Сер Адам Бек (; 20 червня 1857 — 15 серпня 1925) — політик і бізнесмен провінції Онтаріо (Канада). Він відомий тим, що заснував «Комітет з гідроелектроенергетики Онтаріо» (або Ontario Hydro).

Біографія Бек народився 20 червня 1857 в Бадені, Онтаріо, в сім'ї німецьких імміґрантів — Якоба Бека та Шарлотти Гесплер. Він навчався в Академії Роквуд у Роквуді. У підлітковому віці він працював на ливарному заводі свого батька. Пізніше він разом зі своїм братом Вільямом відкрив фабрику з виробництва сигарних коробок у місті Ґалт (нині Кембридж). У 1885 році він переніс компанію до Лондона, Онтаріо. Швидке зростання його фабрики принесло йому репутацію сильного та впливового лідера.

Він зайнявся розведенням коней і познайомився з Ліліан Оттавей з Гамільтона на кінній виставці у 1897 році. Вони одружилися 7 вересня 1898, незважаючи на заперечення батьків Ліліан, які вказували на 20-річну різницю у віці між їхньою дочкою та її майбутнім чоловіком (їй було 19, а йому 40) та захоплення Бека кінними перегонами.

Бек вперше балотувався до провінційних Звконодавчих зборів у 1898 році, але програв. У 1900 році він заснував Лондонську асоціацію охорони здоров'я, яка згодом стала Університетською лікарнею та лікарнею Вікторії. У 1902 році його було обрано мером Лондона, а через кілька місяців – до Законодавчих зборів Онтаріо від Консервативної партії Онтаріо. Його переобрали мером на виборах 1903 та 1904 років; він поєднував цей мандат із посадою депутата провінції. У 1905 році його було призначено міністром без портфеля в уряді Джеймса П. Вітні.

Націоналізація електроенергетики Адам Бек — один із перших прихильників націоналізації електроенергетики в Онтаріо. Він виступав проти приватних компаній, які контролювали ринок, оскільки ті неналежним чином задовольняли потреби населення. З англійськими гаслами «Влада за ціною» та по-латині «dona naturae pro populo sunt» («плоди природи належать народу»), він переконує прем'єр-міністра Вітні призначити його головою комісії, скликаної спеціально для вирішення цього питання. В опитуванні пропонувалось, щоб уряд провінції створив агентство з гідроенергетики, яке використовувало б гідравлічний потенціал Ніагарського водоспаду та інших озер і річок Онтаріо. Система мала належати різним дотичним муніципалітетам. У 1906 році Вітні призначив Бека головою новоствореної Комісії з гідроелектроенергетики.

У 1914 році король Георг V посвятив його в лицарі за зусилля у просуванні електроенергетики та розвитку мережі передачі електроенергії в Онтаріо. У 1915 році він спробував створити мережу електричної залізниці в Онтаріо, але його план був призупинений через Першу світову війну. Лише кілька ліній встановлено в районах Лондона та Торонто. Він втратив своє місце на виборах 1919 року, які переміг Г'ю Стівенсон, оскільки Об'єднані фермери Онтаріо усунули від влади консерваторів.

Його обрали до Канадської зали слави бізнесу.

Особисте життя Після того, як його донька, яка народилася в 1904 році, захворіла на туберкульоз і її лікували найкращі лікарі, Бек усвідомив, що не кожен може мати доступ до належної допомоги в подібній ситуації. Тому він заснував санаторій у Лондоні, який генерал-губернатор Канади граф Ґрей офіційно відкрив 5 квітня 1910.

Ліліан Бек померла від раку 17 жовтня 1921. У 1923 році Бека було переобрано до Законодавчих зборів Онтаріо. Він засідав там до своєї смерті 15 серпня 1925 у віці 68 років. На похороні були присутні колишній прем'єр-міністр Канади Артур Мієн, колишній прем'єр-міністр Онтаріо Джордж Говард Ферґюсон та мер Лондона Джордж Веніґе.

Електростанції Квінстон-Чіппава, яку він помагав будувати, у 1950 році було надано назву Електростанція сера Адама Бека I..

Примітки

Джерела Biographie у словнику Dictionary of Canadian Biography Online Fiche biographique d'Adam Beck sur www.londonhistory.org Hydro One : About Hydro One : Sir Adam Beck на www.hydroone.com