Фрідріх «Фріц» Пауль Хонка, також відомий як Фіте, прізвисько Фрітце Больманн, пізніше перейменований на Пітера Йенсена (нар. 31 липня 1935, Лейпциг; пом. 19 жовтня 1998, Гамбург-Лангенгорн) — німецький серійний вбивця.
Життя
Життя та кар'єра Фріц Хонка народився на Зеебургштрассе в Лейпцигу, будучи третьою дитиною з десяти дітей теслі Фріца Хонки (старшого) та Ельзи Хонки, яка працювала прибиральницею; троє його братів і сестер померли при народженні. Під час допиту Хонка розповів про свою молодість: «Мого батька відправили до концентраційного табору. Мене також відправили до молодіжного концентраційного табору. Мене звільнили росіяни. Мого батька теж. Пізніше часу на школу було обмаль». Хонка виріс у дитячих будинках Лейпцига. Його батько працював кочегаром у місті. Причиною ув'язнення батька в концентраційному таборі вважалася його причетність до КПН, яка була заборонена в нацистській Німеччині. Батько помер у 1946 році внаслідок надмірного вживання алкоголю та наслідків ув'язнення.
Матір вважали перевантаженою через велику кількість дітей. На початку 1950-х років Хонка почав навчатися мулярству, але через алергію йому довелося покинути цю справу. Хонка втік зі Східної Німеччини до Західної Німеччини в 1951 році та спочатку працював найманим робітником у невеликому селі Брокхефе на Люнебурзькій пустці. Там через його «огрядний вигляд» його прозвали Фрітце Болльманом — за аналогією з відомим бранденбурзьким персонажем. Від його роману з жінкою на ім’я Маргот народився син Генріх. Хонка мусив сплатити 3000 німецьких марок аліментів і після цього залишив село. У 1956 році він приїхав до Гамбурга та працевлаштувався робітником на верфі Howaldtswerke. Після тяжкої дорожньо-транспортної пригоди на дорозі поблизу Барсбюттеля його обличчя залишилося спотвореним через роздроблений ніс і виражену косоокість. У 1957 році він одружився з Інге, однак у 1960 році шлюб було розірвано. Від цих стосунків у нього був син Фріц. Сусіди повідомляли про сцени насильства між подружжям у їхній квартирі на вулиці Вюммевег у гамбурзькому районі Нойвіденталь. Згодом Хонка та Інге знову зійшлися і вдруге одружилися, однак у 1967 році їхній шлюб було вдруге розірвано.
У 1967 році він переїхав із Нойвіденталя до будинку № 74 на Цайсштрассе в гамбурзькому районі Оттензені. У 1972 році він деякий час жив там разом з Ірмгард Альбрехт. Коли 15 серпня 1972 року він намагався примусити Рут Дуфнер до спільного сексу з ним та Ірмгард, справа ледь не дійшла до зґвалтування. Дуфнер оголеною втекла з квартири Хонки та заявила на нього в поліцію. Після цього вона перебувала у лікарні. Хонка, у крові якого на момент події було 2,4 проміле алкоголю, вперше був узятий поліцією на облік із проведенням ідентифікаційних процедур, а 4 квітня 1975 року суд шеффенів в Альтоні засудив його до штрафу в розмірі 4500 німецьких марок. Обвинувачення у зґвалтуванні було знято. У наступні роки через проблеми з алкоголем Хонці не вдавалося підтримувати стосунки з жінками, а сексуальних контактів він шукав із повіями, з якими здебільшого зустрічався в пабах поблизу Репербану.
Вбивство та ненавмисне вбивство Усі жертви були жінками похилого віку та належали до середовища завсідників питних закладів Репербану. Їх вважали безпритульними жінками без сталих соціальних зв’язків, які час від часу займалися проституцією в обмін на нічліг, алкогольні напої або невеликі суми грошей.
никнення цих жінок тривалий час не мало жодних наслідків: ніхто не подавав до поліції заяв про їхнє зникнення. Без уваги залишалися й скарги інших мешканців будинку на сильний запах трупного розкладання.
Гертрауд Броєр (42 роки), перукарка, яка час від часу займалася проституцією, ймовірно, була вбита в грудні 1970 року. Подруга Хонки Анні Вахтмайстер привела Броєр до його квартири, де Хонка зажадав сексу втрьох. Коли Броєр відмовилася, Хонка вбив її. Пізніше експерти оцінили рівень алкоголю в крові Хонки на момент злочину приблизно у 4 проміле. Голову, груди, кисті рук і одну ногу Броєр знайшли 2 листопада 1971 року неподалік від квартири Хонки на звалищі металобрухту. За головою судово-медичні експерти реконструювали первісні риси обличчя, щоб встановити особу жертви. Тулуб Броєр було виявлено лише через кілька років у горищі квартири Хонки на Цайсштрассе.
Анна Бойшель (54 роки), домогосподарка, була вбита у 1974 році. Хонка познайомився з нею в шинку «Zum Goldenen Handschuh»; вона займалася проституцією. Перебуваючи в стані сильного алкогольного сп’яніння, він привів її до своєї квартири й задушив, оскільки, за його словами, вона «лежала, мов дошка». Тіло було понівечене, а рештки сховані на горищі.
Фріда «Ріта» Роблік (57 років), повія, була вбита в грудні 1974 року після того, як Хонка виявив, що вона вкрала в нього 200 німецьких марок, хоча перед цим він уже заплатив їй таку саму суму за статевий акт.
Рут Шульт (52 роки), повія, була вбита у 1975 році. Шульт, яка також належала до кола відвідувачів «Goldener Handschuh» і оселилася у Хонки, спочатку була оглушена ударом пляшки зернової горілки по голові, а потім задушена жіночою панчохою. У протоколі розтину зазначалося: «Ноги відпиляні на рівні стегнових кісток. Обидві груди відрізані. Вушні раковини акуратно зрізані. Кінчики носа й язика відрізані». Пізніше Хонка так розповідав про спробу позбутися тіла: «Вона була просто надто важкою. Коли я хотів винести тіло, то спіткнувся на сходах і покотився вниз».
Своїх жертв Гонка шукав пізно ввечері в барах на вулиці Гамбургер-Берг у районі Санкт-Паулі — «Zum Goldenen Handschuh», «Elbschlosskeller» та «Hong-Kong», де його знали під ім’ям Фіте. Це середовище вважалося місцем збору «суспільних покидьків» — пияків, літніх повій та інших людей із маргіналізованим способом життя. Самотній нічний сторож Хонка, за його власними словами, шукав там «людей, з якими можна поговорити», однак, за оцінкою експертів, передусім — «сексу відповідно до його уявлень, якими керували фантазії про владу». Пізніше Хонка сказав про це: «Я просто з ними спав»Olaf Wunder: Der Tag, an dem Fritz Honka gefasst wurde. Hamburger Morgenpost, 15. April 2012. Abgerufen am 22. Mai 2014.. Вважається, що він віддавав перевагу п’яним беззубим жінкам, яких іноді обливав шампанським і перед якими поводився як зверхній старший наглядач. Також стверджувалося, що, вдягаючи форму, він грав роль есесівця. Ще під час шлюбу Хонка вже потрапляв у поле зору поліції. Його дружина-лесбійка нібито запрошувала до квартири дівчат, з якими Хонка там жорстоко поводився. Поліцейське розслідування було припинено.
У квартирі Хонки було виявлено велику кількість алкогольних напоїв, переважно зернової горілки, яку він сам уживав у надмірних кількостях, а також використовував, щоб зробити своїх жертв більш покірними. Крім того, поліція знайшла ляльок і понад 300 порнографічних зображень та фотографій оголених пін-ап-моделей, приклеєних до стелі, однак жодного зображення із садистськими мотивамиBen Witter: Vier Leichen unter einem Dach. Im Milieu von Mottenburg machte der Wachtmann Fritz Honka Jagd auf Frauen, Die Zeit 25. Juli 1975.. Під час судового розгляду було встановлено, що у квартирі Хонки разом із жертвами відбувалися справжні алкогольні оргії. Хонка звинувачував своїх жертв у тому, що вони забруднювали його квартиру та обкрадали його. Через надзвичайно сильне алкогольне сп’яніння також виникали бійки. Наступного ранку Хонка нібито прокидався поруч із мертвою жінкою, не пам’ятаючи точного перебігу подій. За власними словами Хонки, він був у стані сильного алкогольного сп’яніння, коли розчленовував тіла трьох жінок ножівкою. Велика кількість ароматизаторів у його квартирі стала для поліції одним із доказів його причетності до злочинів: вважалося, що за їх допомогою він намагався приховати запах розкладання тіл, схованих у квартирі.
Особистість та мотиви Хонка був тендітним, худорлявим чоловіком невисокого зросту — 1,68 метра. Він мав дефект мовлення, якого соромився. Крім того, Хонка страждав на сильну косоокість, що також значно підривало його самооцінку. Юність Хонка провів у дитячому будинку для дітей в’язнів концтаборів, а після 1945 року — у сиротинці. Через виробничі травми та бійки його зовнішність була спотворена, що ускладнювало йому знайомства з жінками. Одна з жінок, із якою він мав стосунки, безпідставно звинуватила його в батьківстві. Обидва його шлюби розпалися через тяжке зловживання алкоголем з боку обох партнерів.
Хонка, для якого порядок і чистота були важливими моральними цінностями, любив з’являтися в чорній уніформі й вимагав, щоб до нього зверталися як до «генерала». За свідченнями очевидців, Хонка справляв враження цілком непримітної людини:
Про мотиви Хонки сказано наступне:
Виявлення Вбивства Хонки були розкриті лише випадково. 17 липня 1975 року в будинку № 74 на Цайсштрассе в Оттензені, де розташовувалася орендована квартира Хонки, сталася пожежа, коли його не було вдома. Один із пожежників виявив частини людських тіл, після чого поліція провела обшук квартири. Там знайшли частково розкладені рештки трьох жінок, яких згодом вдалося ідентифікувати. Хонку заарештували, і 29 липня 1975 року він зізнався у вбивстві жінок. Тоді ж було доведено і його причетність до вбивства Броєр. Хонку допитували Петер Зеелер і головний комісар Ганс-Петер Унтерманн із відділу розслідування вбивств поліції Гамбурга.
11 листопада 1976 року, за великої уваги з боку засобів масової інформації, у Великій кримінальній палаті № 21 (суді присяжних) Земельного суду Гамбурга розпочався кримінальний процес над Хонкою під головуванням судді Раймера Гаденфельдта (1932–2010). Захист Хонки взяв на себе адвокат Рольф Боссі.
Вирок 20 грудня 1976 року Хонку засудили за одне вбивство та три випадки умисного позбавлення життя, вчинені у стані обмеженої осудності, до сукупного покарання у вигляді 15 років позбавлення волі; крім того, суд постановив помістити його до психіатричної лікарні. Суд визнав Хонку обмежено осудним, оскільки в нього було встановлено «тяжке психічне відхилення, що мало характер захворювання». Убивство Броєр було кваліфіковано як Mord — тобто вбивство за обтяжуючих обставин, тоді як решту трьох випадків кваліфікували лише як Totschlag — умисне вбивство без таких обтяжуючих ознак. Вимогу прокуратури засудити Хонку до довічного ув’язнення за чотири вбивства суд не задовольнив. Обвинувачення мало сумніви щодо точного перебігу подій під час убивства, пов’язаного зі спробою зґвалтування, і вважало типово продуманою поведінкою вбивці те, що Хонка, намагаючись приховати злочини, клав на тіла ароматизатори із запахом хвої, а того ж вечора запрошував до себе нових потенційних жертв. Натомість адвокати Рольф Боссі та Гунтер Відмаєр стверджували, що Хонка був «спровокований тяжкою образою» з боку жертв, які нібито називали його «бомжем», «мерзотною свинею» або просто «свинею». Сам підсудний свідчив, що «вони його образили. Тому він їх і вбив». Під час одного з допитів Хонка також стверджував, що вбивства йому наказав скоїти Джек-різник. Боссі посилався на важке дитинство свого підзахисного й описував його життєвий шлях як спіральне падіння до того самого соціального рівня, на якому перебували його відірвані від суспільства жертви. Він наголошував на негативному розвитку особистості Хонки й розглядав ці вбивства як своєрідні «злочини, породжені соціальним середовищем», які в такій формі не враховувалися Кримінальним кодексом. Під час процесу для оцінки особистості підсудного використовували такі поняття, як «інше тяжке психічне відхилення» (§ 20 Кримінального кодексу Німеччини), «глибокий розлад свідомості» та «розумова відсталість».