Етобіко, Етобіко-Крік () — струмок у районі Великого Торонто в Онтаріо, Канада. Етобіко є притокою озера Онтаріо та протікає від Каледона до району південного Етобіко, частини міста Торонто. Струмок знаходиться під юрисдикцією Організації заповідників Торонто та околиць.

Етимологія Назва «Етобіко» походить від міссіссазького слова wah-do-be-kang ( wadoopikaang), що означає «місце, де росте вільха», і яке використовувалося для опису місцевості між струмком Етобіко та річкою Гамбер. Перший провінційний землемір, Оґастес Джонс, також писав це як «ato-be-coake». У листі від 22 січня 1775 року вживається слово «Tobacock». Етобіко було прийнято як офіційну назву містечка (пізніше міста, яке зараз є частиною міста Торонто) у 1795 році за вказівкою віце-губернатора Джона Ґрейвза Сімко. Назва водного шляху, що використовувався в договорі про купівлю в Торонто, була річка Етобіко. Сімко у службовій записці від 5 квітня 1796 року називає її «Сміт-Рівер або Етобіко». У листі від 9 квітня 1796 року він вжив термін «Тобіко». (Згадки про Сміта не з'являються, але його можна пов'язати із Семюелем Смітом, якому було надано землю в Етобіко, і який служив разом із Сімко в Королівських рейнджерах .) Як «струмок», так і «річка» з'являються в газетах і книгах приблизно до 1960 року . Назву «Крік» було офіційно прийнято Радою з географічних назв Канади 18 листопада 1962 року, хоча фактично вона існувала набагато ранішеFor example, in an atlas of York County of 1880, per .

Назва річки на мові анішинаабемовін (оджибве) міссіссаґів, у сучасній орфографії фієро — Edoopikaag-ziibi.

Русло

Етобіко-Крік бере початок на південь від морени Оук-Ріджес і протікає через Каледон, Брамптон і Міссіссаґу — на захід від міжнародного аеропорту Торонто Пірсон та навколишньої промислової зони — до свого гирла в озері Онтаріо в районі Етобіко міста Торонто. Довжина струмка становить 61 км.

Водозбір Південна частина струмка утворює межу на рівні міста та округу, що відділяє Торонто на сході від Міссіссаґи в регіоні Піл на півночі до Еґлінтон-авеню (на північ від того місця, де струмок повністю протікає через Піл) на заході. Водозбірний басейн охоплює 211 км2. Середній літній стік води збільшився за період з 1967 по 2006 рік з 3,5 м³ /с до 5,0 м³ /с (від 4,5 куб. ярдів до 6,5 куб. ярдів), як було зафіксовано на вимірювальній станції поблизу гирла річки на Квін-Елізабет-Вей.

Струмок закінчується у великій рекреаційній зоні — парку Марі Кертіс. Він оточений схилами, а дно суцільне кам'яне, часто вкрите дрібнішим камінням. Вона повна дрібної риби та раків, що є ознакою чистоти води.

Геологія Струмок характеризується звивистими стежками , ярами та сланцевими мілинами.

Інциденти

Авіакатастрофи Ділянка струмка Етобіко-Крік проходить поблизу міжнародного аеропорту Пірсон у Торонто і його русло проходить дуже близько до західного закінчення злітно-посадкових смуг 24L та 24R або початку злітно-посадкових смуг 6R та 6L. Сталося два серйозні авіаційні інциденти, в результаті яких літаки опинилися в яру струмка.

26 червня 1978 року літак DC-9-32 авіакомпанії Air Canada Douglas, рейс 189, зі 107 людьми на борту, вилетів за межі злітно-посадкової смуги 24R та потрапив у яр, із втратою літака та життя двох пасажирів. 2 серпня 2005 року літак Airbus A340-300 авіакомпанії Air France, рейс 358, на борту якого перебувало 309 осіб, виїхав за межі злітно-посадкової смуги 24L у яр, після чого на борту виникла пожежа. Усі люди на борту благополучно евакуювалися, але десятки отримали поранення. Один пасажир, Роель Брамар, пізніше зазначив: «Це були пекельні американські гірки, коли ми йшли в яр». Хоча широко повідомлялося, що літак Air France приземлився в густо лісистій місцевості, насправді ця місцевість досить відкрита через технічне обслуговування аеропорту з обох боків яру. Західна сторона яру — це пологий схил з травою та освітлювальними вежами аеропорту для ліній 6R та 6L. Той факт, що всі, хто були на борту літака, вижили, у пресі був названий «Дивом Торонто».

Розташування яру так близько до зони злітних смуг аеропорту викликало певне занепокоєння серед широкої громадськості, незважаючи на дотримання аеропортом Toronto Pearson усіх правил безпеки.

Розливи 24 березня 2020 року приблизно 400 літрів червоного чорнила вилилося у струмок Етобіко, через що вода стала червоною.

Райони

Ліс Маркленд обмежений струмком Етобіко на заході та струмком Елмкрест (притока) на сході. Олдервуд обмежений струмком Етобіко на заході. Лонг-Бранч обмежений на заході струмком Етобіко.

Притоки

Спрінґ-Крік — починається від Етобіко-Крік на північний захід від аеропорту, на північ між Торбрам-роуд та Кеннеді-роуд, приблизно до Бовайрд-драйв. Літл-Етобіко-Крік Елмкрест-Крік — невелика притока, що бере початок з двох ставків у парку Етобіко-Сентенніал і впадає в Етобіко-Крік на півдні біля гольф-клубу Маркленд-Вуд.

Ще одна притока під назвою Сілвер-Крік була похована під час будівництва аеропорту Малтон, який згодом став Міжнародним аеропортом Торонто Пірсон.

Галерея

Див. також

Список річок Онтаріо

Посилання

Зовнішні посилання

Водозбірні басейни струмків Етобіко та Міміко в Організації заповідників Торонто та регіону Парк Марі Кертіс Маркленд-Вуд - житловий комплекс Гольф-клуб Маркленд-Вуд