Лазіння (лазання) по канату — вид спорту, в якому учасники змагаються у швидкісному підйомі по вертикально підвішеному канату, використовуючи лише руки. Лазіння по канату регулярно входить до програми . Крім того, у Чехії ентузіасти відродили цей вид спорту в 1993 році й відтоді регулярно проводять місцеві та національні змагання.
Історія
Свого часу ця дисципліна була олімпійським видом спорту у програмі спортивної гімнастики.
Змагання з нього проводили на чотирьох олімпіадах: 1896, 1904, 1924 та 1932 роках. Після Ігор 1932 року її вилучили з олімпійської програми.
У США змагання з підйому по канату з натурального волокна довжиною 20 та 25 футів (відповідно, 6 та 7,6 м) та діаметром 1,5 дюйми (38 мм) проводилися під егідою та NCAA до початку 1960-х років, коли ці організації виключили дисципліну зі своїх програм. У результаті міжвузівські змагання в США в той період припинилися.
Опис дисципліни
Практично на всіх змаганнях атлети змагалися на швидкість, стартуючи з положення сидячи на підлозі та використовуючи лише руки й плечовий пояс. Перебирання ногами в повітрі зазвичай дозволялося, проте на Олімпійських іграх 1896 року підсумковий результат оцінювався не лише за часом, а й за стилем виконання — від спортсменів вимагали утримання ніг під прямим кутом («L-position»). До того ж, канат у той час використовували дуже довгий (15 метрів), і деякі учасники не змогли дістатися верхівки та були дискваліфіковані. На всіх подальших Олімпіадах, включно з Іграми 1932 року, оцінювався лише час підйому, а канати були значно коротшими. На Олімпійських іграх, що проходили в США, спортсмени піднімалися по 25-футовому канату (7,6 м), тоді як на європейських Іграх після 1896 року використовувався канат довжиною 8 м (тобто 26,3 фута).
На самому верху каната закріплювався круглий тамбурин, нижня поверхня якого була змащена сажею: спортсмен повинен був торкнутися його рукою, щоб залишити слід.
Час фіксували кількома секундомірами, після чого виводився офіційний зарахований результат. Перед тим як дисципліна остаточно зникла з американського спорту, було розроблено електронні системи вимірювання часу підйому, однак цього виявилося недостатньо для її збереження: більшість представників спортивної гімнастики вважали, що лазінню по канату місце швидше у легкій атлетиці.
Світові рекорди
Офіційний норматив Книги рекордів Гіннесса передбачає підйом по 5-метровому канату за часом до 60 секунд виключно за допомогою рук із положення сидячи. Загальна дистанція таких підйомів угору сумується. Світовий рекорд — 27,8 м (5,5 повних підйомів) — установив Маркус Бонді 31 січня 2010 року у ТВ-студії програми «Australia Smashes Guinness World Records» під наглядом офіційного представника Рекордів Гіннесса.
Світовий рекорд у швидкості підйому на 20 футів (6 м) складає 2,8 секунди — його першим установив американський гімнаст Дон Перрі 3 квітня 1954 року на чемпіонаті NCAA у Шампейні, штат Іллінойс.
Лазіння по канату довжиною 50 метрів — світовий рекорд 165,68 секунди установив 17 листопада 2020 Томас Батлер Ван Тондер. Канат було підвішено між виведеними з експлуатації градирнями колишньої в Совето (ПАР).
Лазіння по канату довжиною 14 метрів — світовий рекорд 13,13 секунди установив Мартін Вацек 26 червня 2021 року у (Чехія).
Лазіння по канату довжиною 8 метрів — світовий рекорд 4,87 секунди установив 5 грудня 2009 року Алеш Новак в Оломоуці (Чехія).
На Олімпійських іграх 1896, Афіни14 м (45 футів 11 дюймів) 1904, Сент-Луїс7,62 м (25 футів) 1924, Париж 7,32 м (24 фути) 1932, Лос-Анджелес8 м (26 футів 3 дюйми)
Командний медальний залік Місце КраїнаЗолотоСріблоБронза Загалом 1 2 2 2 6 2 1 1 0 2 3 1 0 1 2 4 0 1 0 1 5 0 0 1 1 0 0 1 1
Примітки