Будинок Гессе — історичний прибутковий будинок у Пскові, на Жовтневому проспекті, 12 (колишня Сергіївська вулиця). Споруджений у середині 1890-х років і завершений до 1897 року за проєктом міського архітектора Федора Нестурха на замовлення підприємця і страхового агента Августа Гессе. У будівлі розміщувалися квартири та торговельні приміщення. Чотириповерховий головний корпус має фасад у стилі неоренесансу. Будинок є пам'яткою культурної спадщини регіонального значення.
Історія будівництва
Август Гессе був страховим агентом, купцем і гласним Псковської міської думи. У середині 1890-х років він позичив купцеві С. І. Кириллову 25 тисяч рублів під заставу шкіряного заводу. Кириллов не зміг повернути борг, тож Гессе став власником підприємства й перейшов до купецького стану.
У 1895 році, за біографією на сайті обласної бібліотеки, Гессе успадкував нерухомість на Сергіївській вулиці. На ділянці стояли старий одноповерховий будинок і два флігелі. Старі будівлі знесли, а міському архітекторові Федору Нестурху замовили проєкт більшого будинку з житловими й торговельними приміщеннями. Вуличний фронт ділянки був вузьким, тому за головним корпусом розмістили скромніше оздоблені флігелі. «Плесков» датує проєкт Нестурха 1895 роком, а бібліотечна історія будинку — 1896-м. Будівництвом керував автор проєкту. Уже в листопаді 1896 року Гессе перевів сюди свою страхову контору. У лютому 1897 року про новий будинок писала місцева газета «Псковский городской листок», яка відзначила його як вдалу роботу Нестурха, що прикрасила Сергіївську вулицю.
Перший поверх займали крамниці, три верхні — квартири для орендарів. В одній із квартир оселився власник із родиною. Тут також працювала його страхова контора. У флігелях розміщувалися додаткові житлові та службові приміщення. Серед перших орендарів торговельних площ були ювелірно-годинникова крамниця та тютюнова крамниця Ігнатія Робачевського «Табачный базар». У «Памятной книжке Псковской губернии» на 1905—1906 роки за цією адресою також зазначено євангелічно-лютеранське жіноче училище, яким опікувався Гессе.
Сергіївська вулиця
Сергіївська вулиця, раніше Трупеховська, отримала назву від церкви Сергія із Залужжя, розташованої у дворі нинішнього будинку № 15 на Жовтневому проспекті. Значення вулиці зросло після спорудження Дінабурзького шосе за Миколи I та дороги, яка сполучила вулицю з цим шляхом. Наприкінці XIX століття Сергіївська була однією з двох головних вулиць Пскова. Псковсько-Ризьку залізницю відкрили 1889 року; вокзал і залізничний міст через Велику сприяли пожвавленню руху в цій частині міста. Електричний трамвай почав працювати пізніше — у січні 1912 року.
На вулицю виходив Залізний ряд Гостиного двору; тут стояли купецькі будинки, крамниці й готелі. Серед нових, нерідко триповерхових споруд були будинки Лохових, Гладкова, Гельдта, Дорофеєва й Медема з одного боку та Вікенгейзера, Земського банку, Шпинка, Саф'янщикова, ще один будинок Гельдта й будинок Поташова — з другого. Розвиток цієї торговельної вулиці став передумовою вкладення коштів Гессе у великий прибутковий будинок.
Архітектура Будинок Гессе належить до еклектичної забудови кінця XIX століття; його вуличний фасад оформлено в стилі неоренесансу. В архітектурному описі на сайті «Плесков» його названо першим чотириповерховим житловим будинком Пскова того періоду. На невеликій ділянці компактно розташовані головний корпус із підвалом та два дворові флігелі.
Головний корпус, близький у плані до прямокутника, стоїть уздовж червоної лінії вулиці й має двосхилий дах. До нього прилягає чотириповерховий флігель, який займає північно-західну частину двору. У північно-східній частині розташований менший, триповерховий флігель. Обидва флігелі мають односхилі дахи.
Вуличний фасад
Симетричний фасад має сім вертикальних осей; центральну вісь окремо не виділено. По краях виступають ризаліти. Горизонтальні профільовані тяги поділяють фасад на чотири яруси з різним оздобленням.
На першому поверсі в ризалітах розташовані аркові парадні входи до сходових кліток. Їхні обрамлення підкреслено замковими каменями. Центральний вхід до крамниці та її вітрини прямокутні; простінки оформлено лопатками з фільонками.
На другому поверсі балкони нагадують лоджії: стилізовані портики обрамлюють аркові дверні прорізи. Вікна цього ярусу також аркові, а стіни оздоблено великим рустом. На третьому поверсі над балконами-лоджіями влаштовано балкони з ажурними металевими огорожами. Аркові прорізи мають декоративні обрамлення, замкові камені та картуші. Стилізовані пілястри великого ордера об'єднують третій і четвертий поверхи ризалітів.
У верхньому ярусі кожного ризаліту розташовані три вузькі аркові вікна, розділені лопатками з фільонками. Між ризалітами вікна прямокутні, з рамковими обрамленнями; виступи на простінках прикрашено фільонками з гірляндами.
Фасад завершує карниз із великим виносом. Фриз оздоблено фільонками з ліпними розетками та гірляндами, а карниз підтримують численні декоративні кронштейни. Первісний парапет зі стовпчиків і металевих ґрат не зберігся.
Дворові фасади Дворові фасади оздоблено стриманіше. У внутрішніх кутах розташовані два напівкруглі еркери, а на задньому фасаді головного корпусу — один гранчастий. Головний корпус і чотириповерховий флігель мають спільні риси оформлення: гладко потиньковані стіни, профільовану тягу під вікнами другого поверху та прості обрамлення вікон двох нижніх поверхів. На верхніх поверхах вікна не мають накладних обрамлень; їхні відкоси оформлено фасками.
Стіни завершуються профільованими карнизами. На головному корпусі під карнизом проходить додаткова горизонтальна тяга, яка імітує фриз. Дворову стіну триповерхового флігеля оформлено так само. Стіни, звернені до сусідніх ділянок, переважно глухі й неоздоблені. Виняток становить невелика гранчаста заглибина в північно-західній стіні: тут є прямокутні й аркові вікна, частково з обрамленнями, фрагменти профільованої тяги під вікнами другого поверху та завершальний карниз.
Планування та конструкції
Первісне планування збереглося переважно в межах основних несучих стін. За архітектурним описом, частину капітальних стін, імовірно, розібрали й замінили балками та легкими перегородками. Час цих змін і їхній зв'язок із переплануванням житла у 1930-х роках не встановлено.
У центрі першого поверху розташоване торговельне приміщення, обабіч — парадні входи до вестибюлів і сходових кліток. Три верхні поверхи головного корпусу первісно займали просторі квартири заможних орендарів. У дворових флігелях житло було скромнішим, хоча архітектор зберіг єдність оформлення всього комплексу.
Зафіксована висота приміщень становить 4,00 м на першому поверсі, 4,13 м — на другому, 3,80 м — на третьому та 3,33 м — на четвертому. У флігелях вона дорівнює 2,84 м. Фундаменти стрічкові, з бутового каменю; зовнішні та основні внутрішні стіни цегляні, завтовшки близько 0,75 м. Перегородки й перекриття дерев'яні. Кроквяні дахи первісно були вкриті листовим залізом; в архітектурному описі зазначено пізніше шиферне покриття.
Розміри головного корпусу в плані — 23,4 × 18,0 м; чотириповерхового флігеля — 25,54 × 9,0 м; триповерхового — 12,8 × 8,35 м. Збережена схема планування подібна на всіх поверхах, крім підвалу. Підвальні приміщення є лише під центральною частиною головного корпусу, без ризалітів.
Головний корпус поділяють поздовжня несуча стіна та капітальна поперечна стіна в його центральній частині. Сходові клітки розташовані з боку двору. У чотириповерховому флігелі збереглася поперечна капітальна стіна на всю висоту та фрагменти поздовжньої несучої стіни. Дві поперечні стіни поділяють триповерховий флігель на три частини; його сходова клітка прилягає до чотириповерхового флігеля.
Подальша історія
Після вкладень у шкіряний завод і будинок фінансове становище Гессе погіршилося; він мав значні борги. 30 листопада 1904 року Псковський окружний суд визнав його неплатоспроможним. Для розрахунку з кредиторами довелося продати обидва об’єкти. У 1905 році будинок придбав Леонід Лансере, голова правління Російського страхового товариства. Згодом власником стало саме товариство. Гессе й надалі мешкав і працював у будинку до своєї смерті в 1916 році. Його син Олександр жив тут до від’їзду в Естонію в 1919 році.
Після революції 1917 року будівлю націоналізували. Після вступу Червоної армії до Пскова 25 листопада 1918 року надзвичайний комісар Псковської ділянки фронту Ян Фабриціус розмістив тут свій штаб. Він залишався в будинку до відступу з міста у травні 1919 року. Будинок зберіг житлове призначення. У 1930-х роках внутрішні приміщення переплановували, збільшуючи кількість житла та створюючи комунальні квартири.
Під час Другої світової війни будинок зазнав значних руйнувань, проте збереглися підвал, фундаменти й частина стін. У повоєнні роки його відновили та пристосували для проживання. Відновлений будинок передали міському житловому управлінню. На першому поверсі працювали продовольча крамниця «Октябрьский», згодом — книгарня політичної літератури «Пропагандист», крамниці канцелярських і культтоварів та гастроном. У бібліотечному описі також згадується крамниця одягу, яка працювала тут пізніше.
Відновлений будинок залишається частиною історичної забудови міського центру. Маркізи над вітринами першого поверху відтворюють вигляд, зафіксований на давніх фотографіях.
Охоронний статус 30 січня 1998 року будинок Гессе взяли під охорону як пам'ятку культурної спадщини регіонального значення. Постановою Псковських обласних зборів депутатів № 187 від 14 червня 2012 року цей статус підтвердили. Будівлю охороняють як пам'ятку житлової архітектури та історії псковського підприємництва.
Наказом обласного органу охорони культурної спадщини № 798 від 23 листопада 2020 року затверджено межі території пам’ятки.
Коментарі
Примітки