Іркутський військовий округ — адміністративне та територіальне формування (військовий округ) Російської імператорської армії на теренах Іркутської губернії.

Територіальне загальновійськове об'єднання з'єднань, віськових частин, військово-навчальних закладів та різних місцевих військових установ. Округ очолював командувач військами, який призначався і зміщувався імператором. Зазвичай командувач військами одночасно обіймав до 2 вересня 1887 р. посади генерал-губернатора Східного Сибіру та військового наказного отамана Забайкальського козацького війська, а з 2 вересня 1887 р. посади і військового наказного отамана Забайкальського козачого війська.

Історія

Перше формування Іркутський військовий округ утворений 14 липня 1884 р. відповідно до наказу № 215 в результаті розділу Східного Сибірського військового округу, але реально став функціонувати тільки від вересня. Спочатку, 20 травня 1884 р. імператор Олександр III затвердив «Положення Військової ради про утворення зі Східного Сибірського військового округу двох військових округів — Іркутського та ». До нього входили Іркутська та Єнісейська губернії, Якутська область.

Всі існуючі військово-окружні управління Східного Сибірського округу були перетворені для створюваного Приамурського військового округу, тому систему управління Іркутським округом почали створювати «з нуля». При цьому найбільшого значення надавалося Приамурському округу у зв'язку з військовою загрозою з боку Англії та Китаю, а Іркутський розглядався як тиловий округ. Через що останній мав спрощену структуру. Так, в окрузі не створювалася Військово-окружна рада, а також окружні інтендантське, артилерійське, інженерне та військово-медичне управління. Штати ряду сформованих місцевих військових органів були розроблені спеціально для Іркутського та Приамурського військових округів як тимчасові строком на два роки.

Для керівництва військами було створено окружний штаб за особливим штатом, на начальника якого також було покладено виконання обов'язків начальника місцевих військ. У складі штабу було передбачено посаду окружного військово-медичного інспектора. Завідування інтендантською частиною було покладено на головного наглядача Іркутського речового складу, в якому було засновано управління спеціально розробленого штату. Відділ Читинського окружного артилерійського складу, що знаходився в м. Іркутську, був перетворений на Іркутський склад.

На 25 грудня 1884 р. до складу округу входили: Іркутський та Красноярський резервні піхотні батальйони (5-ротного складу), 9 місцевих команд, 26 конвойних команд та Іркутська дисциплінарна рота, а також дві сотні козаків (Іркутська та Красноярська козацькі сотні). Будь-які бойові частини в окрузі були відсутні. Після введення в дію Транссибірської магістралі, що спростила завдання конвоювання ув'язнених, в 1897 р. 5 конвойних команд були скасовані, а на момент ліквідації першого формування округу в 1899 р., їх залишилося всього 8 Ращупкин Ю. М., «Формирование и деятельность военных округов в системе государственной власти России: на материалах Восточной Сибири». Иркутск, 2003 — С. 44.. Склад та чисельність інших військ не змінювалися.

Обліковий склад військовослужбовців, і офіцерів, відповідно, включав: у 1884 р. — 4975 і 127 осіб, 1 січня 1887 р. — 4623 і 126, 1 січня 1899 р. — 4798 і 144 особи Ращупкин Ю. М., «Формирование и деятельность военных округов в системе государственной власти России: на материалах Восточной Сибири». Иркутск, 2003 — С. 54, 55..

Скасовано 18 червня 1899 р., територія та війська увійшли до складу Сибірського військового округу.

Друге формування У квітні 1906 р., згідно з наказом № 292 від 12 травня 1906 р., відтворено округ знову. При цьому крім зазначених вище регіонів до його складу увійшла також Забайкальська область. Оновлений округ почав працювати з 2 жовтня 1906 року.

До 1 серпня в окрузі дислокувалися: управління

4-а Східно-Сибірська стрілецька дивізія (16 батальйонів) 5-а Східно-Сибірська стрілецька дивізія (16 батальйонів) (18 сотень) 4-а Східно-Сибірська стрілецька артилерійська бригада (48 гармат) 5-а Східно-Сибірська стрілецька артилерійська бригада (48 гармат) 4-й Східно-Сибірський мортирний артилерійський дивізіон (12 гармат) 4-й Східно-Сибірський гірський артилерійський дивізіон (16 гармат) Забайкальський козачий артилерійський дивізіон (12 гармат) 4-а Східно-Сибірська паркова стрілецька артилерійська бригада (3 парки) 5-й Східно-Сибірський стрілецький артилерійський парк 4-й Східно-Сибірський гірський артилерійський парк 4-й Східно-Сибірський мортирний парковий артилерійський дивізіон (2 парки)

7-а Східно-Сибірська стрілецька дивізія (16 батальйонів) 8-а Східно-Сибірська стрілецька дивізія (16 батальйонів) 1-а Сибірська піхотна резервна бригада (8 батальйонів) Іркутська козача сотня

7-а Східно-Сибірська стрілецька артилерійська бригада (48 гармат) 8-а Східно-Сибірська стрілецька артилерійська бригада (48 гармат) 8-й Східно-Сибірський гірський артилерійський дивізіон (16 гармат) 2-й Східно-Сибірський мортирний артилерійський дивізіон (12 гармат) 3-й Східно-Сибірський мортирний артилерійський дивізіон (12 гармат) 1-й Сибірський резервний артилерійський дивізіон (24 гармати) 7-й Східно-Сибірський стрілецький артилерійський парк 8-й Східно-Сибірський стрілецький артилерійський парк 7-й Східно-Сибірський гірський артилерійський парк (тимчасово відряджений був на Кавказ) 8-й Східно-Сибірський гірський артилерійський парк 2-й Східно-Сибірський мортирний артилерійський парк 3-й Східно-Сибірський мортирний артилерійський парк 1-й Сибірський резервний артилерійський парк Іркутська місцева бригада (7 команд) місцева команда Забайкальської області 1-а Східно-Сибірська запасна піша батарея 2-а Східно-Сибірська запасна піша батарея 1-й Східно-Сибірський облоговий артилерійський полк Іркутська саперна бригада 2-й, 5-й та 6-й Східно-Сибірські саперні батальйони 2-й та 3-й Східно-Сибірські понтонні батальйони 2-й Східно-Сибірський військово-телеграфний батальйон 2-й Східно-Сибірський польовий повітроплавний батальйон 2-а Східно-Сибірська рота іскрового телеграфу Іркутський інженерний парк Іркутська польова залізнична рота Іркутський дисциплінарний батальйон

Під час військової реформи 1910 р. найменування «Східно-Сибірський» у всіх частин було замінено на «Сибірський», було змінено склад і чисельність цих військ.

У 1914 р. після початку Першої світової війни та вступу до неї Японії на стороні Антанти, 2-й та 3-й Сибірські армійські корпуси вибули на фронт, де увійшли до складу 10-ї армії. На території округу залишилися лише частини Забайкальського козачого війська, деякі підрозділи було виведено до Монголії. Крім того, в окрузі відбувалося формування запасних частин.

Декретом РНК від 4 травня 1918 р. на теренах округу почали створювати Середньо-Сибірський військовий округ.

Командувачі 14.07.1884-01.01.1885 — генерал-лейтенант Дмитро Гаврилович Анучін 04.01.1885-13.05.1889 — генерал-майор (з 30.08.1886 — генерал-лейтенант) граф Олексій Павлович Ігнатьєв 26.05.1889-30.06.1899 — генерал-лейтенант (з 1893 р. генерал від інфантерії) Олександр Дмитрович Горемикін 25.04.1906-21.07.1910 — генерал-лейтенант (з 06.12.1907 — генерал від інфантерії) Андрій Миколайович Селіванов 10.08.1910-10.03.1911 — генерал-лейтенант (з 06.12.1910 — генерал від інфантерії) Олександр Васильович Брилевич 11.03.1911-13.06.1912 — генерал від артилерії Володимир Миколайович Нікітін 19.06.1912-11.08.1914 — генерал від інфантерії Олексій Єрмолаєвич Еверт хх.08.1914-хх.11.1914 — генерал від артилерії Аркадій Ніканорович Ніщенков 10.11.1914-хх.хх.1915 — генерал від інфантерії Володимир Єгорович Бухгольц 7.10.1915 — після 7.03.1917 — генерал від інфантерії Яків Федорович Шкінський хх.03.1917-хх.07.1917 — полковник (з 04.1917 генерал-майор) П. Г. Феліцин; генерал-майор Н. П. Наперстков (у відсутність П. Г. Феліцина) хх.хх.хххх-хх.09.1917 — Аркадій Антонович Краковецький генерал-майор Сергій Миколайович Самарін 17.07.1918-25.12.1918 — полковник Олександр Васильович Елерц-Усов 25.12.1918-17.02.1919 — генерал-майор В'ячеслав Іванович Волков 18.02.1919-24.12.1919 — генерал-лейтенант Василь Васильович Артем'єв

Примітки

Джерела

Авилов Р. С., «Иркутский военный округ» (1884—1899, 1906—1918 гг.): страницы истории // Военно-исторический журнал. — 2014. — № 12. — С. 26-32. Авилов Р. С., «Комиссии предстоит возвести…» Опыт организации работы войсковых строительных комиссий в Иркутском военном округе в 1908—1910 гг. // Известия лаборатории древних технологий.— 2016. — № 1 (18) — С. 42—62. Авилов Р. С., «Сибирские воспоминания» барона А. П. Будберга — неизвестный источник по истории Забайкалья в конце XIX в. // Известия Лаборатории древних технологий. — 2016. — № 4 (21). — С. 58-81. Авилов Р. С., «Военно-учебные заведения Забайкалья в 1899 г.», Часть 1. Иркутская приготовительная школа Сибирского кадетского корпуса (по материалам поездки А. Н. Куропаткина) // Известия Лаборатории древних технологий. — 2021. — Т. 17. — №. 1. — С. 182—194. Авилов Р. С., «Военно-учебные заведения Забайкалья в 1899 г.», Часть 2. Иркутское юнкерское училище (по материалам поездки А. Н. Куропаткина) // Известия Лаборатории древних технологий. — 2021. — Т. 17. — №. 2. — С. 112—126. Авилов Р. С., «Военно-врачебные заведения Иркутской губернии в 1899 г.» (по материалам поездки А. Н. Куропаткина) // Известия Лаборатории древних технологий. — 2021. — Т. 17. — № 4. — С. 168—178. Авилов Р. С., «Братья по несчастью: Иркутская и Красноярская казачьи сотни в 1899 г.» (по материалам поездки А. Н. Куропаткина) // Известия лаборатории древних технологий. — 2021. — Т. 17. — № 3 (40). — С. 147—160. Авилов Р. С., «Иркутскую же роту следует комплектовать исключительно из войск Приамурского военного округа…» Иркутская дисциплинарная рота в 1899 г. (по материалам поездки А. Н. Куропаткина) // Известия лаборатории древних технологий. — 2022. — Т. 18. — № 1 (42). — С. 161—172 Авилов Р. С., «Иркутский резервный батальон и проблемы резервных пехотных частей Сибирского военного округа в 1899 г.» (по материалам поездки А. Н. Куропаткина) // Известия Лаборатории древних технологий. — 2023. — Т. 19. — № 3. — С. 88–98.

Посилання Иркутский военный округ. Средне-Сибирский военный округ