Садиба Байсогала () — палацово-парковий комплекс у литовському містечку Байсогалі, архітектурна пам'ятка національного значенняA cultural heritage gem in the heart of Lithuania / Lietuvos universitetas. . Розташований за адресою вулиця Ромаса Жебенки, № 12. Садиба побудована родиною землевласників Комарів для власного проживання. Будівництво розпочалося наприкінці XVIII століття і завершилося на початку XX століттяBaisogalos seniūnija / Radviliškio rajono savivaldybė .

Історія

Передісторія Маєток є одним із найстаріших у цьому районі, що належав великому князю литовському. Оскільки він належав до королівських маєтків, його називали королівським. Лише наприкінці XVIII століття та на початку XIX століття, коли він став приватною власністю, втратив цю назвуBaisogalos bendruomenė / Baisogalos parapija. .

Байсогала довгий час належала королівському маєтковому об'єднанню Велюона та управлялася звідти. Але в 1554 році король Сигізмунд II Август наказав головному волоському реформатору вилучити маєток Байсогала зі складу об'єднання та передати його в управління Гансу Скопесу. Новий власник маєтку, а пізніше його син Зібултас, почав судитися з церквою щодо землі та іншого майна. Після смерті Зібултаса маєток Байсогала перейшов до Петруса Корсака і майнові суперечки були вирішені мирним шляхом.

У 1754 році король Август III доручив управління маєтком Байсогала Степонасу Косецькісу. Однак, вже у 1769 році король Станіслав-Август Понятовський передав маєток своїм родичам Андрюсу та Терезі Понятовським. Вони недовго правили маєтком і у 1782 році передали його управління Петру Заранці.

Будівництво сучасної садиби розпочалося у кінці XVIII століття і завершене на початку XX століття. У 1796—1830 роках було сформовано центральну частину садиби: збудовано стайню, каретню, кухню, сарай, головний панський будинок, прокладено основні дороги. У 1822 році маєтком Байсогала правили графи Євстахій та Антанас Хроповецькі, а з 1830 року він перейшов у власність Йозефа Комара, полковника армії Наполеона. З нього почалася династія Комарів.

У власності Комарів У 1830—1896 роках було засновано парк, збудовано льодовню, млин, цукроварню, сформовано господарський сектор; у 1896—1912 роках представницьку площу було розширено: північне та південне крила були збільшені, колодязь накритий декоративним дахом. Облаштовані оранжерея, гараж, сарай, пральня та винокурня.

Після відновлення незалежності Литви, в 1922 році Сейм ухвалив закон про земельну реформу, згідно з яким латифундії Комарів також були експропрійовані. У садибі Байсогала за Владасом Комаром, тодішнім її власником, залишилася лише встановлена ​​законом земельна норма — 80 гектарів. 1927 року Міністерство сільського господарства, оцінивши здатність Владаса Комара добре господарювати, класифікувало господарство Байсогала як зразкове, приєднало до нього сусідні маєтки (Ядвимполе, Марілінос та Ужупіс) та утворило великий земельний масив (1010,39 гектара). Литовський уряд здав йому землю в оренду на пільгових умовах, за ціною 1 лит за гектар. Династія Комарів продовжувала правити садибою до анексії Литви в 1940 році.

Німецька окупація та радянська доба Влітку 1940 року Владаса Комараса заарештували, ув'язнили та заслали у 1941 році до Карлагу Карагандинської області, де він помер. У його маєтку було створено радянське господарство. Під час німецької окупації маєтком володів і проживав литовський німець. У приміщенні маєтку розміщувався військово-польовий шпиталь. Після війни було відновлено радгосп Байсогала, а в маєтку розмістили школу.

У 1948 році на базі радгоспу було створено Випробувальну станцію худоби та Дослідне господарство. 1952 року на території садиби, за ініціативи радянського господарського, державного і політичного діяча Ромаса Жебенки було засновано Литовський інститут тваринництва (нині — Інститут тваринництва Литовського університету медичних наук), який діє й донині.

У 1986 році палац (проєкт архітектора Р. Тарабілдене), офіс, сарай та оранжерея були відновлені, а парк озелененоBaisogala / Visuotinės lietuvių enciklopedijos kodas. .

Елементи садиби До наших днів збереглося 19 елементів, що складали садибу, зокрема центральний панський будинок, стайні, каретня, кухня та склад, панський млин. Палацовий ансамбль характеризується пізнім класицизмом та трьома напрямками романтизму (неоготика, неоренесанс та народна архітектура). Палац двоповерховий, з двома ризалітами та ротондою, накритою куполом. Будівля має понад 50 метрів завдовжкиTen stunning manors to visit in Lithuania / The sane travel. . У палаці збереглися численні цінні елементи його автентичного інтер'єру. Внутрішнє оздоблення відрізняється великою кількістю дерева, склепіння купола прикрашене розписами. Фасади прикрашені напівциркульними арочними отворами з архівольтами, рельєфним декором гірлянд, військовою атрибутикою. Парк займає площу 12 гектарів і є одним з найкрасивіших у Литві. Різноманітні дерева оточують звивисті алеї та вузькі доріжки парку. По обидва боки головної паркової алеї є ставок. У глибині парку ще один ставок з островом. Окрім кленів, беріз, лип, ясень та ялин, тут ростуть і екзотичні, незвичайні породи дерев: колючі ялини, кедрові сосни, європейські модрини, західні туї, сріблясті клени, маньчжурські модрини.

Вітряк у плані восьмикутний; його кам'яний оштукатурений корпус звужується догори; верхня частина (шапка) поворотна. У кожній площині корпусу влаштовані ніші або вікна, з напівкруглими профільованими арками. Відрізняється монументальністю та декоративністюБайсогала. Радвилишский р-н. Ветряная мельница (XVIII—XIX веков) // Памятники искусства Советского Союза. Белоруссия. Литва. Латвия. Эстония. Справочник-путеводитель. Москва. Искусство. Эдицион. Лейпциг. 1986. С. 393 .

Примітки