовам про причини та наслідки в тому сенсі, в якому про них говорить фізична наука, і не завжди можуть бути з ними співвіднесені.

Примітка: (2) частково відповідає розрізненню, яке Селларс проводить між явним образом і науковим образом.

«Емпіризм і філософія розуму» Найвідоміша праця Селларса — «Емпіризм і філософія розуму» (1956). У ньому він критикує точку зору, що перцептивне знання може бути незалежним від концептуальних здібностей, що беруть участь у сприйнятті. Він назвав це «Міфом про дане», віднісши це до теорій пізнання, заснованих на чуттєвих даних .

Робота зосереджена одночасно на кількох теоріях, зокрема на кантіанському прагматизмі К. І. Льюїса та позитивізмі Рудольфа Карнапа . Він використовує «Міф про Джонса», щоб захистити можливість суворого біхевіористського світогляду. Притча пояснює, як думки, розумні дії та навіть суб'єктивний внутрішній досвід можна приписати людям у рамках наукової моделі. Селларс використав вигадане плем'я, «райліанців», оскільки хотів звернутися до праці Гілберта Райла «Поняття розуму» .

Ідея «міфу» Селларса, на яку сильно вплинув Ернст Кассірер , не обов'язково є негативною. Він розглядав це як щось, що може бути корисним чи ні, а не як істинне чи хибне. Він прагнув об'єднати концептуальну поведінку «простору причин» з концепцією суб'єктивного чуттєвого досвіду . Це була одна з його найважливіших цілей, яку в його пізніших роботах було названо кантівською .

«Мова теорій» У своїй праці «Мова теорій» (1961) (The Language of Theories) Селларс вводить поняття «кантіанського емпіризму». Кантіанський емпіризм характеризується розрізненням між (1) твердженнями, перегляд яких вимагає відмови від системи понять, у рамках якої вони сформульовані, або її модифікації (тобто модифікації оманливого набору конститутивних принципів, що лежать в основі знання, інакше відомих як апріорні істини, відносні до системи понять), та (2) твердженнями, які можна переглянути на основі спостережень, сформульованих у термінах системи понять, що залишалася незмінною протягом усього часу.

«Філософія та науковий образ людини» У своїй праці «Філософія та науковий образ людини» (1962) Селларс розрізняє «явний образ» і «науковий образ» світу. У ній також міститься його знаменита цитата про те, що «мета філософії, сформульована абстрактно», полягає в тому, «щоб зрозуміти, як речі, у найширшому можливому сенсі цього терміна, пов’язані між собою, у найширшому можливому сенсі цього терміна».

Явний образ включає наміри, думки та зовнішні прояви. Селларс допускає, що явний образ може бути уточнений за допомогою «кореляційної індукції», але виключає звернення до непомітних сутностей.

Наукова картина світу описує світ з точки зору теоретичних фізичних наук. Вона включає такі поняття, як причинно-наслідковий зв’язок, а також теорії про частинки та сили.

Ці два образи іноді доповнюють один одного, а іноді суперечать один одному. Наприклад, явний образ містить практичні чи моральні твердження, тоді як науковий образ цього не робить. Існує конфлікт, наприклад, коли наука стверджує нам, що тверді, здавалося б, об'єкти є здебільшого порожнім простором. Селларс віддає перевагу синоптичному баченню, де науковий образ має найвищий пріоритет у випадках конфлікту, принаймні стосовно емпіричних описів та пояснень.

«Значення як функціональна класифікація» У роботі «Значення як функціональна класифікація» (1974) Селларс детальніше розглянув версію семантики функціональної ролі, яку він раніше захищав у попередніх публікаціях. Для Селларса думки аналогічні лінгвістичним висловлюванням, і як думки, так і лінгвістичні висловлювання отримують свій зміст через лексеми-думки або висловлювання, що перебувають у певних зв'язках з іншими думками, стимулами та реакціями.

Спадщина Роберт Брендом, його молодший колега з Піттсбурга, назвав Селларса та Вілларда Ван Ормана Квайна двома найглибшими та найважливішими філософами свого покоління. Мета Селларса — синоптична філософія, яка об'єднує повсякденні та наукові погляди на реальність, — це основа та архетип того, що іноді називають Піттсбурзькою школою, до складу якої входять Брендом, Джон Макдауелл та Джон Хогеланд . Зокрема, Брендом запровадив гегельянський різновид Піттсбурзької школи, який часто називають аналітичним гегельянством . Сам Селларс розглядав свою роботу як перехід аналітичної філософії від її юмівської (тобто логічного позитивізму ) до кантіанської фази, а Річард Рорті припустив, що робота Брендома продовжує цей рух до її гегелівської фази.

Інші філософи, на яких сильно вплинув Селларс, охоплюють увесь спектр сучасної англомовної філософії, від неопрагматизму (Рорті) до елімінативного матеріалізму ( Пол Черчленд ) та раціоналізму ( Лоренс Бонжур ). Серед філософських спадкоємців Селларса також Рут Міллікан, Деніел Деннетт, Ектор-Нері Кастаньєда, Брюс Ауне, Джей Розенберг, Йоганна Зайбт, Метью Берштейн, Рей Брассьє, Ендрю Кракі, Джеффрі Січа, Педро Амарал, Томас Вінчі, Віллем А. де Вріс, Девід Розенталь, Кен Вілбер та Майкл Вільямс . Роботи Селларс були використані у феміністичній теорії позиції, наприклад, у роботі Квілла Кукли .

Смерть Селларса в 1989 році стала наслідком тривалого вживання алкоголю. У 2016 році видавництво Oxford University Press опублікувало збірку есе, присвячену «Селларсу та його спадщині» (під редакцією Джеймса О’Ші, «Вільфрід Селларс та його спадщина»), до якої увійшли статті Брандома, де Вріса, Краута, Кукли, Ланса, Макдауелла, Міллікана, О’Ші, Розенталя, Зайбта та Вільямса.

Особисте життя

Родинна історія Його батьком був канадсько-американський філософ Рой Вуд Селларс, провідний американський філософ-натураліст першої половини ХХ століття.

Політичні погляди Син соціаліста , Селларс був залучений до лівої політики. Будучи студентом Мічиганського університету, Вілфрід Селларс був одним із засновників першого північноамериканського кооперативного будинку для студентів університету, який тоді називався «Мічиганський соціалістичний будинок» (а пізніше був перейменований на «Мічиганський кооперативний будинок»). Він також агітував за кандидата від соціалізму Нормана Томаса від Соціалістичної партії Америки .

Бібліографія

Pure Pragmatics and Possible Worlds-The Early Essays of Wilfrid Sellars, [PPPW], ed. by Jeffrey F. Sicha, (Ridgeview Publishing Co; Atascadero, CA; 1980). [Contains a long introductory essay by Sicha and an extensive bibliography of Sellars's work through 1979.] Science, Perception and Reality, [SPR], (Routledge & Kegan Paul Ltd; London, and The Humanities Press: New York; 1963) [Reissued in 1991 by Ridgeview Publishing Co., Atascadero, CA. This edition contains a complete bibliography of Sellars's published work through 1989.] Philosophical Perspectives, [PP], (Charles C. Thomas: Springfield, IL; 1967). Reprinted in two volumes, Philosophical Perspectives: History of Philosophy and Philosophical Perspective: Metaphysics and Epistemology, (Ridgeview Publishing Co.; Atascadero, CA; 1977). Science and Metaphysics: Variations on Kantian Themes. [S&M], (Routledge & Kegan Paul Ltd; London, and The Humanities Press; New York; 1968). The 1966 John Locke Lectures. [Reissued in 1992 by Ridgeview Publishing Co., Atascadero, CA. This edition contains a complete bibliography of Sellars's published work through 1989, a register of Sellars's philosophical correspondence, and a listing of circulated but unpublished papers and lectures.] Essays in Philosophy and Its History, [EPH], (D. Reidel Publishing Co.; Dordrecht, Holland; 1975). Naturalism and Ontology, [N&O], (Ridgeview Publishing Co.; Atascadero, CA: 1979). [An expanded version of the 1974 John Dewey Lectures] The Metaphysics of Epistemology: Lectures by Wilfrid Sellars, edited by Pedro Amaral, (Ridgeview Publishing Co.; Atascadero, CA; 1989). [Contains a complete bibliography of Sellars's published work through 1989.] Empiricism and the Philosophy of Mind [EPM*], edited by Robert Brandom, (Harvard University Press.; Cambridge, Massachusetts; 1997). [The original, 1956, version of [EPM] (see below), lacking footnotes added in [SPR], with an Introduction by Richard Rorty and Study Guide by Brandom.] Kant and Pre-Kantian Themes: Lectures by Wilfrid Sellars, edited by Pedro Amaral, (Ridgeview Publishing Co.; Atascadero, CA: 2002). [A transcription of Sellars's Kant lectures, plus essays on Descartes, Locke, Spinoza, and Leibniz.] Kant's Transcendental Metaphysics: Cassirer Lecture Notes and Other Essays, edited by Jeffrey F. Sicha, (Ridgeview Publishing Co.; Atascadero, CA: 2002). [Contains a complete bibliography of Sellars's published work, philosophical correspondence, and circulated manuscripts through 2002.]

Див. також

Американська філософія Визначення філософії Список американських філософів Міф про фреймворк Трансцендентальний емпіризм

Примітки