Космос: 1999

«Космос: 1999» () — британський науково-фантастичний телевізійний серіал, що тривав два сезони з 1975 по 1977 рік. Перша трансляція відбулася на австралійському каналі Channel 7 Melbourne 28 липня 1975 року. Серіал показує долю персоналу великої місячної бази після того, як Місяць унаслідок ядерного вибуху віддаляється від Землі та летить крізь Галактику.

«Космос: 1999» був останнім проєктом Джеррі та Сильвії Андерсон і на той час був найдорожчим серіалом, створеним для британського телебачення.

Сюжет У 1999 році на Місяці, в кратері Платон, розташована науково-дослідницька база Альфа. На протилежному боці Місяця зберігаються ядерні відходи з Землі. Через невідоме космічне випромінювання накопичені відходи набувають критичної маси та раптово вибухають 13 вересня 1999 року. Вибух викидає Місяць у відкритий космос із величезною швидкістю. 311 членів персоналу бази Альфа намагаються вижити та знайти спосіб повернутися на Землю.

Невдовзі після того, як Місяць покинув Сонячну систему, він проходить через чорну діру, а потім через кілька «космічних викривлень», які перекидають його все далі. Щоразу Місяць опиняється то біля планети, то космічної аномалії. Для подорожей до них використовують космічні кораблі «Орел». У першому сезоні натякається, що мешканців бази обрала і спрямовує загадкова розумна сила. Наприкінці першого сезону Місяць проходить крізь чорну діру в новий регіон космосу.

Другий сезон орієнтований на простіші, жваві сюжети. До команди бази Альфа приєднується інопланетянка Майя, здатна змінювати форму. В сезоні розкривається, що внаслідок релятивістських ефектів на Землі минуло вже понад 100 років. З нею вдається налаштувати тимчасовий зв'язок і навіть телепортацію. Серіал не отримав логічного завершення і сюжет перервався після чергової пригоди.

У ролях

Барбара Бейн — доктор Гелена Рассел, керівниця медичного відділення Мартін Ландау — командир Джон Кеніг, керівник Місячної бази Альфа Нік Тейт — капітан Алан Картер, третій командир, головний пілот Зінія Мертон — Сандра Бенеш, аналітик даних Антон Філліпс — доктор Боб Матіас, заступник лікаря Баррі Морс — професор Віктор Берґман, науковий радник Кетрін Шелл — Майя, науковий співробітник, метаморф, врятована з планети Психон (весь 2 сезон) Прентіс Генкок — Пол Морроу, другий командир бази та контролер головної місії Кліфтон Джонс — Девід Кано, офіцер з комп'ютерних операцій Тоні Ангольт — Тоні Вердескі: другий командир, керівник служби безпеки, контролер командного центру Сюзанна Рокетт — Таня Александер, офіцер з операцій бази Джон Гаґ — Білл Фрейзер, пілот «Орла» Ясуко Нагазумі — Яско, аналітик даних Джеффері Кіссун — Доктор Бен Вінсент, заступник лікаря Сем Дастор — доктор Ед Спенсер, лікар Алібе Парсонс — Алібе, аналітик даних

Створення Джеррі та Сильвія Андерсон у 1970 випустили телесеріал «НЛО» () про таємну військову організацію, що захищає Землю від інопланетян — викрадачів людських органів. Однак американські дистриб'ютори серіалу «НЛО» припинили показ після того, як його рейтинги почали падати. Напрацювання для другого сезону лишилися невикористані. Джеррі Андерсон уклав угоду про створення нового серіалу про людей у глибокому космосі. Умовою дистриб'юторів було, щоб дія серіалу відбувалася на Місяці. Підставою стало те, що епізоди «НЛО» про місячну базу отримали найкращі глядацькі рейтинги.

Творці запросили подружній дует Мартіна Ландау та Барбари Бейн, які нещодавно прославилися ролями в «Місія нездійсненна» (1966). Ландау зіграв вищезгаданого командира Кеніга, а Бейн — доктора Гелену Рассел, головного лікаря Місячної бази Альфа. ITV та ITC Entertainment зробили ставку на те, що це буде їхня відповідь на «Зоряний шлях». Кожен епізод коштував близько 250 тис. фунтів стерлінгів (приблизно 600 тис. доларів США на той час). Костюми й декорації робилися з претензією на реалізм. Зокрема костюми розробив модельєр Руді Гернрайх. Це мала бути спільна робота Group Three (компанії, заснованої Джеррі та Сильвією та давнім партнером Регом Гіллом), ITC та римської компанії RAI (чия участь означала б запрошення деяких помітних італійських акторів як запрошених зірок). ITC наполягала, щоб залучити американського сценариста Джорджа Беллака. Саме він написав сценарій до пілотного епізоду та розвинув визначальні концепції серіалу, хоча первісна ідея належала Андерсонам.

Виробництво «Космос: 1999» розпочалося в листопаді 1973 року та тривало 15 місяців. У перші місяці 1974 року дефіцит вугілля призвів до того, що Pinewood Studios на зйомках використовували портативні електрогенератори. Плани сюжетів та сценарії потрібно було надсилати до Нью-Йорка для схвалення. «Космос: 1999» дебютував у Великій Британії 4 вересня 1975 року.

«Космос: 1999» вийшов у той час, коли «Зоряний шлях» перебував на піку популярності. Він певною мірою наслідував шаблон «Зоряного шляху», де щотижня виходив новий епізод про групу людей, які зустрічають нові світи на шляху своєї подорожі. Технічно «Космос: 1999» був одним із найякісніших серіалів свого часу, але американським глядачам не була до вподоби велика кількість діалогів і загальна похмурість серіалу, де космос наповнений безліччю серйозних небезпек. Коли персонажі стикалися зі смертельною загрозою, вони радше спокійно приймали можливість смерті, приділяючи час одне одному. Їхнє виживання зрештою зумовлювалося втручанням «космічного розуму», а не технічним рішенням чи героїчним вчинком. Тому другий сезон змінив тон на більш пригодницький і жвавий, до нього додали нову героїню — інопланетянку Майю, яка змінює форму. Декорації зменшилися, одного з персонажів (Берґмана) оголосили загиблим за кадром.

Під час інтерв'ю 1994 року на французькому телебаченні Ландау поклав недоліки другого сезону на продюсера Фреда Фрайбергера, який займався також «Зоряним шляхом».

Сприйняття Реакції критиків варіювалися від захоплених до зневажливих. Айзек Азімов коментував, що будь-який вибух, здатний вибити Місяць з орбіти, розірве його на шматки. Редактор сюжетів першого сезону Джонні Бірн зробив коментарі до епізодів, які мали вагомий вплив на подальше сприйняття серіалу. Серед найвище оцінених «Курс на зіткнення» та «Чорне сонце» (останній першого сезону).

Згідно з сайтом The Nerdist, Фрайбергер, якого прийнято засуджувати за зміну тону серіалу, «тримав руку на пульсі майбутньої космічної опери», зробивши закономірний перехід від «Зоряного шляху» до «Зоряних війн».

Пов'язані твори

Література Серіал лишив помітний літературний спадок. З 1975 по 1977 роки вийшло 17 новелізацій, які здебільшого були переказами телевізійних епізодів, від Майкла Баттервота, Дугласа Р. Мейсона та інших письменників. 1978 також вийшло 5 оригінальних німецьких романів. У 2010 видано збірку короткої прози на тему серіалу. У 2019 році частину романів 1975 перевидано під однією палітуркою в складі омнібусу, куди ввійшли ще 5 нових новелізацій від різних авторів. Окремі твори перекладено турецькою, угорською та японською мовами.

У США виходили 2 нетривалих комікси від Charlton Comics за мотивами серіалу.

Кіно Наприкінці 1970-х та на початку 1980-х років 8 епізодів були попарно об'єднані та перероблені ITC у 4 телевізійних фільми: «Атака прибульців» (1976), «Пункт призначення: Місячна база Альфа» (1978), «Космічна принцеса» (1982) та «Подорож крізь Чорне сонце» (1982). Назва «Космос: 1999» ніде не в них з'являлися. У 1976 також вийшов документальний фільм про створення серіалу.

«Послання з бази Альфа» (, 1999) — фанатський 7-хвилинний фільм, який завершує серіал. Дія відбувається через 10 років після 48-го епізоду. Системи життєзабезпечення відмовляють і мешканці бази переселяються на землеподібну планету Терра Альфа, що за щасливою випадковістю опинилася неподалік.

Примітки

Посилання

Космос: 1999 на IMDb