Альберт Шох, з 14 травня 1909 року Ріттер фон Шох (; 23 липня 1860, Мюнхен — 8 березня 1943, Мюнхен) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал піхоти Баварської армії.

Біографія Його прадідом був швейцарський революціонер Йоганн Фелікс Шох (1768–1817), засуджений до страти. Його дідом був Йоганн Ергард Шох (1788–1839), керівник військового кінного заводу Штайнгаден. Його батьками були Карл Вільгельм Шох (1821–1868), оберст Баварського генерального штабу, та його дружина Марія, уроджена Гейманн, з Нюрнберга. Його брати Густав, Еміль та Карл також були генералами Баварської армії.

Після закінчення кадетського корпусу 8 серпня 1879 року вступив в піхотний лейбполк в Мюнхені, з 18 лютого 1888 року — полковий ад'ютант. З 1 жовтня 1891 по 1 жовтня 1894 року навчався в Баварській військовій академії в Мюнхені, після чого повернувся у свій полк, з 20 червня 1896 року — командир роти. 18 березня 1898 року призначений в центральний відділ баварського Генштабу в Мюнхені. З 1 квітня 1900 року — 1-й офіцер (начальник оперативного відділу) 6-ї піхотної дивізії в Регенсбурзі. З 8 червня 1902 року служив в Генштабі 2-го армійського корпусу у Вюрцбурзі. З 1 жовтня 1904 року — командир батальйону 11-го піхотного полку «фон дер Танн» в Регенсбурзі. З 1 жовтня 1905 року — начальник Генштабу 2-го армійського корпусу. З 21 листопада 1909 року — командир 3-го піхотного полку «Принц Карл Баварський» в Аугсбурзі. 15 жовтня 1911 року змінив свого брата Карла на посаді директора Баварської військової академії та Артилерійського й інженерного училища в Мюнхені. З 22 квітня 1912 року — командир 3-ї піхотної бригади в Аугсбурзі.

З 17 грудня 1913 року — командир 1-ї піхотної дивізії в Мюнхені. Шох командував своєю дивізією після початку Першої світової війни в 1914 році, беручи участь у битвах під Лотарингією, Нансі-Епіналь та на Соммі. У 1915 році дивізія брала участь в осінніх битвах під Ла-Бассе та Аррасом, а також в окопній війні під Артуа. У 1916 році вона брала участь у битвах під Верденом та на Соммі. 12 січня 1917 року Шох відмовився від командування дивізією і був призначений командувачем-генералом Генерального командування особливого призначення № 63 з окупаційною армією в Румунії. Після закінчення війни та повернення до Німеччини його було внесено до резервного списку та звільнено з дійсної військової служби 19 серпня 1919 року.

З 1940 року і до кінця життя — великий канцлер Військового ордена Максиміліана Йозефа.

Звання

Фенріх портупеї (8 серпня 1879) Другий лейтенант (12 листопада 1881) Перший лейтенант (14 липня 1891) Гауптман (11 квітня 1896) Майор без патенту (3 грудня 1901; отримав патент 28 жовтня 1902) Оберстлейтенант (15 серпня 1906) Оберст (12 серпня 1908) Генерал-майор (26 жовтня 1911) Генерал-лейтенант (17 грудня 1913) Генерал піхоти (17 січня 1917)

Нагороди

Хрест «За вислугу років» (Баварія) 2-го класу (24 роки) Орден «За військові заслуги» (Баварія) лицарський хрест 2-го класу (27 грудня 1903) лицарський хрест 1-го класу (10 липня 1905) офіцерський хрест (17 вересня 1909) 2-го класу (23 грудня 1912) зірка і мечі до ордена 2-го класу (11 вересня 1914) 1-го класу з мечами (24 березня 1916) Орден Червоного орла 3-го класу (16 вересня 1908) корона до ордена 3-го класу (8 вересня 1909) 2-го класу з мечами (13 грудня 1916) Орден «За заслуги» Баварської корони, лицарський хрест (7 березня 1909) Орден Альберта (Саксонія), великий хрест (21 квітня 1914) золота зірка і мечі до великого хреста (10 листопада 1917) Орден Генріха Лева 1-го класу (24 травня 1914) Залізний хрест 2-го класу (16 жовтня 1914) 1-го класу (25 жовтня 1914) Військовий орден Максиміліана Йозефа, лицарський хрест (8 лютого 1916) Ганзейський хрест (Гамбург; 5 січня 1917) Почесний хрест ветерана війни з мечами

Вшанування У вересні 1938 року на честь Шоха були названі казарми 62-го піхотного полку в Ландсгуті.

Література

Max Spindler (Hrsg.), Walter Schärl: Die Zusammensetzung der Bayerischen Beamtenschaft von 1806 bis 1918. Verlag Michael Laßleben. Kallmünz/Opf. 1955. S. 266f. Rudolf von Kramer, Otto Freiherr von Waldenfels: Virtuti pro Patria. Der königlich bayerische Militär-Max-Joseph-Orden. Kriegstaten und Ehrenbuch 1914–1918. Selbstverlag des königlich bayerischen Militär-Max-Joseph-Ordens, München 1966, S. 405–406. Peter Genner: Nach dem Ende der Klosterherrschaft. Schweizer Revolutionäre im Pfaffenwinkel. In: Der Welf, Jahrbuch des Historischen Vereins Schongau. 2013, S. 69–192, hier: S. 157–165 (Die Familie Schoch alias Rutishauser.) und Stammbaum.

Посилання

Шох на сайті The Prussian Machine.