Егберт Вільгельм Ервін фон Франкенберг унд Прошліц, якого часто називають просто Егбертом фон Франкенбергом (; 20 березня 1909, Страсбург — 15 березня 2000, Берлін) — німецький льотчик і політик, майор люфтваффе.

Біографія Егберт фон Франкенберг походив зі стародавньої сілезької дворянської родини землевласників та офіцерів і був другим сином майбутнього генерал-майора Вернера фон Франкенберга унд Прошліца та його дружини Жозефіни Бартелемі (1879—1952), дочки Марії Вайгельт та Королівського прусського оберстлейтенанта у відставці Теодора Бартелемі. У Франкенберга було кілька братів, племінниць та племінників. Його мати була родом зі Штеттіна та жила вдовою в Бад-Пірмонті. Прусський генерал-лейтенант Егберт фон Франкенберг унд Прошліц, який має те саме ім'я, був його дідом, а землемір Віктор фон Франкенберг унд Прошліц — його дядьком.

Франкенберг здобув середню освіту з атестатом зрілості. Він вступив до НСДАП 1 квітня 1931 року (квиток №516 855)Bundesarchiv (BArch) R 9361-IX KARTEI/9400635. та до СС у 1932 році. За його словами,Derselbe: Tradition im Kreuzverhör. Meine Familie in der Geschichte. 2. Auflage, Verlag der Nation, Berlin 1980, S. 270. це передбачало членство в авіаційній ескадрильї СС, яка згодом була включена до складу Націонал-соціалістичного авіаційного корпусу (НСФК) у 1933 році. Після вивчення метеорології Егберт фон Франкенберг одночасно проходив пілотську підготовку на суші та на морі з 1931 по 1935 рік. Потім його перевели до новостворених люфтваффе.

Як доброволець у легіоні «Кондор», він воював у Громадянській війні в Іспанії на боці повстанців проти республіканських сил.

У 1941 році він був командиром 3-ї групи 77-ї бомбардувальної ескадри (KG 77). Під час Німецько-радянської війни він був захоплений у радянський полон у 1943 році в званні майора та командира 51-ї бомбардувальної ескадри (KG 51). Він належав до Національного комітету за вільну Німеччину та був одним із засновників Союзу німецьких офіцерів. Він був співпідписантом установчих документів та «Звернення до німецьких генералів та офіцерів! До народу та Вермахту!» від 12 вересня 1943 року. У 1948 році його було звільнено до радянської окупаційної зони.

У 1949 році Франкенберг став членом НДПД, а з 1951 по 1990 рік був членом головного комітету партії. Він обіймав різні партійні посади на повний робочий день, працюючи політичним менеджером (другим головою) НДПД у Тюрингії з 1949 по 1951 рік та головою земельної ради в Берліні в 1951/52 роках. Після утворення районів у НДР він був головою районного об'єднання НДПД Берліна в 1952/53 роках. З 1951 року він також був заступником голови комітету Національного фронту Східного Берліна,Neues Deutschland, Berlin, 21. Juli 1951, S. 1. а з 1954 року — лектором у коледжі НДПД у Вальдзіверсдорфі.

На земельних виборах 1950 року він був обраний до ландтагу Тюрингії та обіймав посаду його віцепрезидента з 3 листопада 1950 року.Neue Zeit, Union Verlag, Berlin 4. November 1950, , S. 2. 31 жовтня 1951 року він змінив Гайнца Нойкірхена на посаді члена парламентської групи НДПД та представника Берліна в Народній палаті, але 21 квітня 1954 року пішов у відставку.Berliner Zeitung, Berlin, 22. April 1954, S. 2. Він був членом Берлінських міських зборів (SVV), а з лютого 1953 року — головою Постійного комітету SVV з питань охорони здоров'я.Neues Deutschland, Berlin, 14. Februar 1953, S. 6.

У 1957 році він отримав докторський ступінь, захистивши дисертацію на тему «Зброя масового знищення: деякі військово-політичні та міжнародно-правові міркування». У 1989 році він отримав ступінь габілітаційного спеціаліста, захистивши дисертацію на тему «В інтересах світового миру та міжнародної безпеки: про збройні сили під прапором ООН». З 1957 року він також працював військово-політичним коментатором східнонімецького радіо.

Франкенберг був президентом Східнонімецької секції автоспорту з грудня 1952 року, а з 1957 по 1978 рік — першим президентом Східнонімецького автомобільного клубу (ADMV).

Сім'я Егберт фон Франкенберг унд Прошліц був одружений двічі. У 1939 році він одружився з баронесою Лізелоттою фон Путткаммер (нар. 1916) у Шварц-Дамеркові, Померанія. Вона була дочкою Емілі Пухельт та власника маєтку барона Франца фон Путткаммера з Путткаммергофа. Цей шлюб закінчився розлученням 10 квітня 1951 року в Дрездені. Їхніми дітьми були:

Губертус (нар. 1941), викладач Регенсбурзького університету прикладних наук, одружений, двоє дітей. Ангеліка (нар. 1943), бібліотекарка в Ікінгу, одружена, використовує своє дівоче прізвище.

Лізелотта прожила в Баден-Бадені до своєї смерті.

Його другий шлюб був з Марією Кавасов, уродженою Менцель (нар. 1922), дочкою інженера, родом з Югославії, з Берлін-Кепеніка. Їхніми дітьми були:

Александр (нар. 1950), бізнес-адміністратор, одружений двічі, є діти; мешкає в Берліні-Кепеніку. Егберт (нар. 1957), лікар, одружений, двоє дітей; мешкає в Берліні-Кепеніку.

Марія фон Франкенберг востаннє жила в Берліні-Кепеніку.

Нагороди

Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Почесний Кубок Люфтваффе (8 травня 1943) Орден «За заслуги перед Вітчизною» в золоті (1979) почесна застібка (1984) Зірка дружби народів

Бібліографія

Zu Befehl. Verlag der Nation, Berlin 1951. Die Massenvernichtungswaffen. Einige militärpolitische und völkerrechtliche Überlegungen. Verlag des Ministeriums für Nationale Verteidigung, Berlin 1958. Meine Entscheidung. Deutscher Militärverlag, Berlin 1963. Tradition im Kreuzverhör. Meine Familie in der Geschichte. 1. Auflage, Verlag der Nation, Berlin 1980.

Примітки

Література

Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Adeligen Häuser. Zugleich Adelsmatrikel der D.A.G. Teil A (Uradel). 1934. Jahrgang 33, Justus Perthes, Gotha 1933, S. 181 ff. Walter von Hueck, Friedrich Wilhelm Euler: Genealogisches Handbuch der Adeligen Häuser. A (Uradel). 1969 Band IX, Band 43 der Gesamtreihe GHdA, Hrsg. Deutsches Adelsarchiv, C. A. Starke Verlag, Limburg (Lahn) 1969, , S. 120–128. Walter von Hueck: Genealogisches Handbuch der Adeligen Häuser. A (Uradel). 1983 Band XVII, Band 81 der Gesamtreihe GHdA, Hrsg. Deutsches Adelsarchiv, C. A. Starke Verlag, Limburg (Lahn) 1983, , S. 215–219. Zum 65. Geburtstag, In: ADMV-DDR (Hrsg.): Illustrierter Motorsport (Berlin), Heft 3/1974, Sportverlag, Berlin 1974, S. 59. Christoph Franke, Moritz Graf Strachwitz von Groß Zauche und Camminetz: Genealogisches Handbuch der Adeligen Häuser. A (Uradel). 2005. Band XXVIII, Band 138 der Gesamtreihe GHdA, Hrsg. Deutsches Adelsarchiv, C. A. Starke Verlag, Limburg (Lahn) 2005, , S. 67–73. Bernd-Rainer Barth: Frankenberg u. Proschlitz, Egbert von. In: Wer war wer in der DDR? 5. Auflage. Band 1. Ch. Links Verlag, Berlin 2010, ISBN 978-3-86153-561-4. Patzwall K.D. Der Ehrenpokal für besondere Leistung im Luftkrieg, Studien zur Geschichte der Auszeichnungen, Band 6, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2008, ISBN 978-3-931533-08-3

Посилання

Bubndesstiftung Aufarbeitung-Datenbank: Frankenberg u. Proschlitz, Egbert von. Familienverband: Erwähnung: Egbert von Frankenberg und Proschlitz