Альберт Бенно Вольфганг Егберт фон Франкенберг унд Прошліц (; 11 грудня 1841, Мальшевен — 15 листопада 1898, Фленсбург) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал-лейтенант Прусської армії.

Біографія Егберт походив зі стародавнього сілезького дворянського роду Франкенбергів. Він був третьою дитиною Моріца фон Франкенберга унд Прошліца (1803—1881) та його дружини Луїзи, уродженої баронеси фон Кошкуль (1802—1870).

Після закінчення школи Франкенберг 24 травня 1859 року вступив до 3-го піхотного полку Прусської армії як новобранець. 18 серпня 1860 року його було підвищено до другого лейтенанта, і він служив три роки, з квітня 1861 року, ад'ютантом та придворним офіцером фузілерного батальйону. Зі своїм полком він брав участь у битвах під Траутенау та Кеніггрецем, а також у битві під Тобічау під час Австро-прусської війни 1866 року. Король Вільгельм I похвалив його за поведінку. З 24 липня по 30 жовтня 1866 року він служив ад'ютантом полку.

Після мирного договору Франкенберга 30 жовтня 1866 року було призначено ад'ютантом 5-ї піхотної бригади, а наприкінці листопада 1866 року його було підвищено до першого лейтенанта. 16 березня 1869 року, залишаючись на цій посаді, його перевели до 3-го Нижньосілезького піхотного полку № 50. У Французько-прусській війні 1870/71 років він воював під Гравелоттом та Вільє, брав участь в облозі Меца та Парижа.

Після Франкфуртського миру, 22 липня 1871 року, Франкенберга було звільнено з командування та підвищено до гауптмана, потім призначено до полку та відряджено до Військового міністерства в Берліні на чотири місяці. Зберігаючи своє командування та залишаючись службовцем полку, Франкенберга було переведено на зарплату до Військового міністерства наприкінці листопада 1871 року. Після призначення командиром роти в 6-му Бранденбурзькому піхотному полку № 52 він повернувся на дійсну службу в середині квітня 1874 року. Наприкінці березня 1878 року його було відряджено ад'ютантом до Генерального командування 15-го армійського корпусу в Страсбурзі. Наприкінці вересня 1879 року Франкенберга підвищено до понадштатного майора та одночасно переведено до 1-го Ганзейського піхотного полку № 75, зберігши своє командування. 1 квітня 1881 року його було звільнено з командування та призначено штабним офіцером до новоствореного піхотного полку № 97 у Ганау. З середини червня 1883 року Франкенберг командував 2-м батальйоном, дислокованим у Касселі. 20 вересня 1886 року, з 1 жовтня, його було відряджено до Військового міністерства для виконання адміністративних обов'язків, а 4 грудня 1886 року призначено начальником відділу в міністерстві. Там Франкенберг дослужився до звання оберстлейтенанта наприкінці березня 1887 року та до оберста в середині червня 1889 року, і був членом комісії з розробки нових правил стройової підготовки. З 19 листопада 1889 року по 26 січня 1890 року він командував 4-м Тюрингійським піхотним полком № 72, а згодом обіймав ту саму посаду в Гренадерському полку «Король Фрідріх Вільгельм IV». (1-й Померанський) № 2. З підвищенням до генерал-майора, Франкенберг командував 4-ю піхотною бригадою в Кенігсберзі з 18 червня 1892 року по 17 квітня 1896 року, а згодом, у званні генерал-лейтенанта, командував 18-ю дивізією у Фленсбурзі. Він помер на цій посаді 15 листопада 1898 року.

Сім'я В 1867 році одружився з Анною Кольбе (1846—1907), дочкою радника військового суду Віктора Евальда Моріца Кольбе (1809—1888). В пари народились 3 дітей:

Вернер (1868—1933) — прусський генерал-майор. Маргарита (1870—1943) Віктор (1873—1934) — землемір.

Онук — політик НДР Егберт фон Франкенберг унд Прошліц.

Нагороди

Пам'ятний хрест за кампанію 1866 Залізний хрест 2-го класу Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71 Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден Червоного орла 2-го класу Орден Корони (Пруссія) 2-го класу Орден «За військові заслуги» (Баварія), командорський хрест Орден Фрідріха (Вюртемберг), командорський хрест 2-го класу Орден Альбрехта Ведмедя, командорський хрест 2-го класу Столітня медаль

Література

Walter von Hueck, Friedrich Wilhelm Euler: Genealogisches Handbuch der Adeligen Häuser. A (Uradel). 1983 Band XVII, Band 81 der Gesamtreihe GHdA, Hrsg. Deutsches Adelsarchiv, C. A. Starke Verlag, Limburg (Lahn) 1983, , S. 215–219. Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Adeligen Häuser. Zugleich Adelsmatrikel der Deutsche Adelsgenossenschaft. Teil A (Uradel). 1934. Dreiunddreißigster Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1933, S. 187. [Ludwig Hermann] Berkun, [Walther] Krüger: Stammliste der Offiziere, Sanitätsoffiziere und Beamten des Infanterie-Regiments v. Alvensleben (6. Brandenburgisches) Nr. 52. Gerhard Stalling, Oldenburg 1912, S. 105. Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Adeligen Häuser. Der in Deutschland eingeborene Adel (Uradel). 1904. Fünfter Jahrgang, Justus Perthes, Gotha 1903, S. 257. (Digitalisat) Franz von Frankenberg und Ludwigsdorf, Egbert von Frankenberg und Ludwigsdorf: Die von Frankenberg in der Armee. Berlin 1914, S. 96–97. Moritz von Frankenberg-Ludwigsdorff: Notizen über die Familie der Grafen, Freiherrn und Herrn von Frankenberg-Proschlitz, Ludwigsdorff und Lüttwitz. Fr. Würtz (Johannes Waitz), Darmstadt 1878, Anlage XVII. (Digitalisat)