Людвіг Траубе ( ; 12 січня 1818, Рацибуж, Сілезія, зараз Польща — 11 квітня 1876, Берлін) — був німецьким медиком, медичним письменником та фундатором наукового вимірювання температури в медицині.

Біографія Людвіг народився у єврейській сім'ї середнього достатку. Батько, Вільгельм Траубе (1788—1864) займався торгівлею вина, дід був рабином у Кракові; мати — Евеліна Хейман (1794—1858). Брат — хімік-органік, біохімік та фізіолог Моріц Траубе.

Траубе спершу навчався в Бреславльському університеті, потім разом зі своїм другом Максом Рінгом перевівся в Університет Берліна.

Кар'єра і дослідження У 1843 році він відкрив приватний семінарський курс з аускультації та перкусії, який продовжував протягом року. у 1844 році він розпочав свої експерименти на тваринах, особливо щодо уражень легень через переріз блукаючого нерва, в яких експериментах він наслідував роботу Лонге (Longet).

В 1848 році Людвіг Траубе став приват-доцентом, в 1849 — асистентом у Йоганна Лукаса Шенлейна, в 1853 році — головним лікарем в лікарні " Шаріте "Берлін. В 1857 році стає професором при Інституті Фрідріха Вільгельма і в 1872 — при Університеті. Траубе вважається фундатором експериментальної патології в Німеччині. До його найважливіших досліджень належать роботи про наперстянку та лихоманку; завдяки останньому дослідженню він став фундатором наукового вимірювання температури в медицині. Сюди ж відносять його роботи про хвороби легень, серця та нирок. Його значення, як клініциста та лікаря, так само велике, як і теоретика. Його заслуги у фізичній діагностиці ставлять його поруч із Рене Лаеннеком та Йозефом Шкода.

Разом з Вірховим і Рейнгардтом видавав «Beiträge zur experimentellen Pathologie» (Берлін, 1846—947).

Дослідження нирок Він підрозділив хворобу Брайта на дифузний та інтерстиціальний нефрит, амілоїдну нирку та застійну нирку; він пояснив патофізіологію клінічних проявів цих захворювань.

Похований на Єврейському цвинтарі на Шенхаузер-алеї у Берліні.

Родина Родина Траубе дала початок розгалуженій науковій та медичній династії.

Дружина — Кора Шейна Марквальд (1830—1876), родом з єврейської купецької родини з Маркіш-Фрідлянда. Син — філолог (1861—1907). Дочки вийшли заміж за вчених-медиків: Маргарете Траубе (1856—1912), біохімік і фізіолог — за фізіолога Франца Боля, першовідкривача родопсину, а після його смерті — за інженера-електротехніка Гульєльмо Менгаріні; Катерина (1851—1923) — за Оскара Френцеля (1838—1894); Фанні Єва (1859—1904) — за Моріца Літтена (1845—1907, а їхня дочка за британського професора-медика Стефана Енгеля, 1878—1968). Племінники — бактеріолог Альберт Френкель (1848—1916), син його сестри Софії (1822—1908) та батько лінгвіста Ернста Френкеля ; мінералог Герман Траубе (1860—1913); хімік Вільгельм Траубе (1866—1942). Племінниця — Ганна Челлі-Френцель (1887—1958), автор публікацій в області сестринської справи та дружина бактеріолога Анжело Челлі (1857—1914).

Праці

Ueber den Zusammenhang von Herz-und Nieren-krankheiten (Берлін, 1856); Die Symptome der Krankheiten des Respirations-und Zirkulationsapparats (Берлін, 1867); Gesammelte Beiträge zur Pathologie und Physiologie (Берлін, 1871).

Примітки

Література